Читати книгу - "Риболовля пана Боровика-Дубовика, Народні"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Народні
- 210
- 0
- 21.05.22
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Того чудового ранку пан Боровик , що мешка у дуплі старезного дуба й тому прозивався Дубовиком, вирішив трохи порибалити. Взяв вудку, та пампушок з кульбабкового пилку, адже всім відомо, що рибі найбільш до смаку саме пампушки з кульбабкового пилку. Закинув за плечі торбу та й пішов до річки. Насправді, то був лише лісовий струмок але мешканцям маленького селища він здавався справжнею річкою, бурхливою і неспокійною, як ви пам`ятаєтє Чебиряйчики народ малий.
Зазвичай він рибалив зі своїм кумом водяником, та з місяць перед тим вони добряче посварились один з одним. У чому саме була причина сварки вже жоден і не пам’ятав, та миритися йти ніодин не збирався, тому саме цього разу пан Боровик-Дубовик пішов сам.
І треба ж було такому статись, що саме того погожого ранку Водяник, що мешкав на дні струмка вирішив погріти боки під тепленькими сонячними промінцями. Випливав він, у вигляді дивовижної риби, луска мов дрібні річкові камінці порослі водоростями, а очі великі й яскраві мов річкові мушлі. Виплив і зачаївся біля берега, немов камінець на мілині, а поки грівся сонечко розморило то й заснув. Спить собі , кольорові сни бачить, а в той час повз водяника саме йшов пан Боровик, сподобався йому камінець, гарний такий, сонечком нагрітий, то й вирішив на ньому вмоститись рибалити. Настромив на гачок пампушку та й закинув у воду, рибалив-рибалив та й заснув, отак вони й куняли, та бачили сни кожен про своє. Снилась Боровику риба, розміром як гора, що він її спіймав, луска мов дрібні річкові камінці порослі водоростями, а очі великі й яскраві мов річкові мушлі, от і здивуються всі в селищі, як він її покаже. Отакий сон йому снився. А Водянику снилися чудові пампушки з кульбабового пилку, що ними часто ласував з лісовим суничним чаєм, у свого кума Боровика-Дубовика, дуже ж вони були йому до вподоби.
Чи багато чи мало часу пройшло, а Водяник прокинувся, а якраз біля його пащі пампушка плаває й добра така з кульбабкового пилку, така сама, як він у своєму сні бачив. Гам, та й ковтнув її, аж тут гачок йому в щоку й встормився. «Ой-ой-ой» – закричав водяник , та й як рване з місця. Й ну гасати по струмку то під воду піде, а то нагору вискочить, та от біда гачок лиш глибше в щоку входить, й не відпускає. Та ще й пан Боровик з просоння міцно за вудку вхопився, не зірвеш. Він же як тільки водяник рвонув вудку не відпустив, а лиш міцніше вхопився, дуже вже полюбляв рибу ловити, а тут така удача, як же її відпустиш. Отак і гасали вони удвох по струмку то вгору, то вниз, то знову вгору. Аж чи багато, чи мало часу злетіло, а водяник притомився, та й цікаво йому стало, а що ж це його за щоку вхопило, от і вигнувся він та й бачить, а то ж кум його Боровик-Дубовик за вудку вхопився, та й не відпускає, хоч вже й добряче води наковтався, аж позеленів сердешний. Ну то й стало ж Водянику смішно, він же ж все гадав, а що то за ворог, що його вполював, а то ж кум його. Зупинився на мілині та й регоче, аж луна йде. Виліз слідом на мілину і Дубовик, відхекався й собі сміється. Чудасія та й годі кум кума на гачок упіймав.
Отак пан Боровик-Дубовик помирився зі своїм кумом Водяником, і з тих пір вони жили у мирі, й рибалити завше ходили разом, щоб ще бува не вполювати один одного.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Риболовля пана Боровика-Дубовика, Народні», після закриття браузера.