Книги Українською Мовою » 💙 Зарубіжна література » Вечір настиг біля Хахмат, Чіковані Симон 📚 - Українською

Читати книгу - "Вечір настиг біля Хахмат, Чіковані Симон"

155
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вечір настиг біля Хахмат" автора Чіковані Симон. Жанр книги: 💙 Зарубіжна література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Вечір настиг біля Хахмат, Чіковані Симон» була написана автором - Чіковані Симон, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Зарубіжна література".
Поділитися книгою "Вечір настиг біля Хахмат, Чіковані Симон" в соціальних мережах: 
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com". Популярні книги українською!!!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
Ми тропи хевсурські й хевсурів минали
І майже пройшли сьогобічні хребти.
Узавтра здолаєм той бік перевалу,-
Це легко сказати, та важко пройти.

Десь би спинитись. Ми втомлені й хмурі.
Темніє. На стежці не видно й на п'ядь.
Ночівля — в Хахматах1, в Аладаурі.
Господаря нашого Кудіа звать.

Він просить гостей на покрівлю плескату.
Прослав бараницю. Горілки налив.
Про давнє гніздище героїв — Хахмати —
Повільну й поважну нам повість повів.

Прийшов один Хвтисо, і Хвтисо звавсь другий,
Ще Хвтисо і третій з цих дивних гостей.
Відходило сонце за гору до пругу,
Неначе тікаючи геть од людей.

Край неба зубчасті бескиди і скелі
Завихрились вгору й застигли умить.
Стрімчаста тропа, обійнявши оселю,
Шугнула до річки, де рінь гугонить.

Чоло, пошрамоване в битвах, підперши,
Розказує Кудіа про давнину
Фортеці Хахматської. Входить тепер же
Лише тишина в її древню стіну.

"Чи добре ведеться вам, люди з долини?
Як ваші отари? Та як череда?" —
Спитає він раптом, і поглядом скине,
І ближче на лаву до нас підсіда:

"Хотів би я стати шофером, та навіть
Не знаю, що треба робити і вчить.
Не хоче більш серце в незнайстві коржавіть.
Яка в нас наука? Рушниці й мечі".

Вже тіні останні проходять над гаєм,
Темніють і міняться барви землі,
І сонячний промінь один застрягає,
Мов зламаний кінчик стріли, на шпилі.

Ви зважте, чого оцей Кудіа хоче!
Хевсур, що зростав між гірських верховин,
Покинути рветься зелені узбоччя
І стати шофером вирішує він.

Машиною мчать по долинах... І долю
Свою зневажає людина узгір,
І прагне все дужче і тужить до болю
У мріях про міста завихрений вир.

Та глибше вдивитися в душу хевсура —
Правує душею владущий адат.
"Ти що про шофера балакаєш? — хмуро
Запитує Хвтисо: — Шофер — до Хахмат?"

"Шосе в Хевсуретію ввійде захряслу.
Повинно й хевсурам належать життя.
Ми наше багатство єдине — ми масло
В долини звезем по широких путях.

Збудуємо школу тут, бібліотеку,
Газету придбаємо. Нині не час
В руїнах сидіти! Адже ж недалеко
Воєнно-грузинська дорога від нас..."

Зловісно задумався третій із Хвтисо,
Свого хвилювання ніяк не схова,
І раптом встає він, метнувши, мов списа,
В нас погляд разючий і люті слова:

"Даремно розводите лжу осоружну!.."
І руку — до піхов з мечем бойовим,
Та Кудіа скочив, завзятий і мужній,
І Хвтисо спинились утрьох перед ним:

"Це ж гості! Неначе Важа, наші гості
Опишуть лад-побут хевсурських країв..."
Всі сіли поштиво і пили, і для тостів
Уже й не стачало заслужених слів.

Три втишені Хвтисо, кружляючи вина,
Здоровкали нас, і ми вкупі клялись
Незрушним союзом узгір і долини,
І пісню неструнко підносили ввись.

Село, мов послідом замащене, влипло
До скелі й повисло пташиним гніздом.
Майбутній шофер, щось буркочучи хрипло,
Сидів у руці із мечем і щитом.

З покрівлі не видно навколо й узбоччя.
Бескиддя зникають,— їх тьма поглина.
Ріка так напружено в скелях гуркоче,
Мов задуми Кудіа знає вона.

Лягти — і пірнути в сновиддя понурі.
Осад весь у тиші снотворній завмер.
Нам тихо повторював Аладаурі:
"А все-таки вийде із мене шофер!"

1932

1 Хахмати — селище в Хевсуретії (гірський район Грузії).

Перекладач: Микола Бажан

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вечір настиг біля Хахмат, Чіковані Симон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вечір настиг біля Хахмат, Чіковані Симон"