Читати книгу - "Фольклорні записи - ч. 3, Олена Пчілка"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Олена Пчілка
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Олена Пчілка
ФОЛЬКЛОРНІ ЗАПИСИ
3 частина
СМІХОВИНКИ. ІГРИ. СПОТИКАНКИ. ЗАГАДКИ. ВІДГАДКИ. ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ
СМІХОВИНКИ
БІДНА ЛИСИЦЯ
Жалілася раз лисиця собаці:
- Яка я бідна та нещаслива! Ніхто мене не любить, цураються мене!.. Мабуть, вже така моя доля!
- Е, ні, голубко! - одказав собака.- «Не так доля, як лиха воля!» Коли б ти добра була, то й дружились би з тобою, а лукавого всі цураються.
«Іди, дощику, туди, куди просять!..»
- Іди, дощику, туди, куди просять!
- А туди, де косять? Ось зараз!
Помокли покоси! Тільки й надії, що сонечко висушить.
ЗЛОДІЙ
В одного хазяїна вкрадено було коня. Він пішов його шукати й знайшов на ярмарку: стоїть якийсь чоловік і продає його коня. Тут обоє і заспорилися. Господар каже: «Це мій кінь». А злодій каже: «Ні, мій,- він у мене й виріс». Тоді господар зібрав людей, зав’язав коневі очі та й каже до злодія:
- Ну, коли це твій кінь, коли він у тебе виріс, то скажи ж, на яке око він сліпий.
Злодій подумав та й говорить:
- На праве.
- Отже, й не вгадав,- каже господар.
- А правда! - гукнув злодій,- то я помилився! Він на ліве око не бачить, на ліве!
Тоді господар розв’язав коневі очі й показав людям, що кінь ні на одне око не сліпий - обома бачить зовсім добре.
Всі почали тоді сміятися, й господар свого коня забрав.
РОЗПОВІДЬ
- Питаєте, звідкіль я прийшов та що знайшов. Ходив я десь-то та знайшов дещо, та коли я що або абощо, то нехай мені абищо. От що, а не то що, а ви кажете, що я там що чи абощо! Нехай мені богзна-що, коли збрехав що про що або нащо!
РОЗМОВА
Пекла мати вергуни 1 до Нового року; а синок Івась біля неї крутився. Далі Івась і каже:
- Чом Ви, мамо, зо мною не говорите?
- Та бачиш же, що ніколи! - одказує мама.- Та й що ж там я буду тобі говорити?
- Та що-небудь! От сказали б: «Ось на тобі, Івасику, вергунця!»
РОЗМОВА
- Здорова, серденько-кума!
- Та на базарі була.
- Чи ти, кумонько, глухенька?
- Та купила курочку рябеньку.
- Ну, здорова йшла!..
- Та два злоти дала.
РОЗМОВА
- Здорово, дівко!
- Мішок перу.
- А чия ти?
- Кури покаляли.
- Чи ти глухенька, чи дурненька?
- Наказала ненька.
- Чи й ненька твоя така?
- Виперу й сама.
РОЗМОВА
Їдуть хурщики, везуть вовну. Відчинила одна пані кватирку та й пита:
- Що везете?
- Вовну!
- Яку?
- Овечу!
- Дурні! - гукає пані.- Я питаю, якого пана?
- Нашого,- відказали хурщики та й поїхали далі, сміючись.
ПРИПОВІСТКА ПРО ХЛІБ
Ото хтось таку казочку склав про хліб. Що спершу, як створив бог хліб, то колосків на одному стеблі було дуже багато - таке було стебло гіллясте та кучеряве, що куди! Отже, хліба було багато, і люди перестали його шанувати. Побачив бог, що в людей хліб і в помийниці, й долі, і діти його нівечать, та й розгнівався: пішов на поле і зашморгнув колоски на стеблі, уже був би до краю зашморгнув, бо вже тільки один колосок на кінці стебла зоставався, коли тут біжать собака й кіт і стали просить:
- Ой боже, боже, не зривай хоч цього колоска, зостав хоч одного на нашу долю!
Змилувався бог і не зашморгнув того одного колоска на кінці стебла, зоставив його на собачу та на котячу долю. А люди потім стали й того колоска собі забирати - раді були й тому! Ще й так коло нього упадають та пильнують, щоб росло хоч по одному колоску на стеблі. А собака й кіт теж біля чоловіка держаться та зазирають йому в вічі, щоб він не з’їдав усієї їх долі, щоб давав і їм хоч трохи з того хліба, що зоставлено по їх благанню.
А при тім і сваряться кіт з собакою через те саме. Собака каже: «Це мені бог зоставив колосок». А кіт на теє: «Ні, се я випрохав! Це на мою долю бог зоставив, а я вже з своєї доброї ласки дозволяю людям споживати той хлібець!»
Отак би то й сперечаються собака та кіт.
ПРАВДИВА ЗАПЛАТА
Прийшов дядько до крамниці, де продавалися ковбаси та всяка інша їжа, і сказав, щоб йому дали ковбаси. Подали. Дядько подивився ще й понюхав. Ні, каже, не візьму, бо вона несвіжа. Понюхав і другу і теж не взяв, бо була з часником (а він не любив такої). Ну, каже, дайте мені хоч отих коржиків солодких. Дали. Взяв дядько в руки, понюхав: мов би й добре пахнуть, м’ятою, так тверді ж такі, хоч об дорогу бий. Не взяв і того. Нічого не взяв і йде собі з крамниці.
Тоді хазяїн гука йому:
- Куди ж це ти йдеш, дядьку? Ти ж мені не заплатив!
- За віщо я тобі буду платити, як я нічого в тебе не взяв,- одказує дядько.
- То що! - каже хазяїн.- Хоч нічого не взяв, так скільки ж ти передивився всього та перенюхав! Саме за те, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фольклорні записи - ч. 3, Олена Пчілка», після закриття браузера.
