Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Царівна (збірник), Ольга Юліанівна Кобилянська 📚 - Українською

Читати книгу - "Царівна (збірник), Ольга Юліанівна Кобилянська"

997
0
28.11.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Царівна (збірник)" автора Ольга Юліанівна Кобилянська. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Царівна (збірник), Ольга Юліанівна Кобилянська» була написана автором - Ольга Юліанівна Кобилянська, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасна проза".
Поділитися книгою "Царівна (збірник), Ольга Юліанівна Кобилянська" в соціальних мережах: 

Ольга Кобилянська (1863—1942) – відома українська письменниця демократичного напряму. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя. Цій проблемі й присвячена повість письменниці «Царівна» (1895), про яку свого часу Леся Українка писала: «Краса цієї повісті не так в її ідеях, як у глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки. Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва».

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 244
Перейти на сторінку:

Ольга Кобилянська

Царівна (збірник)

Жінка з країни меланхолії

Наприкінці XIX – на початку XX століття в українську літературу приходить нове покоління митців, серед яких визначну роль відіграють жінки-письменниці – Леся Українка, Ольга Кобилянська, Любов Яновська, Наталя Романович-Ткаченко, Катря Гриневичева, Дніпрова Чайка, Христина Алчевська. Може, найколоритнішою серед них була буковинка Ольга Кобилянська. Леся Українка виділила літературу Буковини як одну з тих гілок, яка має неповторний романтичний колорит, відзначається сильним індивідуалістичним пафосом, залюбленістю у дику і свавільну гірську природу, з одного боку, і прагненням гармонізувати чуття і розум, красу і етику, буденність і прийдешність, з другого боку. Усі ці ідеї відбила Ольга Кобилянська, близька товаришка Лесі Українки, письменниця, яка виховувалася на двох культурах – українській і німецькій і яка внаслідок своєї відкритості до «іншого» світу внесла в українську літературу чимало нових тем, ідей та образів, за що здобула собі визнання «чужинки» в українській літературі і була названа «першою ластівкою» українськими модерністами.

Ольга Кобилянська була типовою європейською письменницею, якщо розуміти під типовістю – закоріненість у західну культурну традицію, а під європейськістю – причетність до основних ідей європейської цивілізації. Такі основні моделі західної культури, як індивідуалізм, натурфілософію, міфологізм, ідею свободи волі, фемінізм, вона не лише перейняла від німецької культури, але й оригінально трансформувала, поєднавши з українською проблематикою, а ще – надала їй особливого буковинського колориту.

Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року на Буковині в родині дрібного урядника-службовця. До 28 років життя її було пов'язане з невеликими містечками – Сучавою, Кімполунгом, селом Димкою, і це життя вона назве «життям без подій». Провінційне життя малих містечок, з одного боку, і прекрасні й дикі карпатські гори, серед яких виростала, з другого, визначили характер світовідчування письменниці, вплинули на коло лектури, сформували інтенсивність внутрішнього життя і задали певний меланхолійний характер її творчості, властивий стану маргінальності, відособленості від великих культурних центрів. Протиставлення долин і верхів, маленького містечка і великого міста, природи і культури визначать зміст улюблених колізій у її творчості. Героїня її психологічного роману «Царівна» буде не раз нарікати на життя у «малому містечку»: «Ох, як глибоко зненавиділа я ту брудну долину, ту долину, в котру мусила про те все назад вертати!» – говоритиме її героїня Наталка Верковичівна.

Однак життя у малому містечку мало свій колорит і свою культурну ауру. Культурне і духовне життя маломістечкової інтелігентної родини, у колі батька, матері, братів, сестри відіграло велику роль у становленні характеру Ольги Кобилянської, а також визначило повною мірою тематику і образність її творів. Попри монотонність тодішнього неголосного життя інтелігенції в малому містечку, існувала в ньому своєрідна домашня культура – тут родинна духовна атмосфера була перейнята читанням, малюванням, розмовами, мріями. Духовне життя в родині Кобилянських, як свідчать архівні документи, було досить інтенсивним: діти і батьки писали, присвячуючи одне одному вірші, записували пісні, музикували і співали, а також вели щоденники. Один з братів Ольги – Юліан – пізніше стане викладачем гімназії й укладачем українсько-німецько-латинського словника, інший брат – Степан – буде військовим, навчатиметься у Віденській художній академії і стане відомим як талановитий живописець. Сестра Євгенія мала чудовий голос і заповідалася стати співачкою.

Важливими для формування поглядів і смаків письменниці, окрім сім'ї, були також багатокультурність і багатомовність буковинського краю, де поруч мешкали українці, євреї, поляки, румуни, цигани, німці. Ця багатокультурність проходила навіть через сім'ю – у родині Кобилянської мати походила із спольщеного німецького роду, а вдома говорилося українською, німецькою, польською мовами. Як пізніше скаже Кобилянська, «все було, мов павутиною, обсноване Німеччиною (так Кобилянська називає німецьку мову. – Т. Г.) котра, сказавши правду, не була нам несимпатична». Саме по-німецьки почала писати Кобилянська свої перші твори («Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини», «Воля чи доля», «Вона вийшла заміж»), згодом, перейшовши на українську, вона часто писала двома мовами.

Писати по-українськи Кобилянська стала під впливом своєї товаришки – Софії Окуневської, яка, зізнавалася письменниця, переконала її, що «мені треба писати не по-німецьки, а для свойого народу – по-українськи». Вибір мови, так само як і національна самосвідомість, взагалі дістають виразну фемінну атрибутику у Кобилянської. «"Німеччині", і несказанній доброті, і розумові своєї дорогої, незабутньої матері (спольщеної німкені) завдячую я, що єсьм тим, чим єсьм, – зізнавалася в автобіографічному листі Кобилянська, – а Софії Окуневській, теперішній лікарці і товаришці моїй, як і Наталі Кобринській, – що вийшла з мене українська патріотка». Так, письменство символічно пов'язується у неї з материнським образом, а сама «українськість» дістає виразну фемінну символіку: до українства її прилучили товаришки-жінки.

Прикметно, що формування української національної самосвідомості для письменниці було явищем, спорідненим з творенням власної індивідуальності, себто процесом культурним, а не природним, вродженим. І особливу роль у цьому процесі вибудовування модерного індивіда Кобилянська відводила зустрічі і діалогу з «іншим» – з іншою культурою, іншою національністю, іншою статтю.

Як водилося у родинах тодішніх не вельми заможних державних службовців, якою і була родина Кобилянських, освіта надавалася передусім синам. Донькам же лишалося займатися самоосвітою і шукати вигідного одруження. Як зізнавалася пізніше письменниця, чотири класи початкової школи вона закінчила «в горах в Кімполунгу», а «систематичної науки не було в мене; я не кінчила жадні науки, і хіба те було моє, що прочитала, а що я і могла читати в малім містечку, як Кімполунг, або в селі, куди ми відтак пішли?». 1891 року Кобилянська переселяється з батьками до Чернівців, а здобуваючи популярність як письменниця, поступово налагоджує зв'язки з багатьма культурними діячами – українськими, німецькими, чеськими. Однак туга за «великим світом», куди вона не може вирватися то внаслідок прив'язаності до батьків, то внаслідок хвороби, – лишається в неї назавжди.

І ще одна обставина впливала на характер Кобилянської. Кінець XIX століття позначений могутнім впливом і поширенням феміністичного руху. Ідеї жіночої емансипації, зокрема матеріальне і духовне визволення інтелігентної жінки середнього класу, право на самореалізацію і подолання усталених стереотипів, які зводилися до думки, що сформулював один із персонажів у її повісті «Царівна»: «мужчина – то «все», а жінка – то "ніщо"», ставали могутнім фактором модернізації життя, побуту, соціальних і приватних відносин наприкінці XIX століття.

Ольга Кобилянська не лише знайомиться з ідеями фемінізму, стає одним із організаторів «Товариства руських жінок на Буковині», але й у власних творах відбиває феміністичні ідеї. Так, починаючи з ранніх творів, власний досвід, жіноча тематика і феміністичні ідеї тісно переплітаються у її творчості. Складається навіть особливий рід жіночого автобіографізму – неприховано суб'єктивного, символічного, меланхолійного.

«Царівна»: «вища» жінка

Характер жінки як особистості, що прагне до самореалізації і культурної творчості, а в житті відіграє роль виховника і товариша,

1 2 ... 244
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Царівна (збірник), Ольга Юліанівна Кобилянська», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Царівна (збірник), Ольга Юліанівна Кобилянська» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Царівна (збірник), Ольга Юліанівна Кобилянська"