Читати книгу - "Федорине горе, Чуковський Корній"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Федорине горе" автора Чуковський Корній. Жанр книги: 💙 Зарубіжна література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
0
0
0
- Жанр: 💙 Зарубіжна література
- Автор: Чуковський Корній
Електронна книга українською мовою «Федорине горе, Чуковський Корній» була написана автором - Чуковський Корній, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Зарубіжна література".
Поділитися книгою "Федорине горе, Чуковський Корній" в соціальних мережах:
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
1
Cкаче сито по полях,
А корито по лугах.
За лопатою мітла
Вздовж по вулиці пішла.
А сокири, сокири
Так і сиплються згори.
Ізлякалася коза,
Затремтіла, як лоза:
— Що там сталось? Що за знак? —
Не збагну собі ніяк!
2
Мов та чорна, мов залізна та нога,
Подалася, пострибала кочерга.
І помчалися по вулиці ножі:
— Ей, держи, держи, держи, держи, держи!
І каструля на бігу
Закричала утюгу:
— Я кочусь, кочусь, кочусь
І ніяк не зупинюсь!
Ось і чайник за кофейником біжить,
Дзеленчить, і деренчить, і торохтить...
Утюги біжать, покрякуючи,
Через ями та калюжі перескакуючи.
А за ними блюдця, блюдця —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
Вздовж по вулиці несуться —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
На склянки —дзінь-ля! — натикаються.
І склянки — дзінь-ля! — розбиваються.
І біжить сковорода біля води:
— Ви куди? куди? куди? куди? куди?
А услід скакали
Кухлі та бокали,
Таці і графини
Посеред стежини.
Стіл плигнув з віконця з усіх ніг
І побіг, побіг, побіг, побіг, побіг...
А на тім на столі,
Наче вершник у сідлі,
Самоварисько сидить
І гукає, і кричить:
— Утікайте, ховайтесь, рятуйтеся! —
І в залізную трубу:
— Бу-бу-бу! Бу-бу-бу!
3
А за ними слідом з двору
Баба гониться Федора:
— Ой, ой, ой! Бий вас град!
Повернітеся назад!
Та сказало їй корито:
— На Федору я сердите! —
І сказала кочерга:
— Я Федорі не слуга!
А фарфоровії блюдця
Із Федори всі сміються:
— Ти не клич нас і не жди,
Ми не вернемось сюди!
Тут Федорині коти
Розчепурили хвости,
Подались щодуху в путь,
Щоб той посуд повернуть:
— Чом, дурні ви тарілки,
Пострибали, мов білки?
Сором бігать за воротами
З горобцями жовторотими!
Он рівчак на повороті,
Ви потонете в болоті.
Не тікайте, почекайте,
Повертайтеся назад!
Тарілки ж біжать, сміються,
А Федорі не даються:
— Краще в полі пропадем,
До Федори не підем!
4
Мимо бігла курка сміла
І той посуд перестріла:
— Куд-куди! Куд-куди!
Відкіля ви і куди?
Посуд їй відповідає:
— В баби нам життя немає,
Не любила нас вона,
Била, била нас вона,
Запилила, закоптила,
Занедбала нас вона!
— Куд-кудах! Куд-кудах!
Жить було вам просто жах!
— Так,— промовив мідний таз,—
Подивися ти на нас:
Ми поламані, побиті,
Ми помиями облиті.
Глянь у діжку, що у баби,
Завелися в діжці жаби.
А заглянь лише в цебер —
Тьма тарганів там тепер.
Ось тому-то ми від баби
Утекли, немов од жаби,
I гуляем по полях,
По болотах, по лугах,
До бабури-нечепури
Не повернемось!
5
І побігли вони на узлісся,
Через пні, купину подалися.
А баба зосталась одна,
I плаче, і плаче вона.
Сіла б Федора за стіл,
Він також помчав що є сил.
Зварила б хоч капусняк,
Та каструлі не знайде ніяк.
Весь посуд утік — дожени! —
Зостались самі таргани.
Ой, горе Федорі,
Горе!
6
Мчиться посуд вперед і вперед,
По болотах побіг, в очерет.
І чайник сказав утюгу:
— Не можу вже йти по лугу.—
І заплакали блюдця:
— Чи не краще б вернуться?
І заридало корито:
— Я розбите украй, розбите!
Та блюдце гукнуло в той час:
— Ой, доганяє хтось нас!
І бачать: за ними із темного бору
Іде-шкандибає Федора.
Та тільки стряслась дивина:
Стала добріша вона.
Тихо за ними іде
І пісню тихеньку веде:
— Ой ви бідні, ви сирітки мої,
Утюги і сковорідки мої!
Повертайтеся додому в цей же час,
Я водою з джерела помию вас,
Я почищу вас пісочком,
Я обдам вас кип'яточком,
І ви будете ізнов
Сяять — сонечко немов!
А тарганів тих поганих геть я виведу,
Прусаків і павуків усіх я вимету!
Мовила качалка:
— Ой, Федору жалко.
І сказала чашка:
— Плаче бідолашка!
І сказали блюдця:
— Треба б повернуться!
І сказали утюги:
— З нею ми не вороги!
7
Довго, довго цілувала,
Милувала їх вона,
Поливала, умивала,
Полоскала їх вона.
— Вже не буду, вже не буду
Я свій посуд ображать,
Буду, буду його всюди
І любить, і поважать!
Засміялися каструлі,
Самоварові моргнули:
— Ну, Федоро, що ж,— гаразд,
Простимо на перший раз! —
Полетіли,
Задзвеніли
До Федори — до плити!
Стали жарить і пекти,
Будуть, будуть у Федори і млинці, і пироги!
А мітла, мітла, мітла, мітла
Заплигала, забуяла, замела,
Ні пилинки у Федори не зоставила.
І обрадувались блюдця —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
І танцюють, і сміються:
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
А на білій табуреточці
Та на вишитій серветочці
Самовар стоїть,
Наче жар горить,
Пихкотить він, на бабу поглядаючи:
— Я Федороньці дарую,
Чаєм з цукром почастую.
Призволяйся, Федоро Єгорівно!
Cкаче сито по полях,
А корито по лугах.
За лопатою мітла
Вздовж по вулиці пішла.
А сокири, сокири
Так і сиплються згори.
Ізлякалася коза,
Затремтіла, як лоза:
— Що там сталось? Що за знак? —
Не збагну собі ніяк!
2
Мов та чорна, мов залізна та нога,
Подалася, пострибала кочерга.
І помчалися по вулиці ножі:
— Ей, держи, держи, держи, держи, держи!
І каструля на бігу
Закричала утюгу:
— Я кочусь, кочусь, кочусь
І ніяк не зупинюсь!
Ось і чайник за кофейником біжить,
Дзеленчить, і деренчить, і торохтить...
Утюги біжать, покрякуючи,
Через ями та калюжі перескакуючи.
А за ними блюдця, блюдця —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
Вздовж по вулиці несуться —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
На склянки —дзінь-ля! — натикаються.
І склянки — дзінь-ля! — розбиваються.
І біжить сковорода біля води:
— Ви куди? куди? куди? куди? куди?
А услід скакали
Кухлі та бокали,
Таці і графини
Посеред стежини.
Стіл плигнув з віконця з усіх ніг
І побіг, побіг, побіг, побіг, побіг...
А на тім на столі,
Наче вершник у сідлі,
Самоварисько сидить
І гукає, і кричить:
— Утікайте, ховайтесь, рятуйтеся! —
І в залізную трубу:
— Бу-бу-бу! Бу-бу-бу!
3
А за ними слідом з двору
Баба гониться Федора:
— Ой, ой, ой! Бий вас град!
Повернітеся назад!
Та сказало їй корито:
— На Федору я сердите! —
І сказала кочерга:
— Я Федорі не слуга!
А фарфоровії блюдця
Із Федори всі сміються:
— Ти не клич нас і не жди,
Ми не вернемось сюди!
Тут Федорині коти
Розчепурили хвости,
Подались щодуху в путь,
Щоб той посуд повернуть:
— Чом, дурні ви тарілки,
Пострибали, мов білки?
Сором бігать за воротами
З горобцями жовторотими!
Он рівчак на повороті,
Ви потонете в болоті.
Не тікайте, почекайте,
Повертайтеся назад!
Тарілки ж біжать, сміються,
А Федорі не даються:
— Краще в полі пропадем,
До Федори не підем!
4
Мимо бігла курка сміла
І той посуд перестріла:
— Куд-куди! Куд-куди!
Відкіля ви і куди?
Посуд їй відповідає:
— В баби нам життя немає,
Не любила нас вона,
Била, била нас вона,
Запилила, закоптила,
Занедбала нас вона!
— Куд-кудах! Куд-кудах!
Жить було вам просто жах!
— Так,— промовив мідний таз,—
Подивися ти на нас:
Ми поламані, побиті,
Ми помиями облиті.
Глянь у діжку, що у баби,
Завелися в діжці жаби.
А заглянь лише в цебер —
Тьма тарганів там тепер.
Ось тому-то ми від баби
Утекли, немов од жаби,
I гуляем по полях,
По болотах, по лугах,
До бабури-нечепури
Не повернемось!
5
І побігли вони на узлісся,
Через пні, купину подалися.
А баба зосталась одна,
I плаче, і плаче вона.
Сіла б Федора за стіл,
Він також помчав що є сил.
Зварила б хоч капусняк,
Та каструлі не знайде ніяк.
Весь посуд утік — дожени! —
Зостались самі таргани.
Ой, горе Федорі,
Горе!
6
Мчиться посуд вперед і вперед,
По болотах побіг, в очерет.
І чайник сказав утюгу:
— Не можу вже йти по лугу.—
І заплакали блюдця:
— Чи не краще б вернуться?
І заридало корито:
— Я розбите украй, розбите!
Та блюдце гукнуло в той час:
— Ой, доганяє хтось нас!
І бачать: за ними із темного бору
Іде-шкандибає Федора.
Та тільки стряслась дивина:
Стала добріша вона.
Тихо за ними іде
І пісню тихеньку веде:
— Ой ви бідні, ви сирітки мої,
Утюги і сковорідки мої!
Повертайтеся додому в цей же час,
Я водою з джерела помию вас,
Я почищу вас пісочком,
Я обдам вас кип'яточком,
І ви будете ізнов
Сяять — сонечко немов!
А тарганів тих поганих геть я виведу,
Прусаків і павуків усіх я вимету!
Мовила качалка:
— Ой, Федору жалко.
І сказала чашка:
— Плаче бідолашка!
І сказали блюдця:
— Треба б повернуться!
І сказали утюги:
— З нею ми не вороги!
7
Довго, довго цілувала,
Милувала їх вона,
Поливала, умивала,
Полоскала їх вона.
— Вже не буду, вже не буду
Я свій посуд ображать,
Буду, буду його всюди
І любить, і поважать!
Засміялися каструлі,
Самоварові моргнули:
— Ну, Федоро, що ж,— гаразд,
Простимо на перший раз! —
Полетіли,
Задзвеніли
До Федори — до плити!
Стали жарить і пекти,
Будуть, будуть у Федори і млинці, і пироги!
А мітла, мітла, мітла, мітла
Заплигала, забуяла, замела,
Ні пилинки у Федори не зоставила.
І обрадувались блюдця —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
І танцюють, і сміються:
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
А на білій табуреточці
Та на вишитій серветочці
Самовар стоїть,
Наче жар горить,
Пихкотить він, на бабу поглядаючи:
— Я Федороньці дарую,
Чаєм з цукром почастую.
Призволяйся, Федоро Єгорівно!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Федорине горе, Чуковський Корній», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Федорине горе, Чуковський Корній» жанру - 💙 Зарубіжна література:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Федорине горе, Чуковський Корній"