Читати книгу - "Генерал Тарас Чупринка"
- Жанр: 💛 Публіцистика
- Автор: Петро Анастасович Дюжий
- 849
- 0
- 28.04.22
Петро Дужий - ветеран визвольної боротьби, один із небагатьох ще живих членів Проводу ОУН воєнних часів, один з керівників УПА та близький співпрацівник Романа Шухевича- „Тараса Чупринки". Маючи за собою понад шістдесятилітній досвід боротьби, смертні вироки від німецького та російського окупантів, автор знайомить читача з маловідомими, а то й зовсім невідомими не лише широкому загалові, а й дослідникам, епізодами визвольної боротьби, пояснює причини тих чи інших подій в українському тогочасному житті. Проте найціннішим для читача, який цікавиться нашою нещодавньою історією є погляд автора на Романа Шухевича, не лише з суто біографічної точки зору, а в контексті тодішнього політичного становища та співдії з іншими політиками, українськими й неукраїнськими.
Петро́ Атана́сійович Ду́жий (псевдо: Опанас Скелястий, Арсен Панасенко, Григорій Граб, Низовий, В'ячеслав Романовський; 7 червня 1916 — 24 жовтня 1997) — український письменник, з 1944 референт пропаганди ОУН, почесний громадянин міста Львова (1996)
1.Народився Роман Шухевич 1907 року у Львові. Був русявим, середнього зросту та спортивної статури. Подобався жінкам. Завдяки зовнішності дуже часто сходив за німця, що не раз його виручало в окупованій Галичині. У формі німецького офіцера відвідував у Львові навіть театри, коли гестапо полювало на нього.
2. Рід Шухевичів славний багатьма іменами. Прадід командира УПА — священик Йосип Шухевич першим в українській літературі перекладав Вергілія , Шіллера, Вальтера Скотта. Передмову до посмертного видання його творів написав Іван Франко. Дід Володимир Шухевич, професор, активний «просвітянин» і дійсний член НТШ (тогочасна Українська академія наук), автор найгрунтовнішої праці про гуцулів — 5–томної «Гуцульщини».
Батько — Йосип Шухевич — був цісарсько–королівським суддею в містечку Кроковець. Тут він проголосив маніфест Західноукраїнської Народної Республіки і був іменований повітовим політичним комісаром. Дядько Степан Шухевич — адвокат і оборонець прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.
3. У 15–річному віці на різдвяних канікулах Роман врятував дитину, що проломилася під лід. Додому повернувся весь у кризі й довго хворів на запалення легенів.
Роман Шухевич (пятий від ліва у першому ряді). 1929 рік.
4. Був серед чотирьох українських гімназистів , яких шкільна курія виключила з гімназії за протест проти брутальностей учителя польської мови.
5. Довгий час у домі професора Володимира Шухевича квартирантом був Євген Коновалець, провідник Української військової організації. Часто до чоловічих розмов за чаєм прилучався і маленький Роман. Тож нічого дивуватися, що членом УВО він став ще гімназистом.
6. Важко назвати вид спорту, в якому би не проявив себе Роман Шухевич. Займався кінним і лижним спортом, боксом, грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло. На Запорозьких іграх у Львові встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диску та штовханні ядра. Особливо добре володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався планеризмом і отримав диплом пілота безмоторного літака.
7. Навчався в Музичному інституті імені Лисенка. Закінчив курси гри на фортепіано. Виступав з концертами на різних сценах Львова. Любив музикувати для товариства або на самоті. Коли виникала сварка чи занадто запальна суперечка, а поруч було піаніно, Шухевич розряджав ситуацію незвично: сідав за інструмент. Навіть перед загибеллю на таємній квартирі грав мелодії Гріга.
Ліворуч – Роман Шухевич, в центрі – Юрій Березинський. Фото орієнтовно 1930-1932 рр.
8. Мав славу доброго танцюриста. Закінчив курс народних танців відомого танцюриста та художнього керівника Василя Авраменка.
9. Великий мандрівник. На човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії. Заснував у «Пласті» курінь «Чорноморці», з яким проплив усі найважливіші річки Західної України.
10. У 22 роки вступив до Організації українських націоналістів. З 1930 по 1934 роки — бойовий референт Краєвої екзекутиви на західноукраїнських землях. Серед гучних справ, організованих Романом Шухевичем, убивство у 1933 році радянського консула у Львові на відплату за організований в Україні Голодомор.
11. Майстерно володів стрілецькою зброєю: на значній відстані з будь–якого положення потрапляв у листок з учнівського зошита, всаджуючи кулі симетрично по кутах.
12. Інженер дорожнього будівництва. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Окрім того, вивчав інженерію в Данцінгу. Водночас закінчив старшинську школу польської армії. Згодом інкогніто закінчив спеціальні курси для військових старшин (офіцерів).
13. Політичний в’язень. У судовому процесі Степана Бандери за вбивство міністра внутрішніх справ Польщі засуджений на 4 роки ув’язнення. Відбував строк у концтаборі Береза Картузька та у в’язниці.
14. Успішний бізнесмен. Після звільнення з ув’язнення заснував першу в Галичині українську рекламну фірму «Фама» разом із приятелем Богданом Чайківським. Компаньйони приятелювали з львівськими телефоністками й підслуховували телефонні розмови замовників та конкурентів. Фірма успішно розвивалася. «Фама» паралельно вела таємну касу, звідки гроші йшли до скарбниці ОУН.
15. Після виникнення Карпатської України у 1938 році нелегально перейшов кордон Чехословаччини. Поручник «Щука» (псевдо Шухевича) — один з організаторів «Карпатської січі», в якій займав посаду заступника начальника штабу. Після окупації Карпатської України угорцями йому вдалося уникнути арешту і розстрілу і через Румунію повернутися додому.
16. Після окупації Польщі переїхав до Кракова, де брав участь у створенні бандерівського крила ОУН. У квітні 1941 року очолив військовий відділ дружини українських націоналістів (ДУН), один з куренів якого за співучість німці назвали «Нахтігаль» («Соловей»).
17. У вибитому від радянської влади Львові знаходить у в’язниці закатоване тіло брата Юрія, головна провина якого полягала в тому, що був українським інтелігентом. Тіло було страшно понівечене: виколоті очі, відрізані вуха, поламані пальці, руки і ноги, на спині і грудях вирізаний тризуб.
18. Батальйон «Нахтігаль», яким керував Роман Шухевич, забезпечив проголошення у червні 1941 року у Львові самостійної Української держави, всі організатори якої відразу були репресовані німецьким режимом. Сам батальйон перекидають до Білорусії, де згодом роззброюють.
19. Дивом уникнувши арешту гестапо, Роман Шухевич перейшов у підпілля, де займався створенням Української Повстанської армії. Із серпня 1943 року —головнокомандувач УПА, чисельність якої сягала до ста тисяч вояків.
20. 21—23 листопада 1943 року організував на Львівщині Конференцію поневолених народів Сходу Європи і Азії, в якій взяли участь представники 13 націй. Одне з гасел конференції — «Смерть Гітлеру і Сталіну!».
21. У березні 1944 року німецькі спецслужби провели у Львові масштабну операцію з арешту головнокомандувача УПА, якою особисто керував шеф гестапо Генріх Мюллер. Врятувало Романа Шухевича вчасне попередження повстанської розвідки.
22. Розробив план партизанської війни малими відділами — «Дажбог». Українські повстанці створили унікальну мережу бункерів, подібної якій не було у світі. Жоден із них не був схожий на інший, аби їх не можна було викрити. У бункерах було продумано все — аж до вентиляції. Досвід підземного будівництва УПА дотепер вивчають у військових академіях провідних країн світу.
23. Демонстрував чудеса хоробрості. Серед білого дня проходжувався Львовом і під німцями, і під совєтами. У формі радянського офіцера відвідав у лікарні прооперованого батька, за яким було встановленого нагляд НКВС. Попри те, що держбезпека СРСР збилася з ніг, роками полюючи на Шухевича, він кілька разів їздив на Схід та Південь України. Двічі лікувався в Одесі, у 1948–му і 1949–му роках. На процедури у санаторії завжди брав ампулу з отрутою.
24. Стійко переносив усі труднощі бойового життя — виснажливі марші, ночівлю в снігу, тривале перебування у бункерах. Відзначався людяністю, контактністю, веселою вдачею, за що користувався величезним авторитетом і любов’ю серед повстанців.
25. Уся родина Романа Шухевича була репресована. У 1945 році НКВС заарештував дружину, матір, батька, сестру, сина Юрка і доньку Марію. Всіх згодом заслали за Урал, а сина і доньку передали до спеціального будинку на Донбасі. Юрко звідти втік. Батько віддав його під чужим іменем до школи. Навесні 1948 року Юрко зі зв’язковою Шухевича Галиною Дідик виїхав на Донбас, аби викрасти з дитбудинку семирічну Марію, але його зловили.
26. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА здійснювали на світанку 5 березня 1950 року. Близько тисячі солдатів МДБ блокували село Білогорща, де він переховувався. Наказ був один: взяти Шухевича живим. Та генерал–хорунжий не збирався здаватися. У перестрілці він застрелив майора МДБ Ревенка. Важко поранений автоматною чергою, Роман Шухевич вистрелив собі у скроню.
У звітах про це не написали, боячись відповідальності. Тим часом на посмертному фото чітко видно кульовий отвір у скроні.
27. За провал операції з захоплення Шухевича чимало офіцерів і вищих чинів МДБ отримали стягнення і навіть позбулися посад. Нагороду отримав лише автоматник, якому приписали смерть командувача УПА. Сержант отримав тисячу карбованців.
28. За однією з версій, тіло Шухевича забальзамували кращі медики і відправили у Москву. Таким його показали Сталіну. Той наказав тіло спалити, а попіл розсіяти над Збручем. Навіть мертвий Шухевич був страшний для совєтської імперії, а тому не мав права на поховання.
29. Син Юрко Шухевич вийшов на волю лише у 1989 році, відсидівши у совєтських таборах 41(!) рік.
30. Указом Президента України Віктора Ющенка Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Героя України.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дев’ятдесят років минає від народження Головнокомандувача Української Повстанської Армії — генерала „Тараса Чупринки", а незабаром і півстоліття від дня його трагічної смерти наблизиться.
Нині між живими залишилося лише кілька осіб, котрі добре знали Головного Командира, а прізвища яких поміщені у переліку керівництва Воюючої України. Наймолодшому з них виповнилося 76 років.
Стислий біографічний нарис про Романа Шухевича написав його наступник — Провідник ОУН на Рідних Землях і Командир УПА Василь Кук — полковник УПА „Коваль" (у 1950 — 1954 рр.).
Щд керівництвом Романа Шухевича, в час наймо-гутнішого розмаху національно-визвольної боротьби, перебував і автор обширного ескізного нарису про Провідника революційної ОУН п.н. „Степан Бандера — символ нації" (у двох частинах — 576 сторінок) Петро Дужий — член Головного Проводу ОУН на Рідних Землях, референт пропаганди і головний редактор офіційного видання Проводу ОУН „Ідея і Чин". Будучи тривалий час у контактах із Провідником і Командиром, П. Дужий відчуває обов’язок написати велику за обсягом працю про нього „Роман Шухевич — політик, воїн, громадянин".
Минуть роки, а наші нащадки продовжуватимуть дослідницькі праці і писатимуть монографії та епопеї про національно-визвольну боротьбу українською народу, яка в сорокових роках набрала найбільшої інтенсивнос-ти, з’являтимуться літературні, мистецькі й музичні
твори про той усенародній рух і про його учасників, а передовсім про Національного Героя — Командира Романа Шухевича.
Немає сумніву,' що вже тепер за сприяння та благодійної підтримки наших громадян — звеличників національно-визвольної боротьби й шанувальників Головнокомандувача УПА, щойно названа праця вийде з друку, а поки що пропонуємо Шановним Читачам лише частину нарисів про Романа Шухевича п. н. „Генерал Тарас Чупртка".
У цих нарисах про Романа Шухевича, а передовсім у більшій праці, що саме тепер готується до друку, Читач знайде вперше інформації про деякі епізоди боротьби ОУН — УПА — УГВР, які досі у друкованих виданнях ще не висвітлювано.
ЛЮДИНА ВИНЯТКОВОГО ГАРТУ(Штрихи до політичного портрету Романа Шухевича)
Напевне, ні в кого не викликає сумніву те, що на процес становлення і формування політичного світогляду Романа Шухевича вплинуло його походження зі славетної родини Шухевичів, з якої вийшли особистості надзвичайного таланту й особливої відданости українській національній справі. Для прикладу годилося б згадати визначного громадського діяча, етнографа, педагога й публіциста Володимира Шухевича, а також громадського та військового діяча, славнозвісного оборонця у судових політичних процесах УВО й ОУН, адвоката доктора Степана Шухевича.
Є свідчення про те, що чотирнадцятирічний гімназист Роман Шухевич 1921 року нераз зустрічався у Львові, в помешканні своєї бабусі Терміни Шухевич, з Командантом Української Військової Організації (УВО) полковником Євгеном Коновальцем, який у тому році прибув з-за кордону. Ясна річ, що, зважаючи на вікову різницю (Шухе-вичеві було 16 років), між ними не могли тоді точитися якісь дуже важливі, засекречені розмови, але молодий гімназист уже міг знати і напевно знав, хто такий Коно-валець, повинен був чути в розмовах старших, яку роль він відіграв в організації українських збройних сил. Можна здогадуватися, що полковник припав юнакові до вподоби, оскільки молодим хлопцям військовики завжди імпонують. Чи не тоді саме запала в душу гімназиста та спасенна іскорка, яка згодом запалала незгасним полум’ям безмежної відданости Україні й спричинила те, що Роман Шухевич через чотири роки після зустрічей із
полковником Коновальцем став членом УВО, одним із найвидатніших її бойовиків, а військова професія полонила хлопця і була особливою в його наповненому глибоким змістом житті?
Проте, стежачи за діяльністю Євгена Коновальця — полковника армії УНР і Романа Шухевича — генерала УПА „Тараса Чупринки” — отже, військовиків високого ранґу — переконуємося, що пріоритетними для них були однак політичні питання.
Треба погодитися з думкою, що на становлення політичних поглядів Романа Шухевича та на його ранню участь у національно-визвольному русі мали великий, можна сказати, переважаючий вплив і події Першої світової війни та революції, і відродження української державної самостійности й нещадна боротьба з ворожими навалами. Знавці людської психіки стверджують, що будь-які факти, а також особливі та надзвичайні події люди зрілого віку сприймають здебільшого розумом, а діти й підлітки — серцем і душею. Таке сприйняття залишає у них незатертий слід; що в майбутньому може стати спонукальним фактором, внутрішнім поштовхом до діяльности, до боротьби за торжество високих ідеалів.
Надзвичайними подіями в нашому минулому були фронтові акції Першої світової війни на наших землях, революція 1917 року, що своїми могутніми ударами валила ненависну російську імперію, визвольні змагання українського народу, а зокрема Листопадовий Зрив на західноукраїнських землях, запекла боротьба з ворожими загарбниками... Всі ці події викликали в душах і серцях юнацтва прагнення чинити опір ворогам України. За таких умов діти й підлітки дуже скоро дорослішали, вони мужніли, подумки рвалися до боротьби, очима своєї уяви бачили себе в лавах борців проти зла. Саме тому до лав Української Військової Організації, а згодом Організації
Українських Націоналістів вступали насамперед люди молодого віку — ентузіясти, патріоти, завзятці. У середо-вйщі завзятців ріс і Роман Шухевич. Пристрасна відданість українській національній ідеї, наполегливість і непохитність, енергійність і дієвість, запал і бадьорість — характерні риси Романа Шухевича від ранніх літ до дня його загибелі.
Треба також підкреслити, що побіч Романа Шухевича виростала ціла плеяда його ровесників — школярів і юнаків, які серцем і душею сприйняли славну й трагічну долю української нації. Імена їх закарбовані на сторінках історії України; більшість із них загинула на фронтах національно-визвольної боротьби. Багато хто з них ішов опліч з Романом Шухевичем. Школярами-підлітками його літ у згадані роки були Зенон Коссак, Дмитро Грицай, Олекса Гасин, віком старшими за нього — Михайло Ко-лодзінський, Іван Габрусевич, Степан Ленкавський, дещо молодшими — Степан Бандера, Ярослав Стецько, Дмитро Маївський... Далеко не повний список буде, коли не згадати ще таких, як Богдан Кравців, Володимир Янів, Дмитро Мирон, Іван Климів — „Легенда", Василь Сидор, Дмитро Клячківський, Ростислав Волошин, Яків Бусел...
Військовою справою Роман Шухевич захоплювався з ранніх літ. Якось, а було це під час другої окупації України московсько-большевицькою навалою, Головнокомандувач Української Повстанської Армії Роман Шухевич — „Тарас Чупринка" в довкіллі друзів згадував, що ще гімназійним учнем він пройшов свій перший військовий вишкіл під керівництвом підстаршини Української Галицької Армії Миколи Дужого, який усі роки був у найближчих дружніх стосунках із Командиром, не подався у 1944 році за кордон, а залишився у підпіллі працівником Головного Штабу УПА й головним редактором заініційовано-го Романом Шухевичем журналу „Повстанець" та співре-
дактором усіх інших націоналістичних видань, зокрема військових посібників.
Роман Шухевич був прихильником Української Військової Організації ще
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Генерал Тарас Чупринка», після закриття браузера.
