Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Кінець Жовтого дива 📚 - Українською

Читати книгу - "Кінець Жовтого дива"

242
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кінець Жовтого дива" автора Худайберди Тухтабаєв. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Пригодницькі книги / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Кінець Жовтого дива» була написана автором - Худайберди Тухтабаєв, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Детективи / 💙 Пригодницькі книги / 💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Кінець Жовтого дива" в соціальних мережах: 

Якщо ви читали повість-казку X. Тухтабаєва «Пригоди двієчника» про Хашима Кузиєва, котрий знайшов чарівну шапочку, вам цікаво буде дізнатися, ким став кмітливий шибеник, як йому працювалося в міліції, в яких складних і часом небезпечних операціях він брав участь.
Цей веселий пригодницький роман з елементами казкової фантастики удостоєний премії Всесоюзного та Республіканського конкурсів на кращий твір про радянську міліцію.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 85
Перейти на сторінку:
Худайберди Тухтабаєв
КІНЕЦЬ ЖОВТОГО ДИВА
Пригодницький роман

©  http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література



З узбецької

Переклад Григора Тютюнника

Малюнки Тома Тарнавського

Перекладено за виданням: Худайберды Тухтабаев, Конец Желтого Дива, «Ёш гвардия», Ташкент, 1976





ЧАСТИНА І
ТОВАРИШ ПОЛКОВНИК
Вибрав, нарешті, професію

Отак і пішли, й пішли мої справи на лад. Це й не дивно, адже я такий хлопець: чого схочу, того завжди доб'юся. Ми вже закінчували восьмий клас, і я, траплялося часом, замислювався над тим, що робитиму далі. Чи піду вчитися й ще морочитиму голову вчителям, чи підшукаю собі якусь підходящу роботу. Але ж мені завжди усміхається щастя. Так воно сталося й цього разу. Наш дорогий директор Атаджан Азизович виголосив промову на випускному вечорі і наприкінці своєї промови, що тривала сімдесят три хвилини сорок одну секунду (я сам стежив по годиннику «Ракета», який мої тато й мама подарували мені до цього дня), сказав так:

— Ось таким, значить, чином, — Атаджан Азизович одсьорбнув трохи чаю з піали, — все інше залежить від вас самих, любі друзі. Хто бажає закінчити десятирічку, будь ласка, переходьте в школу імені Макаренка, що в сусідньому кишлаку, і вчіться на здоров'я. Зі свого боку, ми можемо сьогодні ж передати їм ваші особові справи. Хто хоче набути якоїсь професії — теж, будь ласка. Скрізь повно професійних училищ, а ми, що в нашій силі, допоможемо вам улаштуватися. Хоч би ось ти, Хашимджане, що ти міркуєш собі робити?

І тої ж миті мені наче в голову стукнуло. Я схопився з місця і твердо, навіть не зморгнувши оком, заявив:

— Я хочу стати перукарем.

— Що?.. Ти сказав… перукарем?

— Так, я хочу стати перукарем. Бабуся моя каже, що від довгого навчання у мене порідшали мізки і тому іноді мокро під носом.

Хлопці, звісно, засміялись, а Атаджан Азизович поспіхом перевів мову на інше.

— Ти це остаточно вирішив?

— Якщо хочете, можу заприсягтися.

— Ні, присягатися не обов'язково, — зупинив мене наш шановний директор. — Я тобі й так вірю. І схвалюю твій вибір, Хашимджане. Це добре — хай один із вас стане перукарем, другий — столяром, третій — монтером, головне, щоб усі ви прагнули до знань і до благородних професій.

Хай люди кажуть, що хочуть. Але я знаю: нема на світі прекраснішого ремесла, ніж ремесло перукаря. І ті ж інженери, що споруджують височенні будинки, і поети, які радують людей своїми віршами, і артисти, які примушують нас плакати і падати зо сміху, — всі загалом залежать від перукаря, здоровкаються з ним, приклавши руку до серця.

Якось я вже казав, що навпроти нашої школи стоїть перукарня. В цій хатині, трохи більшій за курник, працює старий, якого всі звуть Уста бува, що означає «Дідусь майстер». То він страх як мене любить, хоч і до інших хлопців ставиться непогано. Коли я запізнювався на уроки або тікав із школи, то завжди йшов просто до нього у перукарню, у свою надійну схованку.

— Ассалому алейкум, — завжди казав я, заходячи до перукарні. При цьому ніколи не забував прикласти руку до серця.

— Ей, ха, це ти, Хашиме? — питав майстер.

— Еге ж, це я.

— Знову прийшов журнали красти?

— Ні, сьогодні не буду, прийшов просто так…

— Знаю, всі ви однакові: як тільки треба випустити фото-газету — одразу згадуєте про Уста буву… Я несу журнали в перукарню, щоб черга не нудьгувала, дивилася картини, читала статейки, а ви вирізаєте ці картинки і цупите з перукарні. Сідай пострижу тебе.

— Але ж я ще не заріс!

— Сідай, тобі кажуть. Волосся стирчить, як пір'я у квочки, а він: «Я не заріс!»

— Так у мене грошей немає.

— А коли в тебе бували гроші?! Вчена пішла нині молодь: беруть у батьків гроші нібито на підстригання, а самі купують за них морозиво…

Отак за приємною розмовою і не помічаєш, як Уста бува вже тебе й постриг. А потім він у більшості випадків покропить вас водою замість одеколону та ще й примовляє при цьому:

— Ох, ох, як пахне, еге ж? Ти чуєш запах? Щипає? — І заходжується обмахувати ваше обличчя рушником…

Таким чином, я твердо вирішив стати перукарем. Ви ж знаєте: коли я надумав щось, то не заспокоюся, поки не доведу діло до кінця. Навіть ціною великих мук. До того ж рішення моє припало до душі всім — моїм дорогим бабусі, татові, мамі й навіть любим сестричкам Айшахон і Донохон. Тільки тато сказав із сумнівом:

— Аби лиш не зняв комусь голову замість бороди.

Того ж дня я подався до Уста буви й, увійшовши в його хижку, поздоровкався, як завжди, приклавши руку до серця.

— Ей, ха, Хашиме, це ти? Чого так захекався? Чи сталося щось?

— Нічого не сталося, дідусю, все гаразд.

— Чи за тобою женеться твоя дорога бабуся?

— Ніхто за мною не женеться. Я до вас, дорогий дідусю, прийшов з дуже великим проханням.

— Ну, ну, виповідай.

— Ні, виповім

1 2 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кінець Жовтого дива», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кінець Жовтого дива"