Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вечірні дзвони 📚 - Українською

Читати книгу - "Вечірні дзвони"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вечірні дзвони" автора Анджей Пилипюк. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Вечірні дзвони» була написана автором - Анджей Пилипюк, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасна проза / 💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Вечірні дзвони" в соціальних мережах: 

Лікар Павел Скужевський повертається! Цього разу події відбуваються в маленькому українському селі на Поліссі. Саме тут вирішуватиметься доля мільйонів людей, а може і всього людства.
Оповідання походить зі збірки 2586 кроків.Для кращого сприйняття, бажано спочатку прочитати оповідання 2586 кроків.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:
- Вечірні дзвони (пер. Виталий Гнот) 196K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Анджей Пилипюк


Вечірні дзвони

Анджей Пилипюк

Переклад з польської -- полігНОТ

- - - - - - - -

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook, або пишіть на

[email protected]

- - - - - - -


Київ, весна 1893 р

Того року весна не поспішала. Відразу ж після Великодня несподівано повернулася зима. Зі сходу насувалися маси холодного, арктичного повітря. Українські степи знов вкрила пелена снігу, а вночі на калюжах з’явився тонкий шар льоду. Люди, що снували провулками Києва, почувши завивання полярного вітру, куталися в коміри. Багато з них проходило повз нову, величну будівлю медичного факультету, однак ніхто з них не мав і гадки, що в його стінах триває гарячкова нарада, від результатів якої, залежатиме доля всього світу…

Доктор Скужевський довго дивився на карту. Поліські болота -- край очерету і осоки, що тягнеться на сотні верст. Подекуди острівці вільхи і болотного дуба, шматки придатної для сільського господарства землі. Взимку – велетенська брила криги, обрамлена заростями очерету , що тягнеться аж за горизонт…

-- Нам неймовірно пощастило, що зараза розпочалася саме тут, -- сказав професор Селєзньов, закурюючи люльку. – Якби епідемія спалахнула в менш ізольованій місцевості, рахунок трупів йшов би на мільйони.

По спині лікаря потекла краплина холодного поту. Він глибоко дихав, щоб заспокоїти нерви.

-- Острів має п’ять верст в діаметрі, -- пояснив вчений. – Він оточений трясовиною. Якби епідемія розпочалася о іншій порі року, мешканці скористалися б човнами і їхній слід загув би. Зараз все досі вкрите кригою. Човнами її не розбити, а йти по ній з майном – вони бояться, хоча, гадаю, намагаються… До острова веде дві дороги. Міст, – він постукав по карті – який спалив поміщик, і гать – на ній організовано санітарний кордон.

-- Що нам відомо про хворобу?

-- Нічого. Майже нічого. Поміщик, такий собі Самюель Лісовський, прислав сина з повідомленням, що в його маєтку вибухнула страшна зараза. Він зажадав негайно оточити острів кордоном, поки люди не зорієнтувалися, що потрібно втікати. Ми встигли в останній момент, вже наступного дня солдати були змушені пострілами відганяти перших селян…

-- Хлопець щось розповів?

-- Майже нічого. Спочатку вони думали, що немає чого турбуватися. Вони відзначили, що заражені несподівано обливаються потом, втрачають сили, лягають і через кілька годин помирають. Жоден хворий не видужав. Всі хто контактував з зараженим, самі хворіють і за кілька днів помирають. Хвороба надзвичайно небезпечна.

-- На чуму не схоже. На віспу теж…

-- Начебто ні. Але наш обов’язок переконатися. Вам не лячно?

Доктор знизав плечима.

-- Лячно, але поїду.


***


З болота дув лихий, крижаний вітер. Над плитами брудного льоду хиталися довгі стебла очерету. Було мабуть два градуси морозу, але через вологу і вітер, лікарю було холодно навіть в теплому кожуху. Він минув перелісок і доїхав до мису. Тут закінчувалася суша.

Він злегка потягнув віжки. Коник слухняно зупинився. Санітарний кордон виглядав не дуже переконливо. Офіцери оселилися в старий, дерев’яний сарай для сіток. Солдати зрізали частину вільх і побудували кілька великих наметів. Вони накрили їх брезентом, землю засипали товстим шаром очерету. Зараз вони грілися біля невеликого вогнища. В чайнику булькала вода. Рушниці, складені в козли, стояли напоготові.

Новоприбулий зіскочив на землю. Офіцер закутаний в шинель, вийшов з-за сараю.

-- Павел Скужевський, -- відрекомендувався гість.

-- Капітан Ашлот, -- військовий потиснув йому долоню. – Ми щойно отримали депешу, що Ви відвідаєте нас. Хочете проїхати туди? – він показав на кілька хатин, що видніли майже на лінії горизонту.

-- Так.

-- Ви повинні залишити бричку тут. Через гать Вам не проїхати. Кілька днів тому ми намагалися висадити її в повітря і тепер вона пошкоджена, -- пояснив він. – У Вас багато багажу?

-- Я перенесу, -- заспокоїв його Скужевський. – Як виглядає ситуація?

-- Вчора довелося застрелити двох втікачів. Я хотів би Вас попросити… Мабуть вони не були заражені, але їхні тіла…

-- Спалити?

-- Ось Вам банка з гасом. Ми не знаємо,що там відбувається, -- офіцер повернувся до теми. – Здається поміщик живий, ми бачили щось схоже на димові сигнали. Але нам не вдалося розшифрувати їх.

-- У Вас є геліограф?

-- На жаль тільки один.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вечірні дзвони», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вечірні дзвони"