Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поетичні твори, Григорій Сковорода 📚 - Українською

Читати книгу - "Поетичні твори, Григорій Сковорода"

178
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поетичні твори" автора Григорій Сковорода. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Поетичні твори, Григорій Сковорода» була написана автором - Григорій Сковорода, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Поетичні твори, Григорій Сковорода" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:






ФАБУЛА "ЯК ТІЛЬКИ СОНЦЕ ВЕЧІР ЗАПАЛИЛО"





Як тільки сонце вечір запалило


І небо скрізь прозоро затремтіло,


На ньому зорі блиснули прекрасні,


Як камені коштовнії, алмазні,


Фалес тут крикнув: «Гей-но, бабо люба!»


«Чого,- це баба,- розпустив ти губи?»


«Набридло, бабо, на одному місці,


Хотілося б до зір мені полізти».


Потюпала вперед стара із хати,


А слідом мудрість суне дурнувата.


Зійшли угору, стали на просторі,


Звідкіль дивитись зручно і на зорі.


Та мудрість впала і забила вухо.


«Ой бабо,- вже гукає,- чути туго!»


«Чого тебе понесло туди, діду?


Поліз сюди, то вже тримайся сліду,


Не може і канави розпізнати,


А лізе в небо зорі рахувати».


Додому баба повела старого,


А вуха він таки позбувсь одного.








ФАБУЛА ПРО ТАНТАЛА





Цар Тантал якось на бенкет великий


Цехмістра з богів до себе покликав.


Йовиш добре знав політичні нрави,


Кличе Тантала на небесні страви.


І що було там! Небеснеє зало


Зовсім Тантала перехверцювало.


Йовиш тоді свого дорогого гостя


Не хотів пустити без дарів, так просто.


«Проси,- каже він,- що хоч по відході».


«Дозволь мені їсти тут вічнії годи»,-


Відповів Тантал. Йовиш аж образивсь:


Тантал аж таке просити наваживсь.


Та знав він і силу шляхетному слову.


«Хай буде,- сказав,- приходь сюди знову».


Став Тантал відтоді їжу в небі мати,


А там - що лиш хочеш, все можна взяти.


Нектар там солодкий, вина чудесні,


Тут горло смаки солодять небесні,


Тут буйнеє свято, страв різні види,


Що проти них усі панські обіди!


Скрізь тут троянди розкішно пашіють,


Чудні фіміами в повітрі мліють.


У залах тих музи солодкогласні,


Все сам підносить Ганімед прекрасний.


Бахуса момсик танцює пресмішно,


Блазні тут пики корчать превтішно.


І хоч у тім хорі не бував Далольо,


Однак за таких тут кращий Аполло.


Коротко сказавши: чуття тілесні


Тішили млостю ласощі чудесні.


Тантал на все те дивиться свято,


Зітхає тяжко, хоч всього багато.


Корчиться з муки, страхом залитий,


Трясцею наче лютою битий.


Що ж таке сталось? Зверху, крізь хороми,


Спущений камінь завис до сіроми.


Висить важезно над головою


І не дає посидіти в спокою.


Боїться Тантал - як тільки він зрушить,


Зірветься на нього тягар і роздушить.








ФАБУЛА "ФІЛАРЕТ СТАРЕНЬКИЙ КОЛИСЬ У ПУСТИНІ"





Філарет старенький колись у пустині


Доживав віку в лісовій хатині.


А один юнак, Філідоном звався,


До нього у пущу якось пробрався.


Чув він багато про діда старого,


Що той святий, ще й мудрий до того.


Прийшов він, схилив перед дідом спину.


«Здоров був,- сказав старий,- і ти, сину!»


«Не прогнівися, отче милосердий,


Скажи,- шлях в житті який свято-твердий?


Померла мати, і батько преставивсь,


По них я давно вже служби відправив.


Будь же мені наче батько-родитель,


Будь мені також і наче учитель».


«Я, сину, й сам не вельми вже й мудрий,


Знаю лише, що життєвий шлях трудний».


«О голова сива, будь же ласкавий -


Пам'ять у мене, повір, не дірява!»


«Важко,- сказав дід,- прожити несхибно,


Поки живеш, то й боротись потрібно.


Спробуй-но, сину, не з горя свойого


Зло й добро пізнати, а із чужого.


Наприклад, он бачиш - злодія мучать,


Красти - то лихо, це тебе учить.


Братайся не з тими, зло хто ховає,


Знай: лише добрий добро в серці має.


Паче роби не те, що вітрогони,


А те, що кажуть розуму закони.


Завваж: той, хто візьме дух сей свобідний,


Може у світі бути лиш бідний».


Філідон побачив, що це не на руку


Меле старий, тут відчув нараз скуку.


«Дякую красно, мій отче, за раду».


«З богом, мій сину». Поплентавсь нерадо.


«Свята сяя мудрість, проте що із того?» -


Сам собі дума й подався в дорогу.


Друга знайшов і разом в світ учений


В мандри пустились по розум спасенний.


Взяли юнака силоміцьки до прусса,


Коли той ішов у війну на француза.


А як із десяток літ прокотило,


Нашого хлопця додому прибило.


Пішов той відразу у ліс до старого,


Згадавши колишні вчення святого.


«Добридень, отче!» - «Ти що за персона?»


«Згадай-но, отче святий, Філідона!»


«Гей, що се стряслося з тобою, сину?»


«Буря світова зігнула мені спину».


«На правому оці що за затула?»


«Влучила мене шаленая куля».


«А звідки на лобі страшні ті ями?»


«Трісла рушниця».- «А тії два шрами


На щоці?» - «У бійці одержав ці рани».


«В бою?» - «Ні, в шинку, був дуже вже п'яний».


«А звідки он в тебе шматочок носа


Приліплений?» - «Се також від францоза».


«Мушки по всьому лиці?» - «Се короста».


«Гадаю, французька, також не проста?


Ти тепер, сину, і ходиш відмінно!»


«Впав із коня і поранив коліно.


А ще, крім усього, лікарі лічили -


Здавалося, витягне хворість всі жили!»


«Чого ж ти заплакав? Плач не поможе


Нітрохи тепер».- «Ой боже мій, боже!


Поможи ж, мій отче, все-бо ти знаєш!»


«Не можу, мій сину, що хтів, те і маєш».


Не слухав раніш ти моєї поради,


Лиш смерть тобі може нині зарадить».








ДУМКА, МАНДРУЮЧИ, СПІВАЄ ПІСНЮ.





Хай я у світі пес - лише б маєтний був.


Совість не в моді вже, золота б лише набув.


Як нажив, хто спита? Тільки б жирний був гріш.


Це багатий всім брат, він усім наймиліш.


Що у світі найгірш? - зовсім легкий гаман.


Ніж злиденно прожить, краще смерті туман.


Буде мила і смерть, в кого грошей є тьма.


Золоте пресвяте! Краще за тебе нема.


Не так любі дітки, не так мати моя,


Не так батько мене у житті звеселя.


І коли такий чар - у Венери красі,


Хто дивує на те, що закохані всі.








ОБЛУДНИКИ, ЩО МОЛЯТЬСЯ, СПІВАЮТЬ





Боже, встань, чому заснув,


Чом про нас зовсім забув?


Шлях злодіїв - наче цвіт,


їм не криють злидні світ,


Ми ж тобі свічища ставим,


Кожнодень молебні правим,-


І усіх ти нас забув.




Постимо, мов у пустелі:


В піст не тонемо у хмелі,


Ходимо в святі міста,


Молимось і вдома, й там.


На псалтир хоч не зважаєм,


Та напам'ять його знаєм,-


І усіх ти нас забув.




Вчуй же,

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поетичні твори, Григорій Сковорода», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поетичні твори, Григорій Сковорода"