Читати книгу - "Вибрані поезії"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибрані поезії" автора Альфонсіна Сторні. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
0
0
0
- Жанр: 💛 Поезія
- Автор: Альфонсіна Сторні
- 326
- 0
- 28.04.22
Електронна книга українською мовою «Вибрані поезії» була написана автором - Альфонсіна Сторні, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Поезія".
Поділитися книгою "Вибрані поезії" в соціальних мережах:
У книжці репрезентовано вірші з усіх збірок визначної поетеси Латинської Америки аргентинки Альфонсіни Сторні (1892 — 1938), чий літературний доробок прирівнюють до творчої спадщини уславленої чилійки Ґабріели Містраль, лавреата Нобелівської премії з літератури.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Альфонсіна Сторні
Вибрані поезії
Зі збірки
«Неспокій квітника»
(1916)
Життя
Нерви мої — скажені, мої вени скипають кров’ю, вогняна волога б’є у мої вуста; це — не тривога, а лицемірні радощі вербени. Сміятись хочу я; думки журбенні, які до ігрищ віднайшли дорогу, сьогодні не святкують перемоги, та їхня синя туга — коло мене. Пульсує світ; гармонію чудову я відчуваю добре знову й знову, спиваючи цю казку небувалу. Коли вікно на мить я відчинила, приніс вітрець на найніжніших крилах те сонце, що весна подарувала. Нескінченність
Не є ти винним, що в твоїх руках моя любов, як ружа, облетіла: прийде весна і знову розцвіте… Сухе стебло нове народить листя. Зі сліз пролитих перлами сяйне нове намисто; поруйнує тіні веселе сонце, в жили увіллє недавній сік, скажений у кипінні. Ти підеш своїм шляхом; я — своїм, неначе два метелики, ми, вільні, загубимо пилок із наших крил, його ще більше знайдемо в цвітінні. Цілунки, ніби ружі, опадуть, слова позасихають, наче ріки, та сім життів, що є на кожну смерть, шукатимуть уста в жаданні світла. ………………………………………….. Те, що було? Не вернеться воно! Кожна весна у власному обійсті стає мерцем, заходячи в розмай, і коконом, коли втрачає листя! Місячне сяйво
Ось іриси, ще іриси… волога… Немовби мрія, білою є ніч, ласка прощення лине понад клич усіх страждань покривджених і вбогих. Неначе свічі блимають розлого… Місяць — облатка для церковних стріч, ярмо стискає душу зусібіч — то за її безумства кара строга. Місячне сяйво стелеться в долині, коли поет згадає в самотині незміряну зажуреність П’єро. Й коли його вбиває веремія просвітлених поневірянь Марії, кармінових уболівань Марґо. Зі збірки
«Солодка шкода»
(1918)
У такий спосіб
Я книжку зробила у спосіб такий: стогнучи, плачучи, мріючи, горе мені. Метелик журбенний, левиця жорстока, і світло, і тіні дала я водночас. Левицею я не згадала ніколи, що якось метеликом пурхала в полі. Метеликом бувши, не мала я звістки про те, що могла би напасти й загризти. Сумирна й ляклива, а потім — стрибки, кривавити жертву могла залюбки. Вже ніби голубка, важкий кипарис. Чи кущик розквітлий, а сльози лились. Ласуючи медом, ковтаючи сіль, спинити ридання не мала я сил. Те саме було, що я бачила скрізь, троянда чи терня, нектар чи то
Вибрані поезії
Зі збірки
«Неспокій квітника»
(1916)
Життя
Нерви мої — скажені, мої вени скипають кров’ю, вогняна волога б’є у мої вуста; це — не тривога, а лицемірні радощі вербени. Сміятись хочу я; думки журбенні, які до ігрищ віднайшли дорогу, сьогодні не святкують перемоги, та їхня синя туга — коло мене. Пульсує світ; гармонію чудову я відчуваю добре знову й знову, спиваючи цю казку небувалу. Коли вікно на мить я відчинила, приніс вітрець на найніжніших крилах те сонце, що весна подарувала. Нескінченність
Не є ти винним, що в твоїх руках моя любов, як ружа, облетіла: прийде весна і знову розцвіте… Сухе стебло нове народить листя. Зі сліз пролитих перлами сяйне нове намисто; поруйнує тіні веселе сонце, в жили увіллє недавній сік, скажений у кипінні. Ти підеш своїм шляхом; я — своїм, неначе два метелики, ми, вільні, загубимо пилок із наших крил, його ще більше знайдемо в цвітінні. Цілунки, ніби ружі, опадуть, слова позасихають, наче ріки, та сім життів, що є на кожну смерть, шукатимуть уста в жаданні світла. ………………………………………….. Те, що було? Не вернеться воно! Кожна весна у власному обійсті стає мерцем, заходячи в розмай, і коконом, коли втрачає листя! Місячне сяйво
Ось іриси, ще іриси… волога… Немовби мрія, білою є ніч, ласка прощення лине понад клич усіх страждань покривджених і вбогих. Неначе свічі блимають розлого… Місяць — облатка для церковних стріч, ярмо стискає душу зусібіч — то за її безумства кара строга. Місячне сяйво стелеться в долині, коли поет згадає в самотині незміряну зажуреність П’єро. Й коли його вбиває веремія просвітлених поневірянь Марії, кармінових уболівань Марґо. Зі збірки
«Солодка шкода»
(1918)
У такий спосіб
Я книжку зробила у спосіб такий: стогнучи, плачучи, мріючи, горе мені. Метелик журбенний, левиця жорстока, і світло, і тіні дала я водночас. Левицею я не згадала ніколи, що якось метеликом пурхала в полі. Метеликом бувши, не мала я звістки про те, що могла би напасти й загризти. Сумирна й ляклива, а потім — стрибки, кривавити жертву могла залюбки. Вже ніби голубка, важкий кипарис. Чи кущик розквітлий, а сльози лились. Ласуючи медом, ковтаючи сіль, спинити ридання не мала я сил. Те саме було, що я бачила скрізь, троянда чи терня, нектар чи то
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані поезії», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Вибрані поезії» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані поезії"