Читати книгу - "Казка про ведмедика Непосидька, Народні"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Народні
- 234
- 0
- 25.05.22
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У лісі стояла собі хатка, де жили ведмедиця зі своїм сином ведмедиком-Непосидьком. Якось уранці ведмедика розбудив сонячний зайчик, що весело стрибав по хаті. Ведмедик здивувався: „Звідки він тут узявся?” А зайчик тим часом у вікно утік. Почав Непосидько маму будити:
— Пусти мене погуляти з сонячним зайчиком!
Ведмедиця натягнула ковдру на самий ніс і пробурчала:
— Ще зима, весни ще кілька тижнів чекати. Спи!..
Але ведмедику не спалося. Він тихенько зліз з ліжечка, прочинив двері й визирнув надвір.
Бачить — справді ще зима, хатку снігом завалило, а сонячного зайчика вже нема. Сива хмара закрила небо, в лісі потемніло. Пішов ведмедик у ліс сонячного зайчика шукати. Бачить, синичка по гілках стрибає і теж наче щось заклопотано шукає.
— Ходи сюди! — гукає ведмежатко. — Давай побавимось! Мене зватиНепосидько, а тебе?
— Я звуся Жовтаня. Я дуже голодна, зима кінчається, а в лісі вже зовсім їжі не залишилося. Скоріше б уже весна! — Сказала Жовтаня і полетіла геть.
Іде Непосидько далі. І раптом у нього над вухом хтось як крикне: “Кар-р-р!!”. Ведмедик з переляку видряпався на якесь деревце. Бачить: у нього перед носом гойдається гроно червоних ягід. І згадав ведмедик про голодну синичку. Почав її гукати:
— Агов, Жовтаню, де ти? Лети сюди, я знайшов тобі сніданок!Прилетіла синичка:
— Та це ж горобина! Така смакота! — Подзьобала ягідок і каже:
— А тепер і побавитись можна!
І почали вони у піжмурки гратися. Ох, як весело їм було!
намалювала Наталя Фляк
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка про ведмедика Непосидька, Народні», після закриття браузера.
