Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Байки, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Байки, Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Байки" автора Руданський. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Байки, Руданський» була написана автором - Руданський, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Байки, Руданський" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:






ЛЕВ І ПРОЛЕВ (ЛЕВ І ЦИГАН)





Іде циган по діброві


(Десь лихе носило),


При нім пара вареників,


Люлька та кресило.




Чорний, темний, як та хмара,


По лісі блукає:


Іскривився, курить люльку…


Аж Лев вибігає.




Вибігає, став, питає:


«Хто ти, чорний враже?»


«Скажи перше, хто ти, враже?» –


Циган йому каже.




Стрепенув звір головою,


«Я Лев», – промовляє.


«Ти Лев собі, а я Пролев!» –


Циган відвічає.




«Ходім битись!» – Лев говорить.


«Та ходімо, враже!


Тілько я ще не обідав», –


Циган йому каже. –




Як даси чого поїсти,


Трохи підкріпитись,


Тоді піду із тобою


В чисте поле битись!»




«Та нічого, – Лев говорить, –


З тобою робити!


Мушу тобі на закуску


Хоч телицю вбити!..»




І кинувся межи стадо,


Телицю вбиває;


Шабатує пазурами,


Шкуру іздирає.




Оббілував, як годиться,


Сів коло телиці;


А цигану дає шкуру


І шле до криниці:




«Біжи, – каже, – до криниці,


Та не забавляйся:


Як набереш води повну,


Бігцем повертайся!»




Пішов циган, не вертає,


Сидить та й копає…


Лев приходить. «Що ти робиш?» –


Цигана питає.




«Таже бачиш, що я роблю:


Криницю копаю!


Що я тобі шкурлатами


Все черпати маю?!




Принесу тобі криницю,


Та й роби, що знаєш!»


«Ну, небоже, – Лев подумав, –


Добру силу маєш!..»




І нагнувся, сам за шкуру,


Води набирає,


А цигана за дровами


У ліс посилає.




Пішов циган, не вертає,


Тілько дуби в’яже…


Лев приходить: «Що ти робиш?» –


Циганові каже.




«Таже бачиш, що дубину


Докупи збираю;


Отак візьму усю разом


Та й повириваю!..»




Подивився Лев могучий,


Махнув головою:


«Оце, – думає, – на лихо,


Здибався з бідою!..»




Бере його до телиці


Живо відсилає,


А сам дуба молодого


При землі ламає.




Зламав дуба молодого,


На кряжі кряжує


Та й, сердешний, нагадався,


Що вогню бракує…




Приніс дрова та й гадає,


Де вогню узяти.


Але циган йому каже:


«А що, Леве-брате?




Вдарим в камінь пазурами!


Хто вогню добуде,


То той у нас і без бійки


Найсильніший буде!»




Пішли вони до каменя,


Разом поставали,


Як ударив Лев у камінь –


Пальці позлізали…




Заревів Лев, підняв лапи,


Лапи об’юшило!


А наш Пролев добуває


Губку та кресило.




Як ударив – скала ціла


В іскрах загоріла


І доразу суха губка


Димом задиміла…




Ідуть вони до телиці,


Вогонь розкладають;


Розбатовують телицю,


Стегна запікають.




Запікають тлусті стегна,


Обід спорядили,


Спорядили обід пишний,


На двох розділили.




Посідали і балюють:


Лев аж припадає;


А що циган вже й наївся, –


Решту розкидає.




А за ним голодні птахи


Купами літають;


Що розкине, поїдають


Та розволікають.




Лев поглянув – його Пролев


Вже й кісток не має,


Лежить собі проти сонця,


Живіт вигріває.




«Що, Пролеве, будем битись?» –


Лев несміло каже.


«Та вже ж битись, не миритись!


Але чекай, враже:




Возьми перше стисни камінь –


Як води добудеш,


То тоді ти і без бійки


Найсильнішим будеш!..»




Бере камінь Лев у лапи,


Потряс головою;


Як потисне… камінь тріснув,


Сиплеться мукою…




«Видиш, враже, – циган каже, –


Й води не добудеш!


Та як же то ізо мною


Боротися будеш?




Отак тисни, як я тисну» –


Циган промовляє


Та руками вареника


Щосили стискає.




Заюшила сироватка…


«Видиш, – циган каже, –


Що вас двадцять таких левів


Того не докаже!»




Та ще лучче вареника


Перед Левом тисне!


«Ану тепер, – каже циган, –


Хто з нас лучче свисне?»




Підійнявся Лев могучий,


Як на лапи стане,


Та як свисне, та як клясне.


Аж волосся в’яне!..




«Тепер я вже, – циган каже, –


Тілько не дивися!


А то й очі повилазять,


І сам повалишся!»




Лев нагнувся, сплющив очі,


Стоїть, ані писне…


А той його ломакою


Як під вуха свисне!




Зашуміло, загуділо,


Й задзеленькотіло,


І в очах стома свічками


Запалахкотіло…




«Не чорти ж мені надали


З тобою зчепитись…


Ні, небоже, що вже хочеш,


А не буду битись!»




«Е, боїшся, бісів Леве! –


Циган став казати, –


Неси, враже, шкуру грошей


До моєї хати:




Тоді тілько я з тобою


Миром помирюся…


А не хочеш, то я зараз


Із тобою б’юся!..»




Став, подумав Лев могучий:


Нічого діяти!


Коли хоче біда грошей,


То тра біді дати…




Бере шкуру, йде за грішми,


Повну набирає,


Несе її за циганом,


Аж чоло впріває…




Привів циган його в кузню


Межи циганята.


«Скидай, – каже, – Леве, шкуру,


Ото моя хата!»




Лев скидає йому шкуру,


Кузню оглядає;


Аж циганя із-під вугля


Штабу витягає.




Розпалилась тая штаба,


Світить і біліє,


Розсипає кругом іскри…


Жаром червоніє…




«Що то, брате, за відміна?» –


Лев почав питати.


«А попробуй, – циган каже, –


То сам будеш знати!»




Як вхватився Лев за штабу –


Боже, твоя воле!..


Завертівся, замотався


Та кулею в поле!..




«Нехай же їм сто чортяків!


Каже коло ліса. –


Щоб минутку ще потримав,


То б згорів до біса!..»




14 апреля [1858].






ВОРОНА I ЛИС (ХИТРА СОРОКА)





Пробігає Лис голодний,


Через пеньки скаче;


Аж слухає: десь Ворона


На гілляці кряче.




Прибігає, хоть видати,


Та ніяк дістати!..


Лис хитриться і вертиться,


Давай підмовляти.




Підмовляє, щоб ізлізла,


Заглядає в очі,


Обіцяє м’яса гори,


Ворона не хоче.




«І не хочу, і не можу, –


Стала говорити: –


Іди, – каже, – коли хочеш,


На село дурити!..




Ти думаєш, що Ворона


Розуму не має,


Сидить собі на гілляці,


Нічого не знає.




Та я знаю, що ти хочеш,


Як собака, їсти,


І хіба б я дурна була,


Щоб думала злізти».




«Бог з тобою, голубонько! –


Став Лис прикидатись. –


Та тепер вже, зозуленько,


Нічого боятись:




Вийшов указ з того світу,


Щоб мир був усюди,


Щоби мирно собі жили


І звірі, і люди…»




А Ворона розважає:


«Брешеш ти, мій враже!»


Далі кругом подивилась


Та й Лисові каже:




«Та який же мир той буде


Та спокій між нами,


Коли онде йдуть до лісу


Стрільці із хортами!»




«Будь здорова, голубонько!»


«А

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Байки, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Байки, Руданський"