Читати книгу - "Юна Кейт, Фарджон Елінор"
- Жанр: 💙 Зарубіжна література
- Автор: Фарджон Елінор
- 200
- 0
- 29.03.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Якось, давним-давно, в хатинці на околиці одного містечка жила бабуся. Звали її міс До. І була в неї служниця Кейт. Раз послала її господиня протирати вікна на горищі. І за цими вікнами очам дівчинки відкрився раптом простір без кінця і краю: одразу за містом розкинулися зелені луки. Справивши всю роботу, Кейт звернулася до міс До:
– Пустіть, будь ласка на лужок погуляти.
– Ні-ні, не можна тобі на луги ходити.
– Чому ж не можна?
– Бо, не дай боже, Травницю зустрінеш. Зачини краще ворота та сідай зашивати дірки в пачохах.
Через тиждень Кейт знову довелося протирати вікна на горищі. Цього разу вона побачила річку, що звивалась по долині. Виконавши всю роботу, дівчинка сказала міс До:
– Пустіть, будь ласка на річку.
– Ні-ні, не можна тобі на річку ходити.
– Чому ж не можна?
– Там Річкового Короля зустрінеш. Зачини краще двері на засувку та відітри кіптяву з мідних чайників.
Ще через тиждень, протираючи вікна на горищі , розгледіла Кейт далекий ліс на схилі пагорба. Зробивши всю роботу, вона попросила міс До:
– Пустіть, будь ласка, хоч у ліс погуляти.
– Ні-ні, – сказала міс До. – Не можна тобі в ліс, аж ніяк не можна!
– Від чого ж?
– Ти там Танцюриста зустрінеш. Заслони фіранки і сідай картоплю чистити.
З того часу міс До більше не посилала Кейт на горище. Шість довгих років прожила у неї дівчинка: зашивала панчохи, відтирала від кіптяви мідні чайники, чистила картоплю. А потім міс До померла, і Кейт довелося шукати іншу роботу.
Почувши, що за пагорбами, в сусідньому містечку, є робота, Кейт збиралася туди. Грошей на дорогу в неї не було і йти довелося пішки.
Тільки пішла вона не дорогою. Трохи за околицю – одразу звернула на луки. Не пройшла й трьох кроків, дивись: травниця квіти садить.
– Доброго ранку, Кейт, – сказала вона. – Куди прямуєш?
– Іду до містечка, за пагорби.
– Ти, як що поспішаєш, іди дорогою. Я прямо, через луки, не всякого пропущу. Спершу доведеться тобі квітку на лузі посадити.
– З радістю! – Вигукнула дівчина і, взявши у Травниці лопатку, посадила маргаритку.
– Дякую, – сказала Травниця. – А тепер нарви собі квітів, скільки хочеш.
Кейт набрала букет. На прощання Травниця сказала:
– Запам'ятай : посадиш одну квітку – тобі п'ятдесят прибуде.
І Кейт пішла далі, до річки, що звивалася долиною. На березі, в очереті, вона зустріла Річкового Короля.
– Доброго ранку, Кейт, – сказав він. – Куди прямуєш?
– За пагорби, до міста, – відповіла дівчина.
– Ти, мабуть, поспішаєш? То, чому не йдеш дорогою? Я не всякого вздовж річки пропущу. Спершу присісти доведеться та пісеньку веселу заспівати…
– Чому ж не заспівати? Із задоволенням! – І, присівши на березі біля очеретів, Кейт заспівала пісню.
– Дякую, – сказав Річковий Король. – А тепер послухай мене.
І він почав співати для неї пісню за піснею. І переспівав усе до одної лише надвечір. Тоді він поцілував Кейт і сказав:
– За кожну заспівану пісню почуєш п'ятдесят нових.
І дівчина рушила далі до далеких лісів на схилах пагорбів. Там, тільки вона зайшла в ліс, зустріла Танцюриста.
– Доброго ранку, Кейт, – сказав він. – Куди прямуєш?
– Іду за пагорби, до міста, – відповіла Кейт.
– Хочеш дійти до ранку – йди дорогою, – сказав Танцюрист. – Я через ліс тільки тих пропускаю, хто танцювати для мене не відмовиться.
– Навіщо ж відмовлятися? Станцюю! – І Кейт станцювала легко і спритно, намагаючись догодити Танцюристу.
– Ну дякую! – сказав він. – А тепер дивись!
І він взявся до танцю. Зійшов місяць – а він все танцював, місяць закотився – а він все танцював. Лише на світанку зупинився, поцілував Кейт на прощання і сказав:
– Раз потанцюєш – всі для тебе з радістю зтанцюють!
Прийшла Кейт у місто. Там, на самій околиці, її взяла в служниці міс Дрю. Господиня замикала хатинку на заході сонця і не пускала дівчину ні на луг, ні до річки, ні в ліс.
Але роки йшли, Кейт зовсім подорослішала, вийшла заміж, з'явилися в неї діти і навіть своя маленька служниця. Вечорами, коли вся робота по дому була зроблена, Кейт відчиняла двері навстіж і говорила:
– Біжіть, дітки, біжіть на лужок, біжіть до річки, біжіть у ліс. Раптом вам пощастить і ви зустрінете Травницю, або Річкового Короля, або Танцюриста.
І діти зі служницею вибігали з дому…
А потім поверталися – з веселими піснями, з завзятими танцями та з оберемками лугових квітів. А Кейт чекала їх на порозі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Юна Кейт, Фарджон Елінор», після закриття браузера.