Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Бувайте, і дякуємо за рибу 📚 - Українською

Читати книгу - "Бувайте, і дякуємо за рибу"

216
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бувайте, і дякуємо за рибу" автора Дуглас Адамс. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Бувайте, і дякуємо за рибу» була написана автором - Дуглас Адамс, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Бувайте, і дякуємо за рибу" в соціальних мережах: 
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com". Популярні книги українською!!!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 45
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Того вечора сутінки опустилися рано, що було нормально для цієї пори року.

Було прохолодно і вітряно, що також було нормально.

Задощило. Це було особливо нормально.

На землю почав опускатися космічний корабель. Це було ненормально.

Навколо було ані душі, тому ніхто не міг побачити його. Лише нерозумні чотириногі стали свідками посадки корабля. Проте вони не мали і найменшої ідеї, що з ним робити, чи що будуть робити з ними. Ось чому й зробили те, що робили зазвичай: почали розбігатися на всі боки і ховатися один під одного, хоча це ніколи не спрацьовувало.

Корабель ковзнув через хмари, легко балансуючи, за допомогою світлового променя.

Непомітний здалеку, через блискавку і грозові хмари, зблизька він був напрочуд гарним: доволі невеликий за розміром і мав сірий корпус елегантної форми.

Звичайно, ніхто і гадки не мав, якого розміру чи форми бувають різні види інопланетян. Проте, якщо ви візьмете до уваги останній звіт Міжгалактичного Цензусу, як найбільш точний покажчик статистичних середніх значень, то зробите припущення, що в кораблі знаходиться близько шести осіб, і будете праві.

Хоча, ви напевно здогадалися би про це в будь-якому випадку. Звіт Цензусу, як і більшість подібних опитувань, коштував жахливу купу грошей, але так і не сказав нікому нічого такого, чого вони вже не знали. Крім, хіба що, того, що в середньому кожна особа в Галактиці має 2,4 ноги і тримає домашню гієну. Оскільки це було чистою неправдою, опитування зрештою визнали непотрібним.

Космічний корабель легенько ковзнув через пелену дощу. Його приглушені операційні вогні, зі смаком огортали корпус веселками. Він ледь чутно гудів. З наближенням корабля гул поступово ставав голоснішим і глибшим, а на висоті шести дюймів від землі перетворився у важкі пульсуючі хвилі.

Нарешті він сів і затих.

Відчинився люк. Спустилися східці.

Через прохід у чорну і мокру ніч виривалось світло. Промайнули дві тіні.

Серед світла з'явилася висока постать, озирнулася навколо, здригнулася і поспішила вниз сходами. Під рукою в неї був великий пакет для покупок.

Вона повернулася назад і різким хвилястим рухом помахала у бік корабля. Дощ струменів крізь її волосся.

— Дякую, — крикнула крикнула постать, — Велика спа…

Слова заглушив несподіваний удар грому. Фігура з острахом подивилась вгору, а потім раптово почала ритися в пакеті, який, як виявилось, мав дірку на дні.

На пакеті великим літерами було написано (зрозумілими, для будь-кого хто знав Центуріанську мову) БЕЗМИТНИЙ МЕГАМАРКЕТ, ПОРТ БРАСТА, АЛЬФА ЦЕНТАВРА. ОТРИМАЙТЕ ОДНОГО З ДВАДЦЯТИ ДВОХ СЛОНІВ З ПІДІГРІВОМ У КОСМІЧНОМУ ЧОВНІ.

— Зачекайте! — крикнула постать, інтенсивно махаючи руками.

І східці, які вже було почали складатися, зупинилися, знову розклалися, і дозволили фігурі увійти.

Через кілька секунд постать знову з'явилася, але тепер в руках в неї був пошарпаний і заяложений рушник, який вона кинула до пакету. Вона знову помахала рукою, притисла пакет ближче до тіла, і побігла шукати прихисток серед дерев. А в цей час, корабель за нею вже почав злітати.

Через небо промайнула блискавка, і змусила постать на мить застигнути, а потім бігти, шукаючи найкоротшого шляху, до дерев. Фігура хутко бігла по вологій землі, ковзаючи то тут, то там, пригинаючись під дощем, який сипав все з більшою і більшою силою, ніби його жбурляли прямо з неба.

Її ноги хлюпали по грязюці. Десь за пагорбами прогриміло. Вона зробила безуспішну спробу витерти з лиця воду і зупинилася.

Знову спалахи світла.

Але цього разу це не блискавки, а більш приглушене світло, яке помалу мелькало за горизонтом.

Постать знову застигла, а потім подвоїла швидкість в напрямку світла.

Місцевість почала підніматися, ставати крутішою, і через двісті чи триста ярдів привела до перешкоди. Постать зупинилася, оглянула бар'єр, перекинула пакет, який досі тягнули із собою, і перелізла сама.

Тільки-но її ноги торкнулися землі на іншому боці, як звідти, роздираючи пелену дощу, з'явилася машина, освітлюючи все навколо. Авто рухалось прямо на постать, і від страху вона вжалася в паркан. Машина мала вигнуту, китоподібну обтічну форму, гладенький сірий корпус, і рухалася зі страхітливої швидкістю.

Постать випростала руки вперед, щоб захистити себе, але вдарило її лише хвилею води з калюжі, через яку промайнула машина.

На якусь мить все навколо освітив спалах блискавки. Цього часу було достатньо, щоб самотня і змокла постать змогла прочитати маленький напис на задньому склі, перед тим як машина зникла в темряві.

На її превеликий подив той напис вказував: «Інше моє авто теж Порше».


Розділ 2

Роб МакКіна був жалюгідним покидьком і прекрасно знав це. На своєму життєвому шляху він зустрів чимало людей, які прямо так йому і казали. Тому Роб не бачив жодних вагомих причин з ними не погоджуватись, крім однієї, зовсім очевидної: він не погоджувався з людьми, особливо з тими, які йому не подобалися, а до них, за останніми підрахунками, входили абсолютно всі.

Він зітхнув і перемкнув передачу.

Місцевість почала підійматись, а його вантажівка була сильно навантажена датськими регуляторами термостатів.

За своєю природою Роб не був таким похмурим. Принаймні він на це сподівався. Все це через дощ, який його пригнічував. Постійний дощ.

Зараз також дощило, просто так, для різноманітності.

Це був особливий тип дощу, який він особливо ненавидів, особливо коли їхав за кермом. Він навіть мав номер для нього. Це був дощ номер 17.

Колись давно він прочитав, що ескімоси мають більш ніж двісті різних слів для опису снігу, без яких, їхні розмови, мабуть, були б досить монотонними. Ось чому вони вирізняють тонкий сніг і товстий сніг, легкий сніг і важкий сніг, брудний сніг,

1 2 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бувайте, і дякуємо за рибу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бувайте, і дякуємо за рибу"