Читати книгу - "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"

Annotation

Алекс Стерн — дівчина з непростий минулим, яка виросла в Лос-Анджелесі рано кинула школу й потрапила в компанію старших, де в пошані була травичка і бульбулятор передавали по колу. І ось Алекс, єдина вижила після жорстокого вбивства, просто на лікарняному ліжку дістала пропозицію вступити до Єлю, престижного університету. Але що криється за цією пропозицією? Адже університет виявився осередком таємних товариств, що спеціалізуються на окультизмі й магії, і за всім цим здійснює нагляд таємничий Дев’ятий Дім. Саме за діяльністю цих товариств, поміж членів яких багато дуже впливових людей, і доручили стежити Алекс — у цьому їй допоможуть навички аутсайдерки й здатність бачити привидів. Щоб розкрити змову, історія якої нараховує понад сто років, дівчині доведеться розплутувати жахливі таємниці балансуючи між світом живих і світом мертвих, і спостерігати за моторошними окультними маніпуляціями.

Лі Бардуґо

Пролог

1

2

3

4

5

6

7

8

9 Зима

10

11

12 Зима

13

14 Зима

15

16

17 Зима

18

19

20

21

22 Зима

23 Зима

24

25

26

27

28

29

30

31

32

Доми Серпанку

Подяка

notes

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

48

49

50

51

52

53

54

55

56

57

58

59

60

61

62

63

64

65

66

67

68

69

70

71

72

73

74

75

76

77

78

79

80

Лі Бардуґо

Дев’ятий дім

Гедвізі, Німі, Ем та Лес за численні порятунки

Ay una moza у una moza que nonse espanta de la muerte

porque tiene padre у madre у sus doge hermanos cazados.

Caza de tre tabacades у un cortijo enladriado.

En medio de aquel cortijo havia un mansanale

que da mansanas de amores en viemo у en verano.

Adientro de aquel cortijo siete grutas hay fraguada.

En cada gruta у gruta ay echado cadenado...

El huerco que fue ligero se entrb por el cadenado.

La Moza у El Huerco

Є дівчина, дівчина, котра не боїться смерті,

Адже в неї є батько, у неї є мати, є дванадцять мисливців-братів,

Триповерховий дім, і ферма, й стодола,

Посеред ферми яблуня, що родить чудово

І влітку, і взимку.

На фермі є сім печер,

І кожна з тих печер за замком...

А смерть стала світлом і прослизнула в замкову шпарину.

Дівчина і смерть, сефардська балада

Пролог

Рання весна

Коли Алекс нарешті вдалося вивести кров з гарного вовняного пальта, на вулиці вже було занадто тепло, щоб його носити. Весна настала неохоче; блідо-блакитним ранкам не вдавалося прибрати насиченіших кольорів, натомість вони перетворювалися на вогкі похмурі пообіддя, а вперті кучугури тягнулися вздовж дороги, немов пишні брудні меренги. Однак десь у середині березня скибочка газону між кам’яними доріжками в Старому кампусі почала звільнятися від снігу, демонструючи мокре й чорне, укрите кущиками липкої трави тіло, і Алекс усвідомила, що зіщулилася на підвіконні десь у захованих на горішньому поверсі кімнатах за адресою: Йорк-стріт, 268 — і читає «Вимоги до кандидатів на вступ до Лети».

Вона чула клацання годинника на камінній полиці, спів дзвіночків, коли у двері крамнички внизу, що ось-ось мала зачинитися, заходили або виходили покупці. Таємні кімнати над крамничкою члени Лети з любов’ю називали Халупкою, а торговельне приміщення внизу в різний час було взуттєвою крамницею, магазинчиком туристичного спорядження й цілодобовим мінімаркетом «ВаВа» з власною стійкою «Тако белл». Щоденники членів Лети за ті роки повнилися наріканнями на сморід пересмажених бобів і цибулі гриль, що проникав крізь підлогу, аж до 1995-го, коли хтось начарував Халупку й затильні сходи, що вели до провулку, тож там завжди пахло кондиціонером для білизни та гвоздикою.

Алекс виявила брошуру з рекомендаціями Дому Лети в якийсь із туманних тижнів після випадку в маєтку на Орандж-стріт. Відтоді вона лише раз перевірила електронну пошту на старенькому комп’ютері, що був у Халупці, побачила довгу вервечку повідомлень від декана Сендоу й вийшла з акаунту. Вона розрядила батарею на телефоні, пропускала заняття, дивилася, як на суглобах гілок з’являються бруньки, наче це не гілля, а жіночі пальці, що приміряють персні. Вона з’їла все, що було в комірчинах і морозилці: спершу екстравагантні сири й копчений лосось в упаковках, потім консервовані боби й персики в сиропі в бляшанках з позначками «сухий пайок». Коли харчі закінчились, Алекс несамовито замовляла їжу на винос, записуючи все на досі активний рахунок Дарлінґтона. Подорож униз і вгору сходами так стомлювала її, що доводилося відпочити, перш ніж накинутися на обід чи вечерю, а іноді вона взагалі не завдавала собі клопоту їсти, просто засинала, сидячи на підвіконні чи підлозі поміж поліетиленових мішечків і загорнутих у фольгу контейнерів. Ніхто не приходив перевірити, як вона. Нікого не залишилось.

Брошура була надрукована на дешевому папері, скріплена скобками й прикрашена чорно-білим зображенням Гаркнесс-тауер на обкладинці з написом: «Ми вівчарі». Дівчина сумнівалася, що засновники Дому Лети мали на увазі Джонні Кеша, коли обирали девіз, але щоразу, побачивши ці слова, думала про різдвяний час, коли лежала на старому матраці в Леновому сквотіу Ван-Найсі[1]: кімната оберталася, поряд на підлозі стояла напівпорожня бляшанка журавлинного