Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Казка про Правду та Кривду, Мирний 📚 - Українською

Читати книгу - "Казка про Правду та Кривду, Мирний"

258
0
17.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казка про Правду та Кривду" автора Мирний. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Казка про Правду та Кривду, Мирний - Читати Книгу (читати книги) 📘 Онлайн Українською Мовою 💙💛 Безкоштовно. Скачати книги у форматі PDF, EPUB, FB2 українською

0
0
00

Мирний
Електронна книга українською мовою «Казка про Правду та Кривду, Мирний» була написана автором - Мирний, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Казка про Правду та Кривду, Мирний" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:






Присвячую моїм дорогим небожатам Петрусеві, Пасі і Олютці.




Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так, - і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу... А вона, стара та древня, голови на в'язах не здержить, - так вона в неї на всі боки і розхитується, - як розпустить бувало свої кази та перекази, й не переслухаєш ніяк!


От одного разу зібралися ми коло неї: я, Івась білоголовий, Пріся мигласта та Грицько меткий, напалися раптом: кажіть та й кажіть, бабусю, казки!.. Бабуся була недужа, їй і дихати, може, не хотілося, не то казок казати, а ми одно - намоглися.


Довго вона стогнала та кректала, поки підвелася. Підперла плечима комин, угородила у теплу пашню свої коряві руки й задумалася... Ми так і напали! Одно кричить: «Про Івана-царевича та сірого вовка!» Друге не хоче Івана-царевича, а кажи йому «Оха»; Пріся просить «Кози-дерези».


- Бабусю, - обізвався Грицько меткий, - ви хвалилися колись нову розказати. Кажіть нову. Якось ви її називали...


Бабуся важко зітхнула, аж у грудях у неї запищало, й, прокашлявшись, промовила:


- Якої ж вам? Про Правду та Кривду хіба?


- Про Правду та Кривду! Про Правду та Кривду! Бабусю! Голубонько! Кажіть про неї! - загукали всі.


- Цссс... - утишила вона нас. - Застряла вам у зуби та Правда та Кривда! - промовила й, подумавши, почала…



І



Не в нашій стороні, не за нашої пам'яті й не за пам'яті наших дідів та бабів, а давно-давно... за царя Гороха, та за солом'яного бога, та за князя Хмеля, коли людей було жменя... або ще й людей тоді не було, - як появилися на світ двоє дівчаток-близняток.


Земля тоді була пустельна. Ні билиночки на ній не росло, ані травиночка не красила її чорної кори: ніяка звірина не оставляла свого сліду на ній, ніяка птиця не оголошувала своїм співом та криком німого повітря. Ніщо тоді на ній не жило, не родило, й сама вона - холодна та слизька - каменюкою була... Сірі тумани снували по ній, темні та непроглядні хмари огортали й крили від ясного сонця; дрібні дощі полосували її і вдовж, і вшир, і впоперек.


Тоді саме вони родилися. Зачало їх Ясне Сонечко, поливали й ростили дощові води, напували свіжії роси, буйні вітри гойдали їх на своїх легесеньких крилах, а блідолиций Місяць і зорі ясноокі доглядали їх тихого спокою...


І виросли вони всьому світові на диво. Стрункі та тонкі, як тії тополі, гнучкі, мов лози над водою, білолиці, як в садку лілеї, ясноокі, мов зорі по небу; заговорять, - увесь світ усміхнеться, наче тая скрипонька заграє.


Увесь світ любив тих дівчаток-близняток. Вони не знали, що то таке ворожнеча й згода, що добро, що лихо, що моє, що твоє; бо все було їх - не ділене, не шматоване. Не маючи чоловічої облуди, як ті янголята, носилися вони понад землею, поринали в темних хмарах, хапали блискавиці руками й, граючись, кидали одна на одну. Або спускалися на темну землю, ховалися у густих туманах, перелітали з скелі на скелю й перегукувались через яри одна до одної. Коли їм обридало плескатися на дощі, лазити по слизьких скелях, вони знову вилітали за хмари і, обгорнувшись веселкою, сушилися на ясному сонці, виспівуючи голосні пісні... Увесь світ заслухувався їх пісень: вітри затихали, ясні зірочки підтягували їм, а блакитне небо раз у раз одкидало від себе голосну луну, котра, неначе в бубон, бухкотіла в його синій намет... Красне Сонечко стояло серед неба і, усміхаючись, прискало на них золотими іскорками. Вони хапали ті іскорки в жмені й розсівали по всьому світу... Так іноді невеличкі діти пересипаються жовтим пісочком. То була весела забавка, весела й всьогосвітня, бо весь світ, дивуючись на них, бавився їх іграшками...



II



Минуло чимало часу; багато літ уплило, віків чимало минуло, а їм було і не в примітку. Веселі та безжурні, носились вони по всьому світу, не знаючи лиха та ворогування ні між собою, ні між ким другим.


Аж ось одного разу Ясне Сонечко, натомившись світити за цілий день, пливло до спокою.


- На добраніч, мої голуб'ята, - сказало воно, - стеліться мерщій; пора спати.


- На добраніч, мамо, - одказали вони. - Спочивайте собі, нам і панотець Місяченко посвітить.


- О, я знаю, чого йому любо так рано висвічувати! - буркнуло Сонце. - Стеліться мерщій; я сьогодні його не пущу від себе, нікому вам буде світити. Хай лишень хоч одну нічку та всьогосвітня повія попоникає, дожидаючи старого перелесника!


Дівчатка глянули на матір, гнівну, червону; переглянулися між собою й усміхнулися.


- Що се мати плеще таке, і не розберемо нічого, - промовили одна до одної.


- Мамо! Мамо! Що то ви таке казали? - спитали в Сонця.


- Зостарієтесь швидко, як усе будете знати, - сердито відказало воно й прикрикнуло на них: - Стеліться, кажу, мерщій!


Дівчаточка розлетілися в різні сторони, ухопили за краї чорну хмару й, скрикнувши:


- Ану, пора слатися! - струснули її, мов ту перину.


Надулася, заклуботала чорна хмара, посипалися з неї огненні блискавиці, загув, заторохтів грім, а град так і пороснув на землю.


- Ого! Скільки його набралося! - скрикнули дівчатка. - Добре, що догадалися струснути, а то воно муляло б у боки... - І, ще раз струснувши, підлетіли вгору й спустилися якраз посеред хмари.


- Бач, як пухко та м'яко тепер, - обізвались, пурнувши аж на саме дно.


- Уже, мамо, послалися. На добраніч вам! - скрикнули далі, потягаючись.


Сонце скоса глянуло на них, позіхнуло й закрило натомлені очі. Зразу непроглядна темнота обняла весь світ; небо потемніло...


- Ану, сестриці! Де ви забарились? - гукнула Вечірня Зірка, вискакуючи перша на краї неба. - Нам час настав, пора погуляти! - І, весела та ясна, вона окрутнулась кругом себе, немов обдивлялася, чи до лиця то їй її убори.


А убори були дорогі та пишні: з золотої парчі плахта, оксамитова червона свита, а на голові віночок з самоцвітного каміння.


За нею, немов хто торбину розв'язав з горохом і сипнув ним по небу, посунули зорі. Ось

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка про Правду та Кривду, Мирний», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казка про Правду та Кривду, Мирний"