Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Довірся мені, Альбіна Вишневська 📚 - Українською

Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

2 487
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Довірся мені" автора Альбіна Вишневська. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Довірся мені, Альбіна Вишневська» була написана автором - Альбіна Вишневська, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман".
Поділитися книгою "Довірся мені, Альбіна Вишневська" в соціальних мережах: 

📚 "Довірся мені" – це захоплива історія про справжність, віру в людину та незвичайну дружбу, написана талановитою письменницею Альбіною Вишневською. Книга розкриває складні стосунки між героями, де основним сюжетним персонажем є віддана та відкрита душа.

🧡 Головний герой – це Артем, молодий хлопець, який пережив важкий період у своєму житті. Він втратив віру в себе та інших, але зустріч з незвичайною дівчиною, що змогла прочитати його душу, стала поворотним моментом. Артем вирішує відкрити перед нею свої найглибші таємниці та навчитися довіряти знову.

🖋 Автор книги, Альбіна Вишневська, – це талановита письменниця, яка здатна розкрити найважливіші аспекти людських відносин та почуттів. Вона має багатий досвід у створенні реалістичних та емоційно насичених історій, які рухають до глибини душі.

📖 На readukrainianbooks.com ми раді представити цю книгу та інші шедеври світової літератури для онлайн-читання абсолютно безкоштовно та без нудної реєстрації. Ми віримо, що література – це джерело натхнення та розуміння для кожного.

💞 "Довірся мені" – це історія, яка навчить вас довіряти та вірити в найкраще у людях, навіть після важких життєвих випробувань. Книга зачаровує своєю емоційною глибиною та неймовірними персонажами.

✨ Погрузьтесь у світ дружби, кохання та довіри разом із книгою "Довірся мені". Ця анотація написана з любов'ю та натхненням, як від самого автора, щоб ви могли відчути всю красу цієї історії. 📚🧡🌟

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 75
Перейти на сторінку:
1 глава

2019, кінець червня

Нарешті! Дочекалася його! Юлька шалено сумувала за коханим, якого ось вже три місяці як не було вдома. Останні дні очікування здавалися особливо довгими. Жінці хотілося врешті-решт обійняти коханого та заспокоїтися.

Вона знала, що попереду ще багато випробувань, та віра в краще завжди допомагала не звертати уваги на щоденні клопоти..

З раннього ранку вона, ніби дзиґа, бігала по кімнатам, щоб не тільки прибратися, а й приготувати смачну вечерю. Нещодавно чоловік, під час розмови по телефону, обіцяв, що за тиждень повернеться до їхнього села на першому ж вечірньому автобусі.

Розпал літа за вікном, безліч справ, купа роботи по господарству, так це дрібнички в порівнянні з тим, як Юля скучила за Андрієм.

Жінка нетерпляче рахувала дні до зустрічі з чоловіком. Вимушене розтавання гнітило подружжя, та іншого виходу найближчим часом вони не бачили.

Як і багатьом іншим сім'ям, подружжю також довелося періодично розлучитися на певний час, щоб чоловік мав змогу заробити грошей у місті на будівництві. Андрій мріяв на власний смак відремонтувати батьківський будиночок, замінити старий дах та підлатати огорожу. Руки в нього золоті, але для будівельних матеріалів також потрібні гроші. Господарство потребувало не лише бажання щось робити, але і фінансової спроможності.

Андрій та Юля ось уже сім років жили у цивільному шлюбі. Жили мирно, дружно, звичайно, як і багато інших пар, з часом замислювалися про весілля, дітей. Діти... а от дітей чомусь Господь не давав. Неодноразово Юля їздила до лікарів у місто, консультувалася, але нічого конкретного почути у відповідь не змогла.

З часом змирилася, віддаючи все своє кохання учням. Дівчина шалено любила свою роботу, та й діти її, Юлю, любили. Щоправда школа, в якій вона працювала, знаходилася в сусідньому селищі, але й це була не біда, адже вчителів та дітей їхнього села відвозив рано-вранці шкільний автобус.

І ось нарешті настало довгоочікуване літо: ремонти зроблено, дітей розпущено на канікули, а педагогів відправлено на заслужений літній відпочинок.

Щоправда, по господарству багато роботи, і город потрібно постійно обробляти. Але Юлька не нарікала, адже з милим у неї все швидко горіло в руках.

День линув до вечора. Досить часто, ближче до шостої, Юля поглядала на годинник, нервово торкалася до довгого розпущеного волосся і виглядала у відчинене вікно. Кілька разів набирала номер Андрія, але монотонний голос повторювати одне і те: «Абонент поза зоною».

Жінка заспокоювала себе тільки тим, що по дорозі в їхнє село мережа часто плаває і зникає, мабуть тільки в цьому й причина. До сьомої вона вийшла надвір і стояла біля хвіртки, вдивляючись у бік зупинки. Ось і прибув черговий рейсовий автобус, ось висипалися крихітними мурахами пасажири, миттєво розбіглися хто куди. А милого її так і не було. Щось неприємне та липке розтеклося по шкірі. Звичайно, як і всі жінки, Юля останні пів години накручувала себе, малюючи в голові страшні картинки чогось не дуже доброго. Куди телефонувати, у кого просити допомоги?

Вона безпорадно сіла на лавку біля паркану і, тяжко зітхнувши, стиснула мобільник у долоні. Додому поспішали пасажири. Хтось вітався, а хтось цікавився останніми новинами. Тільки Юля якось загальмовано реагувала на те, що відбувається.

У сусіда Івановича, що жив навпроти, поцікавилася, а чи буде ще якийсь автобус найближчим часом у їхнє село. Дідусь лише негативно похитав головою і одразу зрозумів, у чому суть питання.

Діду шкода було йому бідолашну сиротину. Як померли дід і бабуся, дівчинка зовсім одна залишилася. Ні батька, ні матері до ладу не знала, виховувалась старими Амеліними, коли їхній син з невісткою загинули п'ятнадцять років тому. Добре, що дівчинці пощастило залишитися з ближніми родичами. На той момент Петрівна з Васильовичем ще працювали, от і оформили опікунство над єдиною онукою. А як померли, то все багатство, яке складалося з будинку та саду, перейшло у спадок Юлі.

- Мабуть, свого зачекалася, Юленько? – поцікавився дідусь та присів поруч на лаву.

- Його, дідо, - чи то натягнуто, чи то вимучено посміхнулася старому, який вже років десять був вдівцем.

- Справа молода, можливо, запізнився на рейс, можливо,  інший транспорт підвів, - говорив спокійно, розумно і правильно, - тут головне не накручувати себе, люба.

- Діду, та хоч би голосок його почути, а то якось тут щемить, - притиснула долоню до грудей, - чує серце щось недобре.

Іванович тільки закачав сивою головою. Довго тривало мовчання. Так і сиділи вдвох у теплий червневий вечір поруч ... кожен мовчав про своє.

На годиннику давно сьома, а далі хвилини немов збожеволіли і бігли вперед, не стомлюючись.

- Я, мабуть, піду, Івановичу, - сказала ледь чутно сусідка й тихенько підвелася з лави.

- Бережи тебе Господь, люба, - благословив наостанок дівчину Василь і сам так само неквапливо попрямував через дорогу до себе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довірся мені, Альбіна Вишневська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Довірся мені, Альбіна Вишневська"