Читати біографію - "Тарас Шевченко"
- Категорія: Біографії
Тарас Григорович Шевченко – найвидатніша постать української літератури, котра давно стала головним символом країни. Саме творчість Кобзаря висвітлює сутність нашого народу, криваві сторінки історії, через які нам прийшлось пройти на шляху до власної незалежності.
Короткий зміст:
3. Участь у Кирило-Мефодіївському братерстві
7. Цінність творчості для українського та світового суспільства
Дитинство та молоді роки
Тарас Григорович народився 9 березня 1814 року у невеликому селі Моринці, яке на той час було частиною Київської губернії. Зараз це селище належить до Звенигородського району Черкаської області. Але в 1816 році родина була вимушена переїхати до селища Керелівка того ж самого району, в якому минулі перші роки дитинства майбутнього письменника.
У 8 років маленький Тарас почав вивчати грамоту, познайомившись з творами видатних авторів минулих часів. Зокрема, великий вплив на формування його світогляду та власного стилю мав доробок Григорія Сковороди.
Шевченко досить рано став сиротою – у 1823 році померла його мати Катерина Якимівна, у 1825 році – батько Григорій Іванович. Щоб мати хоч яку-небудь можливість вижити у скрутних умовах, він деякий час працював на свого дядька, але, не витримавши нелюдських умов та жалюгідного ставлення, подався у найми. Довгий час він працював у дяка Петра Богорського, але з часом він став слугою у генерал-лейтенанта Енгельгардта. До володінь останнього належало село, в якому мешкав Шевченко.
Шевченко в Петербурзі
Василь Енгельгардт, а згодом також його син Павло, помітили здібності молодого хлопця до малювання, які з часом тільки покращувались. В 1831 році Шевченко разом з Павлом Енгельгардом опинився в Петербурзі, де завдяки протекції останнього потрапив на навчання до Василя Ширяєва.
Навчання у Ширяєва стало для молодого українського юнака, колишнього кріпака, справжнім подарунком долі. Він опинився в оточенні таких самих юних, талановитих хлопців, які мріяли навчитися малюванню. Ширяєв був деспотичною, суворою та жадібною людиною. Але саме завдяки навчанню у нього, Шевченко зміг опанувати унікальні техніки розпису та надалі отримати контракт на роботу в місцевій організації при імператорських театрах. Тут же він познайомився з Карлом Брюлловим, який надалі стане однією з ключових постатей, що вплинули на його життя.
З Карлом Брюлловим Шевченко потоваришував через Аполлона Мокрицького, котрий одночасно був учнем відомого петербурзького художника та другом Тараса. Познайомившись із творчістю молодого автора, Брюллов був уражений його талантом. Саме він надалі сприяв його викупу з кріпацтва. Сума, яку виторгували на аукціоні за викуп Шевченка, становила 2500 рублів, що на ті часи вважалося солідним статком. Наступні декілька років митець буде вважати одними з найкращих з усього життя, оскільки буде мати можливість писати, малювати та почуватися вільною людиною, оточеною однодумцями.
Участь у Кирило-Мефодіївському братерстві
Саме участь у таємному політичному товаристві стала відправною точкою, яка докорінно змінила його долю. У 1846 році Кобзар приєднався до дуже популярного на той час Кирило-Мефодіївського товариства. Його залучив до братерства Микола Костомаров – відомий російський публіцист, митець та історик. Як зазначають біографи, після вступу до братерства, Шевченко став одним з найпалкіших прихильників його ідей, головною з яких була революція всередині імперії з забезпеченням гідних прав простого народу. В цей час були написані такі фундаментальні твори митця як «Сон», «І мертвим, і живим і ненародженим», «Кавказ» та інші.
Арешт та заслання
У 1847 році його заарештували за власну книгу поезій «Три літа», яка була написана двома роками раніше, та в якій автор виступав за визволення українського народу з-під імперського ярма. За безпосереднім наказом Миколи І Шевченка було депортовано до Орської фортеці на військову службу звичайним солдатом. При тому, арешт вимагав також виконання заборони на писання віршів та малювання. Але Кобзар не дотримувався встановлених правил, продовжуючи потайки писати.
Через рік після арешту митець став частиною експедиції до Аральського моря, де його основним завданням було малювання пейзажів місцевих краєвидів.
Роки після заслання
У 1857 році для великого Кобзаря закінчилися найважчі 10 років, які були сповнені постійного приниження та поневолення. Під час арешту та експедиції Шевченко надто сильно підірвав здоров’я, але продовжував жити цікавим та досить насиченим культурно-політичним життям. Зокрема, у Нижньому Новгороді, де, через певні обставини, він повинен був залишитися майже на півроку, він познайомився з акторкою Катериною Піуновою, в яку згодом закохався, але почуття виявилися невзаємними. У цьому ж році, завдяки допомозі графа Толстого, Шевченко мав можливість повернутися до Петербурга, а згодом – на деякий час і до України.
Останні роки життя Кобзаря
Впродовж 1859-1861 років зростає популярність видатного українського митця не тільки серед петербурзької еліти, але й у простого читача. Митець залишався під постійним наглядом жандармів, але це ніяким чином не впливало на його творчість. В останні роки була дописана поема «Марія», яка стала культовим твором в його доробку після заслання. Помер Тарас Григорович 10 березня 1861 року від паралічу серця.
Цінність творчості для українського та світового суспільства
Творчість українського Кобзаря стала фундаментом, на якому ґрунтувалась українська література незалежної України. Мова йде не тільки про вірші та поеми, які перекладено майже на усі мови світу, але й сотні картин. Саме щира любов до власної землі та народу стала запорукою того, що саме Тарас Григорович став базою, навколо якої формувалась національна свідомість. Існує окремий вид дослідження спадщини та доробку Тараса Григоровича, який називається шевченкознавство. Подібними роботами займаються не тільки українські науковці та культурологи, але й світові. Це обумовлено великою колекцією літературних та мистецьких творів, які потребують ретельного вивчення.
