Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Бояриня, Леся Українка 📚 - Українською

Читати книгу - "Бояриня, Леся Українка"

320
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Бояриня" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Бояриня, Леся Українка» була написана автором - Леся Українка, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Бояриня, Леся Українка" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 12
Перейти на сторінку:

 

Леся Українка

 

 

БОЯРИНЯ

 

Драматична поема

 

 

Садок пе­ред бу­дин­ком не ду­же ба­га­то­го, але знач­но­го ко­за­ка з стар­ши­ни, Олекси Перебійного. Бу­ди­нок ви­хо­дить у са­док ве­ли­ким рун­ду­ком, що тяг­неться вздовж ці­лої сті­ни. На рун­ду­ку стіл, дзиг­ли­ки; на сто­лі при­ла­год­же­но до ве­че­рі. Ста­ра Перебійниха дає ос­тан­ній лад на сто­лі, їй по­ма­гає доч­ка її, Оксана і служебка. Через са­док до рун­ду­ка ідуть Перебійний і Степан, мо­ло­дий па­ру­бок у мос­ковсько­му бо­ярсько­му вбран­ні, хо­ча з об­лич­чя йо­му вид­ко од­ра­зу, що він не мос­каль.

 

Перебійний

(до гос­тя)

Моя ста­ра уп­ра­ви­лась ху­тенько!

Дивись, уже спо­ру­ди­ла й ве­че­рю,

по­ки ми там, на цвин­та­рі, ба­лач­ки

про­ва­ди­ли.

 

Перебійниха

(зіходить тро­хи з рун­ду­ка на­зуст­річ гос­те­ві)

Боярине, про­шу

за­жи­ти з на­ми хлі­ба-со­лі.

 

Степан

(укло­ня­ючись)

Рад-би,

ша­нов­на па­ні­-мат­ко, та не смію,

ко­ли б не гні­ва­лись ста­рі бо­яри,-

я й так уже дав­но від них од­бив­ся.

 

Перебійний

Про них ти не тур­буй­ся. Під­ко­мо­рій

їх зап­ро­сив на бен­кет, а те­бе

я вип­ро­хав до нас: «Я сам, ка­жу їм,

щось не­ду­гую тро­хи, то не мо­жу

на бен­ке­тах гу­ля­ти, а Сте­па­на,

по дав­ній при­яз­ні до йо­го батька,

хо­тів би при­гос­ти­ти в се­бе в ха­ті.

Він мо­ло­дик, йо­му ще не прис­та­ло

на бен­ке­ти ве­ли­кі уча­ща­ти».

Боярам, вид­ко, вже за­пах ме­док»

та ва­ре­ну­ха, от­же, роз­доб­ри­лись

та й мо­ви­ли: «не­хай со­бі парнішка

си­дить у те­бе хоч і до від’їзду.

Навіщо він нам здав­ся?»

 

Степан

От спа­си­бі,

па­н-от­ченьку!

(Зіходить на рун­дук з гос­по­да­ря­ми).

 

Перебійний

Я джу­рі на­ка­жу,

не­хай пе­ре­не­се твоє ма­нат­тя

до нас, та й за­бе­ру те­бе в по­лон,

по­ки не виз­во­лять бо­яри.

 

Степан

Боже!

Такий по­лон ми­лі­ший од виз­во­лу.

 

Перебійниха

(до Ок­са­ни)

Піди лиш, до­ню, там пош­ли Се­ме­на.

(Оксана ви­хо­дить і не­за­ба­ром вер­тається).

 

Степан

Якби лиш я не став вам на за­ва­ді…

 

Перебійниха

Ото б та­ки! Ще в нас у ха­ті ста­не

для гос­тя міс­ця!

 

Перебійний

Ти, си­на­шу, в ме­не

за­будь всі це­ре­ге­лі. Таж зо мною

не­біж­чик батько твій хліб-сіль во­див,

уку­пі ми й ко­за­ку­ва­ли.

(Садовить Сте­па­на і сам сі­дає при сто­лі. До Ок­са­ни).

Дочко, ти б нас по­час­ту­ва­ла на по­ча­ток.

(Оксана на­ли­ває з су­лій­ки дві чар­ки - батько­ві й гос­те­ві).

 

Оксана

Боярине, будь лас­ка, приз­во­ляй­ся.

 

Степан

(узявши чар­ку, встає і вкло­няється Ок­са­ні)

Дай бо­же, пан­ноч­ко, то­бі щас­ли­ву

та крас­ну до­лю!

 

Оксана

Будь здо­ро­вий, пив­ши.

(Степан, ви­пив­ши, знов сі­дає. Ок­са­на час­тує батька. Всі ве­че­ря­ють).

 

Перебійний

(до Ок­са­ни)

А він спо­чат­ку не піз­нав те­бе,

ти знаєш? За­пи­тав: яка то пан­на

у пер­шій па­рі ко­рог­ву не­се?

 

Оксана

(усмі­ха­ючись і пог­ля­да­ючи на Сте­па­на)

Коли?

 

Перебійний

Та ото­ді ж, як ти на трій­цю

в про­це­сії між брат­чи­ця­ми йшла.

 

Степан

Ти завж­ди но­сиш ко­рог­ву?

 

Оксана

(з пев­ною са­мов­ті­хою)

А як же,

я пер­ша брат­чи­ця в ді­во­чім братст­ві.

 

Перебійний

(жар­тів­ли­во під­морг­нув­ши)

Се вже то­бі не та ма­ла Ок­сан­ка,

що ти, бу­ло, їй ро­биш ве­ре­тен­ця.

 

Оксана

Ті ве­ре­тен­ця й до­сі в ме­не є…

(Замовкає, за­со­ро­мив­шись).

 

Степан

(вті­ше­ний)

Невже?

 

Оксана

(перебиваючи ні­яко­ву для неї роз­мо­ву. До ма­те­рі)

А де се, ма­мо, наш Іван?

 

Перебійниха

Та де ж? На ву­ли­ці між то­ва­рист­вом.

 

Іван

(Оксанин брат, мо­ло­дий ко­зак, уві­хо­дить з бу­дин­ку).

Ба ні, я тут. Да­вай­те, ма­мо, їсти.

 

Перебійниха

Ти б упе­рід хоч при­ві­тав­ся з гос­тем!

 

Іван

(сі­да­ючи, нед­ба­ло)

Ми вже ві­та­ли­ся там, ко­ло церк­ви.

 

Перебійний

Він бу­де меш­ка­ти в нас до від’їзду.

 

Іван

(так са­мо)

От як? Що ж, доб­ре… Слу­хай-но, Ок­са­но,-

ця стра­ва вже прос­тиг­ла, при­не­си

сві­жі­шої.

 

Оксана

(ура­же­на йо­го нед­ба­лим то­ном)

Служебка за­раз прий­де,

то й на­ка­жи їй.

 

Іван

Ба, яка ти гор­да.

(До Сте­па­на).

У вас там на Моск­ві, ли­бонь, дів­ча­та

так бриш­ка­ти не смі­ють?

 

Степан

Я мос­ковських

дів­чат не знаю.

 

Оксана

Як же се?

 

Степан

Я, влас­не,

не­давнє на Моск­ві. По­ки ще батько

жи­ві бу­ли, я в Києві, в на­уці,

при Ака­де­мії зде­більша про­бу­вав,

а вже як батько вмер­ли, я поїхав

до ма­те­рі на по­міч.

 

Перебійниха

Чом ти ліп­ше

сю­ди не пе­ре­віз ма­ту­сі?

 

Степан

Трудно.

Нема при чім нам жи­ти на Вкраїні.

Сам, здо­ро­в, знаєте - са­ди­бу

сплюнд­ро­ва­но бу­ло нам до цег­ли­ни

ще за Ви­гов­щи­ни. Бу­ли ми зро­ду

не ду­же так маєтні, а то­ді

й ті не­ве­ли­кі доб­ра уте­ря­ли.

Поки чо­гось до­був­ся на Моск­ві,

мій батько тяж­ко бі­ду­вав із на­ми.

На ра­ді Пе­ре­яс­лавській мій батько,

по­дав­ши сло­во за Моск­ву, до­дер­жав

те сло­во вір­не.

 

Іван

Мав ко­му дер­жа­ти!

Лихий їх спо­ку­сив да­ва­ти сло­во!

 

Перебійний

Тоді ще, си­ну, над­воє га­да­лось,

ніх­то не знав, як спра­ва обер­неться…

а по­тім… при­ся­гу не кож­не зра­дить…

 

Іван

(іро­ніч­но)

Та пев­не! кра­ще зра­ди­ти Вкраїні!

 

Степан

(спа­лах­нув, але стри­мав­ся)

Не зрад­жу­вав Ук­раїни

1 2 ... 12
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бояриня, Леся Українка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бояриня, Леся Українка"