Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети, Вільям Шекспір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Сонети, Вільям Шекспір» була написана автором - Вільям Шекспір, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Поезія".
Поділитися книгою "Сонети, Вільям Шекспір" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com". Популярні книги українською!!!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 32
Перейти на сторінку:
Вільям Шекспір
Сонети

Переклад з англійської

Переклав Дмитро Паламарчук


1
Ми пагінці плекаємо кущів, Щоб відновить красу троянди ними. Хай кущ старий і всохне без дощів, — Весною пагін молодий цвістиме. А ти, в свій блиск закоханий без меж. Марнуєш скарб, позичений в природи, І з голоду серед достатку мреш, Жорстокий вороже своєї вроди. Провіснику весняної снаги, Коротких днів окрасо нетривала, Твоя самітність нині в ланцюги Потік життя безжально закувала. Над світом змилуйся і дар краси Новим вікам назустріч понеси. 2
Як сорок зим, суворі й невмолимі, Чоло твоє поріжуть молоде, А врода юності більш не цвістиме І вже зів’ялим листом опаде, — Що скажеш ти, де молодості шати? Слова: «Я зберігав недбало їх» Ганебним будуть вироком звучати Тоді в устах, розтратнику, твоїх. Чи відповідь не краща від тієї: «Оце мій син, на нього подивись, В нім виправдання старості моєї І свідчення, яким я був колись». Раз по раз дивлячись на сина свого, Подібним станеш сам до молодого. 3
В свічадо глянь на свій дозрілий квіт, — Чи то ж не час тобі нащадка мати? Сівби уникнувши, обдуриш світ, Якусь жону позбавиш благодаті. Котра з дівчат не дасть під твій посів Свойого лона безколосу ниву? Та й хто б самозакоханий хотів Зійти в могилу, занедбавши жниво? Ти — матері свічадо, і вона Стрічає там свої далекі квітні. Так і до тебе юність чарівна Загляне в зморщок вікна непривітні. Не кинеш сліду в пам’яті людській, — То сам умри, і згине образ твій. 4
Ти, любий марнотрате, не владар Отого спадку, що марнуєш нині, — Природа щедра, та красу не в дар, А в позику лише дає людині. Чому ж, скупарю, зловживаєш ти Щедротами, що дані для роздачі? Чому ціннотам не даєш рости. Ховаєш скарб, як той лихвар ледачий? Ти — сам крамар і сам же — покупець. Сам — розкрадач у свого Я господі. Та як життю настане вже кінець, — Не станеш ти перед судом, як злодій? Свою красу — намарне вжитий скарб В могилу візьмеш ти, лихий скупар. 5
Всевладний час зродив краси взірець, Що досконалістю вражає зір. Тоді нищителем стає творець І нищить свій неперевершний твір. Це ж саме він під вітру дикий рев Жбурляє літо злій зимі до ніг, І пада лист, і стигне сік дерев, І всю красу вкриває мертвий сніг. Коли б не квітів запахущий хміль — Текучий бранець у тюрмі зі скла, — Забули б ми в морози й заметіль Красу весни, що квітами цвіла. У тій тюрмі зелений гине лист, Не пахощі
1 2 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети, Вільям Шекспір"