Читати книгу - "Під омелою, Анна Харламова"

                                                                 "Під омелою" 


                              Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова
                             у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що                          
                             от-от станеться дещо казкове. Чуєте?
                                                                                  «Крамничка тітоньки Мальви»

                                                                  Глава 1.

  
   Узявши з коробки папірець, у якому написані побажання на Різдвяні свята – Емма з ностальгією усміхнулась, згадуючи ті дні, коли їй було вісімнадцять. Так… так… саме у вісімнадцять і були написані ці слова, на які вона дивилась:
   Бажання:
  1) Потрапити у Різдвяну казку.
  2) Закохатись і щоб мене покохали.
  3) Отримати пропозицію.
  4) Народити дитинку.
  5) Святкувати Різдво у колі великої родини.
   П’ять заповітних бажань. А що з цього здійснилось? НІЧОГО! Вона нещодавно розійшлась з хлопцем і це за два тижні до Різдва! Казково – правда?! Кохання… немає, як і казки. Палець і досі голий… діти, а як їх мати, якщо усього іншого нема. Великої родини… нема. Підсумок – казка лише на папері. А головне, що вже не вісімнадцять, а тридцять… за тиждень тридцять один. Так… так… на Новий рік.
   Обережно склавши папірець, Емма поклала його в коробку, де він і пролежав увесь час. Це була ручної роботи скринька-спогадів, саме так вони з мамою і сестрою Тіною її назвали. Тут все-все: дитячі фото, зошити, наклейки, сімейні рецепти і звичайно список бажань. Накривши кришечкою з рожевим бантиком – коробку, вона встала на стілець і сховала її у шафу на верхню полицю. Витираючи полицю від пилюки, вона декілька разів чхнула і промовила сама до себе:
   — Будь здорова! — засміявшись, вона ледь не впала зі стільця.
   Спустившись, та зачинивши двері шафи, вона підійшла до вікна. Дивлячись, як на вулиці батьки бавляться з дітьми біля ялинки, яку щойно прикрасили, Емма усміхнулась. Проте, через секунду її серце стиснулось жалем до самої себе… до своїх мрій, які так і не здійснились. Вона б дуже хотіла мати дівчинку і хлопчика. Вона б любила їх безмежно і цілувала кожного дня їхні щічки.
   Емма важко зітхнула і відійшла від вікна. В животику «забурчало» - оголосивши, що було б добре попоїсти.

   Емма відкрила холодильник і виявила там «нічого». Зібравшись, вона пішла до магазину, і ось, як вже півгодини скуповує усе, що виглядає смачно. У кошику опинились: цукерки, печиво, мандарини, рожеве шампанське, та баночка арахісової пасти. Потім, переглянувши покупки, зрозуміла, що цим можна перекусити, але ніяк не наїстись. Тому… в кошик потрапили ще: курячі крильця, цибуля, шампіньйони, червоний перець, картопелька, сир, салямі, хліб та деякі приправи. Задоволено усміхнувшись до кошика, вона у цю мить подумала, як зараз «усміхатиметься», коли треба буде на касі розраховуватись. Доходячи до каси про яку щойно розмірковувала, дівчина почала викладати продукти на транспортерну стрічку.
   — Доброго дня. — Привіталась білявка.
   — Доброго. — Емма усміхнулась продавчині.
   — Пакет потрібен? — швидко перекладаючи продукти, запитала дівчина.
   — Так, будь ласка. — Мовила Емма.
   — Який?
   — Два середніх.
   Дівчина швидко їх розправила і поклала на продукти.
   Емма чекала на вердикт, але він затримався, бо чекова стрічка у апараті закінчилась і білявка з блакитними очима почала її замінювати, так швидко, як тільки могла.
   П’ять хвилин біля каси повної людей, де усі кашляють та чхають, не дуже додавав святкового настрою. Емма підняла свій шарф на самісінький ніс, щоб не підхопити бува чого-небудь від покупців, які стоять поряд. Дівчина на касі усміхнулась, зрозумівши, що вона тікає, як тільки може від мікробів, які здавалось влаштували новорічну вечірку довкола людей.
   За цей час Емма встигла скласти продукти до пакетів і просто чекати… чекати…
   Нарешті, нарешті вона могла почути, яка ж вона марнотратна, проте хтось так кашлянув, що перебив продавчиню і Емма не почувши її, просто віддала карту для розрахунку. Провівши кредиткою, натиснувши кнопочки, Емма могла з полегшенням зітхнути. Подякувавши дівчині, і почувши «Гарного дня», Емма узяла свої пакунки і пішла до виходу.
  Сума звичайно виявилась не подарунком під ялинкою, проте, її покупки були варті того. Все одно їй не було куди витрачати кошти, які вона збирала на весільну сукню. Тож… краще смачно попоїсти і випити смачного вина, а потім потішити себе у ванній з бульбашками. Або все - і одразу.
   Поспішаючи додому між людьми, проходячи повз гарно прикрашені вітрини, Емма побачила величезну вивіску «Подорож твоєї мрії». У цю мить, наче за допомогою чарів – відчинились скляні двері. Хоча, насправді, їх відчинила парочка, яка усміхаючись тримала у руках квитки та брошурки про теплі краї. На них були широко усміхнені люди, пляж та пальми. Емма могла лише видихнути, її подорожі починались мріями і ними закінчувались. Тож… А може все таки не «тож?». Ні, ні, ні все таки «тож».

   Дім, милий дім. Емма скинула чобітки, куртку і почала розмотувати шарф, за яким ховалась від «чихунів». Помивши руки, розклавши продукти, вона узялась за приготування вечері, але перед цим треба було підкріпитись кількома цукерками з начинкою «Тірамісу».
   Вона дивилась, то на курочку, то на салямі – вирішуючи, що обрати. Перемогло те, що можна було приготувати за кілька хвилин – тобто бутерброд. Курочка у приправах… буде… завтра.
   Нарізаючи хліб та ковбаску, Емма закинула шматочок салямі собі до ротика, та прицмокнувши, пішла відкорковувати пляшечку шампанського. Звичайно, це не її фішка звільняти пляшку від пробки, але чоловіка, який би їй з цим допоміг ніде не було видно. Тому… тому вона поставила пляшку між стегнами, стиснула її, всадила штопор і добряче смикнула. Сила перемогла розум і Еммі прийшлося умитись вином. На цей казус Емма лишень розсміялась. Облизавши губи, вона задоволено оцінила смак рожевого.
   Встаючи навшпиньки, Емма дістала з шафки келих і налила у нього вино. Залишивши пляшку на столі, - келих вона поставила на піднос і знову узялась за приготуванням бутербродів. Намастивши хліб маслом, Емма виклала на нього салямі і задоволено усміхнулась.
   Коли усе було на підносі, Емма пішла до вітальні з усіма смаколиками. Увімкнувши телевізор, вона всілась на канапу, а поруч влаштувала свою вечерю. Задоволенню не було меж, коли вона натрапила на кіно «Відпочинок за обміном1». Справжній відпочинок.
   Зручно вмостившись, в одну руку вона узяла келих, а в іншу бутерброд. Нарешті животик був задоволений, як і його хазяйка. Проте, через кожних п’ятнадцять хвилин реклами, трішки нервували. Дівчина усміхнулась, коли побачила рекламу про туристичне агентство «Подорож твоєї мрії», яке вона сьогодні бачила у торговому центрі.
   За останніх сорок хвилин, це агентство майоріло перед обличчям – двічі. Емма у ці моменти згадала про те, як колись хотіла поїхати до Карпат взимку, там де є камін з дровами, які тихенько потріскують, поруч гарно прикрашена новорічна ялинка, а за вікном, наче пух кружляють сніжинки. Мрії… мрії… шкода, що вона так і не поїхала в Карпати і не здійснила свою мрію. Віктор ніколи не хотів подорожувати, а самій їхати не хотілось… і залишати хлопця, щоб самій відпочити, тим паче. Ось так мрія залишилась мрією.
  Емма не помітила, як з’їла обидва бутерброда, додивилась фільм і випила цілий келих вина. Згадуючи минуле і свої мрії, дівчину закружляли ностальгічні
__________________________
1 Фільм «Відпочинок за обміном» (англ. Holiday, прямий переклад Свято) — романтична комедія 2006 року. Режисер Ненсі Меєрс. У ролях: Кемерон Діас, Кейт Вінслет, Джуд Лоу, Джек Блек, Елай Воллак, Едвард Бернс, Руфус Сьюелл, Шаннін Соссамон.