Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Річки Лондона 📚 - Українською

Читати книгу - "Річки Лондона"

275
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Річки Лондона" автора Бен Ааронович. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Річки Лондона» була написана автором - Бен Ааронович, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Річки Лондона" в соціальних мережах: 

Мене звати Пітер Ґрант. До минулого січня я був усього лише констеблем-стажистом у могутній армії правосуддя, що відома всім добропорядним людям як Поліція Лондона, а всім іншим — як Погань. Єдиними турботами мого життя були пошук способу не потрапити до процесуального відділу (співробітники якого займаються документообігом, щоб на нього не витрачали час справжні копи) та спроби заманити до ліжка обурливо привабливу поліціянтку Леслі Мей. Але однієї ночі, під час розслідування вбивства, я спробував узяти свідчення в померлого, але напрочуд балакучого очевидця, і цим привернув до себе увагу інспектора Найтінґейла, останнього чародія Англії. Тож тепер я констебль-детектив і практикант-чародій, перший підмайстер чародія за минулі п’ятдесят років. Мій світ дещо ускладнився: гнізда вампірів у Перлі, мирні переговори між ворожими богами Темзи, розкопування могил на Ковент-Ґарден… І щось загноїлося в самому серці мого улюбленого міста, в ньому завівся злий мстивий дух, який захоплює звичайних лондонців і перекручує їх на гротескні манекени, які змушені грати в його виставі про насилля та відчай. У місті прокинувся дух бунту й бешкетування, і мій обов’язок принести в цей хаос порядок або померти, якщо не вдасться.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 110
Перейти на сторінку:
Бен Ааронович
Річки Лондона
Розділ 1
Ключовий свідок

Усе почалося о пів на другу ночі січневого вівторка, коли Мартін Тернер (вуличний актор і, за його власними словами, учень-жигало) перечепився перед західним портиком церкви Святого Павла, що на Ковент-Ґарден, через чиєсь тіло. Мартін, який і сам тоді був не дуже тверезий, спочатку був подумав, що це тіло одного з багатьох гульвіс, які вважали площу Ковент-Ґарден зручним туалетом і місцем ночівлі просто неба. Швидким поглядом досвідченого лондонця Мартін оглянув людину, щоб визначити, п'яна вона, божевільна, чи просто зазнала біди. Оскільки всі три версії могли виявитися правдою одночасно, бути добрим самаритянином у Лондоні вважається екстремальним видом спорту на кшталт стрибків зі хмарочосів або боротьби з крокодилами. Звернувши увагу на дорогі одяг і взуття, Мартін прийшов до висновку, що це пияк, аж раптом помітив, що тілу бракує голови.

Як Мартін потім сказав детективам під час допиту, йому пощастило, що він був напідпитку, бо інакше багато часу було б змарновано на крики та біганину, особливо після того, як він збагнув, що стоїть у калюжі крові. Натомість Мартін Тернер із повільною терплячістю п'яної та переляканої людини вийняв телефон і викликав поліцію.

Диспетчерська служба поліції передала інформацію найближчому патрульному автомобілю, і через шість хвилин перші двоє поліцейські вже були на місці. Один з них залишився з Мартіном, який раптово протверезився, а другий переконався, що це дійсно труп, і що на нещасливий випадок це не схоже. Голову вони знайшли в шести метрах звідти: вона закотилася за одну з неокласичних колон, що стоять перед портиком церкви. Патрульні доповіли про це диспетчерам, а ті зв'язалися з відділом убивств, черговий офіцер якого — наймолодший з їхніх констеблів-детективів — прибув за півгодини, лише раз глянув на пана Безголового й відразу розбудив свого начальника. І незабаром на двадцяти п'яти метрах відкритої бруківки між портиком церкви та будівлею ринку з усією пишнотою та величністю з'явилася команда розслідування вбивств. Патологоанатом прибув, засвідчив смерть, зробив попередні припущення щодо її причини й увіз тіло для посмертного розтину. (Була коротка затримка, коли шукали достатньо великий пакетик для доказів, щоб у нього голова помістилася). Команда криміналістів виявилася цілим натовпом; щоб усі навколо розуміли, хто тут найголовніший, криміналісти висунули вимогу розширити охоронювану територію, щоб вона охопила весь західний кінець Площі. Для виконання цієї вимоги на місці злочину знадобилися додаткові полісмени, тож головний слідчий зателефонував до поліцейського відділку Черінг-Крос і спитав, чи не мають вони зайвих. Почувши чарівні слова «понаднормовий час», командир зміни пішов до казарми й підняв з теплих ліжок усіх добровольцями. Таким чином охоронювану територію розширили, було здійснено обшуки, молодших детективів відправили виконувати загадкові доручення, але о п'ятій годині ранку все зрештою припинилося. Тіло увезли, детективи поїхали, а криміналісти одностайно погодилися, що до світанку (тобто, впродовж найближчих трьох годин) тут робити більше нічого. До тих пір їм було лише потрібно, щоб двійко лягавих охороняли місце скоєння злочину, а потім їх хтось замінить.

Ось чому о шостій ранку я стояв на крижаному вітрі біля площі Ковент-Ґарден, і ось чому привид здибався саме зі мною.

Іноді я питаю себе, чи не було б моє життя менш цікавим, але й набагато безпечнішим, якби тоді за кавою пішов я, а не Леслі Мей? Чи міг на моєму місці бути будь-хто інший, або ж це була моя доля? Коли я думаю про це, мені завжди допомагають мудрі слова мого батька: «Біс його знає, чому трапляється одне, а не інше».

* * *

Ковент-Ґарден — це велика площа в центрі Лондона, на східному кінці якої знаходиться Королівська Опера, а на західному — церква Святого Павла. Раніше на цій площі був головний плодово-овочевий ринок, але за десять років до мого народження його перенесли на південь. Він мав довгу й бурхливу історію, пов'язану здебільшого зі злочинністю, проституцією та театром, але тепер це ринок для туристів. Щоб не плутати церкву Святого Павла з однойменним собором, її часто називають Акторською церквою, а збудував її у 1638 році Ініґо Джонс. А знаю я про неї так багато тому, що стовбичення на крижаному вітрі має неперевершену здатність змушувати шукати хоч якусь розвагу, а на стіні церкви висіла інформаційна табличка з дивовижною кількістю подробиць. Чи знали ви, приміром, що першу офіційно зареєстровану жертву спалаху чуми 1665 року (того, що закінчився, коли Лондон згорів) поховано на цвинтарі цієї церкви? Я про це дізнався через десять хвилин після того, як сховався там від вітру.

Команда розслідування вбивства перегородила вхід у західний кінець Площі, натягнувши стрічку впоперек виходів на вулиці Кінг-Стріт і Генріета-Стріт, а також уздовж фронтону критого ринку. Я охороняв той край, де була церква, під портиком якої мав можливість ховатися від негоди, а констебль Леслі Мей, моя товаришка по стажуванню, охороняла протилежний кінець, де знайшла притулок під навісом ринку.

Леслі була низенькою білявкою з пружним бюстом, який вгадувався навіть під захисним жилетом. Ми разом пройшли базове навчання у Гендоні, а потім нас відправили на стажування до Вестмінстерського відділку. Попри моє глибоко закорінене бажання дослідити, що в неї під уніформою, стосунки між нами були суто професійні.

Оскільки ми обоє були констеблями-стажистами, доглядати за нами залишили досвідченого констебля, який з метою сумлінного виконання свого завдання всівся неподалік у цілодобовій кав'ярні.

Мій телефон задзвонив. Я не відразу зміг вийняти його з-під захисного жилета, портупеї, кийка, наручників, цифрового поліцейського радіо та незграбної, але, на щастя, водонепроникної куртки. Коли ж я

1 2 ... 110
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Річки Лондона», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Річки Лондона"