Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Невидимець (збірка) 📚 - Українською

Читати книгу - "Невидимець (збірка)"

331
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Невидимець (збірка)" автора Герберт Уеллс. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Невидимець (збірка)» була написана автором - Герберт Уеллс, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика / 💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Невидимець (збірка)" в соціальних мережах: 

Герберта Джорджа Веллса на батьківщині шанують як батька наукової фантастики й іноді лагідно кличуть просто Г. Дж. Замолоду Веллс отримав ґрунтовну освіту в галузі природничих наук і здобув два вчені звання з біології. Й отак би він і працював на науковій роботі, якби не захопився літературою. Вже перший роман «Машина часу» приніс авторові славу й назавжди увійшов до золотого фонду світової літератури. Два роки потому Веллс надрукував свого «Невидимця» — і знову поцілив у яблучко: і сьогодні цей твір є одним з найбільш читаних у світі.
Для дітей середнього і старшого шкільного віку.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 79
Перейти на сторінку:
Герберт Дж. ВЕЛЛС
НЕВИДИМЕЦЬ
Романи
НЕВИДИМЕЦЬ
Гротескний роман
Розділ І
Приїзд незнайомця

Незнайомець приїхав у лютому, одного холодного вітряного дня, коли здійнявся останній у році снігопад. Чоловік ішов із залізничної станції Бремблгерст, несучи маленьку чорну валізу. Він був закутаний з ніг до голови, і криси його м’якого фетрового капелюха затуляли кожен дюйм його обличчя, крім блискучого кінчика носа; сніг білою гривою лягав йому на плечі та груди. Похитуючись, він зайшов — радше мертвий, ніж живий, — у заїжджий двір «Карета і коні» й кинув на підлогу свою валізу.

— Вогню! — загукав він. — Заради Бога! Кімнату і вогню!

Потупавши і струсивши з себе сніг, він рушив слідом за місіс Гол у вітальню, щоб вирішити всі питання. Після цього жбурнув декілька соверенів на стіл і попрямував до своєї готельної кімнати.

Місіс Гол розпалила коминок і, залишивши незнайомця на самоті, пішла власноруч готувати йому обід. Гість, що зупинявся в Айпінгу в зимовий час, був нечуваною удачею, тим паче гість, що не торгується. Отож вона твердо вирішила показати, що вона гідна такої щасливої нагоди. Тільки-но бекон посмажився, а Міллі, її млява помічниця, трохи пожвавилася після пари влучних зауважень, господиня понесла скатертину, тарілки й чарки у вітальню і почала з особливим шиком розставляти їх. Незважаючи на жваве полум’я, вона була здивована, побачивши свого відвідувача досі в капелюсі й пальті. Він стояв до неї спиною, задивившись у вікно на сніг, що падав надворі. Руки в рукавичках він заклав за спину і здавався заглибленим у роздуми. Господиня помітила, що розталий сніг з плечей і досі крапає на килим.

— Пане, можна я заберу ваш капелюх і пальто, — запитала вона, — і гарненько висушу їх на кухні?

— Ні, — відповів він, не обертаючись.

Вона не була впевнена, що розчула його, і збиралася повторити запитання.

Незнайомець обернув голову і поглянув на неї через плече.

— Нехай краще воно буде на мені, — чітко сказав він, і вона помітила на ньому великі блакитні окуляри, затулені з боків, а понад коміром пальта — густі бакенбарди, що цілком приховували щоки й обличчя.

— Гаразд, пане, — сказала вона. — Як волієте. Незабаром у кімнаті стане тепліше.

Він нічого не відповів і відвернувся, і місіс Гол, відчуваючи недоречність дальшої розмови, залишила швиденько все необхідне на столі та шмигнула геть із кімнати. Коли вона повернулася, незнайомець досі стояв на тому самому місті, як статуя: спина згорблена, комір піднятий, промоклі криси капелюха звисають донизу, повністю приховуючи обличчя й вуха. Виклавши на стіл яйця з беконом, вона радше крикнула, ніж сказала:

— Обід подано, пане.

— Дякую, — миттю озвався він, але не поворухнувся, аж доки за нею не зачинилися двері. Покружлявши навколо, він нетерпляче підійшов до столу.

Зайшовши до кухні, місіс Гол почула стукіт, що повторювався з регулярними інтервалами. «Стук, стук, стук» — знову і знову чутно було дзвін ложки, якою калатали в мисці.

— Що за дівчисько! — вигукнула вона. — Ну ось, а я й забула про неї. Яка ж вона повільна!

А тоді, сама закінчивши змішувати гірчицю, сказала Міллі декілька колючих слів про її неквапність. Місіс Гол приготувала шинку і яйця, накрила на стіл і зробила все що потрібно, в той час як Міллі (ото ще допомога!) не спромоглась упоратись і з гірчицею. А новий гість збирається залишитися на ніч! Потім господиня наповнила гірчичницю, величаво поклала її на чорно-золоту чайну тацю і понесла до вітальні.

Злегка штовхнувши двері, вона відразу ввійшла. Її відвідувач заметушився, і вона помітила, як під столом зник якийсь білий предмет. Здалось, ніби гість підбирає щось із підлоги. Поставивши гірчичницю на стіл, господиня помітила, що пальто і капелюх лежать на стільці перед коминком, а пара мокрих черевиків загрожують іржею сталевим коминковим ґраткам. Це налаштувало її рішуче.

— Здається, тепер я можу забрати одяг і висушити, — сказала вона суворо й безвідмовно.

— Капелюх залиште, — промовив відвідувач глухо, і вона, обернувшись, побачила, що він підвів голову і сидить, дивлячись на неї.

Якусь мить вона стояла, витріщаючись на нього, занадто здивована, аби здобутися на слово.

Білою тканиною — це була серветка, яку він приніс із собою, — він затуляв нижню частину обличчя, отож рот і щелепи були цілковито приховані, що й було причиною його глухого голосу. Але не це перелякало місіс Гол. А те, що все його чоло над блакитними окулярами затуляла біла пов’язка, а інша пов’язка красувалася на вухах, не залишаючи й клаптика відкритого обличчя, за винятком хіба рожевого гострого носа. То й був ясний, рожевий і блискучий, як і раніше. Гість був одягнений у темно-коричневий вельветовий жакет із високим чорним лляним комірцем на шиї. Густе чорне волосся, що вибивалося з-під поперечних пов’язок і між ними, було геть розкуйовджене, і це надавало йому дивакуватого вигляду. Закутану й перев’язану голову жінка аж ніяк не сподівалась побачити, і тому деякий час не могла поворухнутись.

Чоловік не забрав серветки, а й далі затулявся нею одягненою в коричневу рукавичку рукою, роздивляючись місіс Гол своїми непроникними блакитними окулярами.

— Капелюх залиште, — дуже чітко повторив він крізь білу тканину.

Після отриманого шоку нерви господині почали оживати. І вона знову поклала капелюх на стілець біля коминка.

— Я не знала, пане, — почала вона, — що… — і збентежено зупинилась.

— Дякую, — сухо відповів він, кинувши швидкий погляд на двері та знову перевівши очі на неї.

— Я негайно все висушу, пане, — сказала вона,

1 2 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невидимець (збірка)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невидимець (збірка)"