Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Люборацькі, Свидницький А. П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Люборацькі, Свидницький А. П."

154
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Люборацькі" автора Свидницький А. П.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Люборацькі, Свидницький А. П.» була написана автором - Свидницький А. П., яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Люборацькі, Свидницький А. П." в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 87
Перейти на сторінку:

 

Свидницький А. П.

 

 

ЛЮБОРАЦЬКІ

 

 

СІМЕЙНА ХРОНІКА

 

 

Роман

ЧАСТИНА ПЕРША

 

 

Людей слухай, а свій розум май.

Приповість

 

 

I

 

 

Коло Умані, чи лучче - в Уманщині, і було і є сільце - хоч би й Солодьками його назвати. Город Умань в Київській паланці, 1 та зараз же і Поділля починається, то в Уманщині лічаться і деякі села подолянські,- і Сoлодьки село подолянське. Славний то край, і люди там славні, і Солодьки дуже хороше село, тільки невеличке; так попід убіч хати пообгороджувані, коло кожної хати городець і садок. І церква в селі, як квіточка, вбрана: обсаджена липами, тополями, всякою садовиною, а коло притвору дві комори, шопи, возівню видно, клуню і тік; на току скільки стогів ще торішнього хліба; за током ішов садок - великий та розкішний. Перед однією коморою стояла бричка, які й по лівий бік невдивовижу: зелена, черевата; і упряж на землі. Як приїхали звідкільсь та коні випрягли, то так лоском і покинули все - так і лежало. По подвір’ї всяка птиця ходила і ті гуси, що носом ворота підкидають.

Та, знать, на вітрець збиралось, бо одна попала шлею в зуби і почала тормошить, аж бричка скрипіла. «Аса! аса-ля!» - хтось гукав дерзки́м голосом. Та й знов: «Масю, піди-но! он бач, шлею рвуть!»

На сей гук побігла дівчина через подвір’я,- начеб яка шляхтянка. На Поділлі єсть спадки тієї давньої гонористої шляхти, що «nie pozwalam» 2 в сенаті гукала. 3 Тепер вона звелась: і мову свою шляхетську забула, і віри відцуралась - словом, як там кажуть, та ж свита, та не так зшита. В своїх звичаях вони задержали: цілувать дівчат в руки і деякі слова: «проше», «добрий вечур», «добри́дзінь», «па́дам до нуг» і ще деякі, та й годі. Цим тільки вони й відрізняються від подолян-русинів, та ще одежиною: мають жилетки тощо, а жінки зав’язують голову в хустку із купром - от трохи так, як київські міщанки; мають шляфроки - свого крою одежина, і в спідницях ходять та в черевиках; не носять також коралів. Русинки ж там завиваються в намітки, в коралях вся краса і багатство, ходять в запасках тощо. Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці, і в кожної сорочки з поликами, а шляхетські дівчата, чи просто шляхтянки - в дрібниці не заплітаються, а в ріжки, і поликів - ні на́ очі. Отака й то дівчина була, що побігла через подвір’я шлею боронити: просто в спідниці, в сорочці з виложистим коміром з шляркою, і заплетена в ріжки, на шиї мала низку перел, і боса.

- Аса! - крикнула вона, добігаючи до комори, і схопила дрючок з землі та й замірилась. «Бий же, бий!» - гукнув той самий голос. Дівчина кинула дрючком, та по-дівочому: козак дальше б кулаком досяг. Чечу́га побігла; а навперейми вибіг з дрючком чоловік в довгополій одежині, в косах, в бороді і так почастував оту звірину, що бідолашна і крижі за собою поволокла.

- А щоб тебе піп із’їв! - заговорив він, заложив руки за спину і став серед подвір’я. Дівчина поралась коло упряжі.

- Закинь,- гукнув,- на візок.

Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати.

То був панотець парафіяльний, о. Гервасій Люборацький, а Мася - то старша дочка його.

- Гм! - почав о. Гервасій,- гм! куди б же? - І позирає кругом по селу. Село стояло на косогорі, то все видно, як на тарілці.

- А! - заговорив далій панотець, рушаючи з місця,- а! піду до Росолинського.- І потяг за ворота.

Росолинський - то був дідич в Солодьках. В тім краю пани - все католики і все ляхи, то й Росолинський був лях і католик. Як же воно так, що благочестивий панотець потяг до католика? І, як видно, не за ділом, бо в підряснику пішов, а якби за ділом, то убрався б у рясу.

Нема в світі більш празного люду, як деякі панотці: ні за холодну воду не возьметься. Та нема ж і таких, як були пани: тільки й знали, що погукували,- як ще й погукували, а то за другими і цього не бувало. Так марудно сидіти самому, чи панотцеві, чи панові,- і сходились іноді на перебенді. Є такі пани, що на попа тільки помий не ллють, та єсть і попи, що луччого не варті. Та тут - як пан був не з таких, так і о. Гервасій. Цей був з тих старих ще панотців, з тих, що у бакалярів вчились; після сам бакалярував, а там помаленьку й до попівства досравгавсь, женившись під сорок літ.

Всі такі панотці біду знали, виростали в громаді, то й шанували громаду і громада їх; та й панів не цурались, 4 бо знали, що коло пана можна поживитись,- да таки більш того, що в панотцеві не пізнаєш, де лице, а де виворіт: з кожним зайде, а ні з ким до приязні не доходить - такі вже люди. Росолинський був щедрий пан, то панотцеві й на руку: то нивку візьме до «żywocia», 5 то який куль муки марамонської 6 на проскури, то хуру-другу дров із лісу тощо… Так помаленьку і піддався, і вірив в пана, як турчин в місяць, 7 і ходив до нього, як додому. І це потяг, начебто йому треба в коляндар подивитись. Це діялось саме під косовицю, то мовби панотцеві і треба було знати, чи не віщує коляндар дощу, щоб сіно не білилось, як то кажуть, жартуючи, коли дощ пере покоси.

Отож панотець потяг до двора, а Мася вернулась до хати. Сама вона була на хазяйстві; паніматка пішла до шаровільника і наймичок забрала, а дочці наказала всякої роботи; і масло бити, і

1 2 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люборацькі, Свидницький А. П.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Люборацькі, Свидницький А. П."