Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Хлопці з карного розшуку, Ігор Дмитрович Скорін 📚 - Українською

Читати книгу - "Хлопці з карного розшуку, Ігор Дмитрович Скорін"

504
0
11.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хлопці з карного розшуку" автора Ігор Дмитрович Скорін. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Хлопці з карного розшуку, Ігор Дмитрович Скорін» була написана автором - Ігор Дмитрович Скорін, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Пригодницькі книги".
Поділитися книгою "Хлопці з карного розшуку, Ігор Дмитрович Скорін" в соціальних мережах: 

Пригодницька повість російського радянського письменника про роботу карного розшуку в Забайкаллі у 30—40-ві роки. В основу повісті покладено дійсні події.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 86
Перейти на сторінку:
Ігор Скорін
ХЛОПЦІ З КАРНОГО РОЗШУКУ










Переклад за виданням:

Игорь Скорин. Ребята из Угро.

М., «Детская литература», 1982.











ПРОЛОГ

Того року холоди почалися рано. Землю ледь припорошило снігом, а йому б, снігові тому, йти та йти — адже морози беруть такі, що пора Ангарі замерзнути, а вона почорніла, вкрилася, шугою і біжить собі та й біжить. В'ється над річкою пара, стигне на морозі й волохатим інеєм-куржаком опадає на старовинне місто Іркутськ. Поодинокі ліхтарі від холоду пригасило, затуманило, і з вечора нема на вулиці людей. Після тепла бабиного літа ховається по домівках люд. Хоч і сибіряки, а повідвикали за літо від холоднечі, та й налягла вона невчасно. Морози що не день лютішають. Тріщать од них модринові вінці рублених будинків. Репаються дерева в окоренку від соку, що спустився донизу. Собаки туляться до тепла: шкура літня, без підшерстя, гріє погано. Візники вже які міцні, до всього звичні, а й ті по домівках сидять, тільки найпожадливіші виїздять і беруть за якихось п'ять кварталів по троячці. У таку погоду хіба що пекуча потреба з дому вижене, надто проти ночі.

Хоч і мало ліхтарів, а далеко видно самотнього перехожого, що підіймається вгору Русинівською. Поспішає людина, та на дощаному тротуарі не розженешся: взялися кригою дошки, припорошені снігом діри, мов капкани, чекають, щоб людина оступилася. Внизу, ближче до базару, на Русинівську повільно виповзли широкі сани, запряжені парою гнідих з підпалинами кобилок. Кучер притримав їх у тіні, що падала на дорогу від огорожі. Їздець, який вмостився позаду, встав, роззирнувся, помітив чоловіка, щось сказав кучерові, і той завернув коней слідом. Почувши рипіння полозів, перехожий оглянувся, побачив упряжку й ураз заквапився, поткнувся у хвіртку біля перших воріт, але вона й не зрушилася — видно, на міцному засуві була, — кинувся вперед, притискаючись до огорожі, посковзнувся, впав і тільки-но підвівся, як над ним звився аркан. Ремінна петля зашморгнула груди, притисла руки до тулуба так, що не скинути її й не послабити. Кучер погнав коней, і чоловік застрибав слідом за саньми. Після кількох стрибків упав і волочився на аркані зледенілою дорогою. Бандити втягли його в сани, і коні риссю пішли під гору. Ні крику, ні галасу. Придушив тишу дошкульний мороз…

«…Повідомляю, що за добу мого чергування по Іркутському обласному карному розшуку з двадцять третього на двадцять четверте жовтня 1938 року зареєстровано одинадцять злочинів. По місту Іркутську: розбійницький напад саночників — один не розкритий. Пограбувань — три, двох злочинців роз'їздом кінної міліції затримано. Крадіжок — чотири, одна розкрита. По області: в Черемхово обкрадено промтоварний магазин. У Тайшеті — тяжке ножове поранення. На Кочузькому тракті збройний напад на базу «Баргузинзолото продпостачу», в перестрілці вбито двох бандитів, троє, відстрілявшись, зникли. Заходів щодо їхнього розшуку й затримання вжито…»


ПЕРШИЙ ДЕНЬ

Сашко прокинувся рано. У вікно крізь розмальовані морозом шибки дивилася біляста від снігу ніч, тьмяно світився ліхтар на тому боці вулиці. У кімнаті, де спали батько й мати, цокали ходики. Щоб дізнатися, котра година, він підвівся зі свого тапчана й потихеньку, босоніж, ступаючи навшпиньках, пішов до сусідньої кімнати, підступив до стіни, помацав на годиннику стрілки й дуже здивувався — було близько п'ятої ранку. Більше чотирьох годин залишалося до того часу, коли він, Сашко Дорохов, прийде до карного розшуку і почне шукати злочинців. Просто не вірилося, що тепер не треба ходити до інституту, сидіти на лекціях, готуватися до заліків.

За одну шестиденку все життя цілком перемінилося. Сашко ліг у ліжко й заплющив очі, але заснути не міг. Різні думки лізли в голову.

Все почалося зовсім недавно, в комітеті комсомолу інституту. Його та Женьку Чекулаєва викликав секретар, вручив конверт, запечатаний сургучними печатками, і звелів іти до міськкому комсомолу.

Подальше чітко врізалось у пам'ять — мабуть, на все життя.

…Кінчався тисяча дев'ятсот тридцять восьмий рік. Студенти другого курсу Іркутського сільськогосподарського інституту Сашко Дорохов і Женя Чекулаєв, як і багато їхніх ровесників, мріяли потрапити до Інтернаціональної бригади і битися за вільну Іспанію. Вони захоплено займалися спортом, потай сподіваючись, що фізичне загартування знадобиться їм незабаром у сутичках з франкістами. Але час такий не наставав, і майбутнім агрономам нічого не лишалось, як сумлінно вивчати ґрунтознавство, агрохімію та інші науки…

Швидко крокуючи вулицями, хлопці намагалися розгадати таємницю конверта, і від думки, що їх усе-таки можуть послати до Іспанії, обох кидало в жар.

У міськкомі, біля роздягальні, вони побачили ще двох комсомольців. Дорохов підштовхнув приятеля:

— Дивися, і Колесов Степан тут. Пригадуєш, він ще з першого курсу дременув од нас у педагогічний? Колесов, зачекай! Не знаєш, чого нас викликали? — Сашко підійшов до засмаглого, з великими очима хлопця в новенькій лижній куртці.

— Уявлення не маю. Ага, знайомтеся, хлопці, це також майбутній педагог — Володя Лисін. Між іншим, з легкої атлетики першорозрядник. Ну, ходімо, чи що!

У приймальні секретаря були ще хлопці.

Одні поважно сиділи на розставлених попід стіною стільцях, інші позбиралися групами й тихо розмовляли. Були тут і знайомі. Оцей, худий і довгий, мов жердина, з руками мало не до колін, Только Боровик з медичного, боксер. До нього на рингу й не підступишся: руки мов голоблі, як не блокуй, обов'язково натрапиш на кулак. У ближній бій на добрий удар нізащо

1 2 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хлопці з карного розшуку, Ігор Дмитрович Скорін», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Хлопці з карного розшуку, Ігор Дмитрович Скорін» жанру - 💙 Пригодницькі книги:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Хлопці з карного розшуку, Ігор Дмитрович Скорін"