Книги Українською Мовою » 💙 Зарубіжна література » Розшукується Ракета на чотирьох лапах, Стронг Джеремі 📚 - Українською

Читати книгу - "Розшукується Ракета на чотирьох лапах, Стронг Джеремі"

349
0
29.03.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Розшукується Ракета на чотирьох лапах" автора Стронг Джеремі. Жанр книги: 💙 Зарубіжна література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Розшукується Ракета на чотирьох лапах, Стронг Джеремі» була написана автором - Стронг Джеремі, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Зарубіжна література".
Поділитися книгою "Розшукується Ракета на чотирьох лапах, Стронг Джеремі" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Ознайомчий фрагмент книги.

Переклад Віктора Морозова


1. Їжа, розкішна їжа

Оце ж бо я лежав долілиць у дощовій калюжі посеред Центральної вулиці, з собакою на спині. Стрілка стискала у щелепах смажене курча й була страшенно задоволена собою. Я заплющив очі й застогнав. Хіба могло щось бути гірше? Ще й як. — Звідки ти взяла це курча? просичав я.

Вона, звісно, нічого не відповіла. Мала бо повен рот. Та їй цього й не потрібно було, бо відповідь сама вже неслася до мене у вигляді величезного здорованя з тілом фургона-монстра. Стрілка лише зиркнула на цю людину-вантажівку і шурх! Вона щезла разом зі своїм обідом. Чкурнула, ніби нею вистрілили з гармати, тільки ще швидше.

— Стрілко! заволав я.

Чолов'яга-фургон різко загальмував переді мною. Був він яскраво-червоний, а верещав І репетував так, ніби в нього відвалилися всі вихлопні труби.

— То був твій собака? — загорлав він.

Ковть! Треба щось негайно вирішувати.

Казати правду чи клеїти дурня?

Я глянув на випнуті м'язи здорованя. На його розпухлу люту пику. Вирішив клеїти дурня, бо інакше міг би пропасти тут ні за цапову душу, а я ж навіть не склав ще заповіту.

— Отой собака? Ні, — пискнув я.

— Ти його, тобто її покликав. Якщо вона не твоя, звідки ти знаєш, як її звати?

— Е-е... я її вже бачив раніше. Вона тут гасає скрізь. Не знаю, чия вона, але я чув, як хтось ЇЇ кликав, І запам'ятав ім'я. Вона напала на мене. Стрибнула ззаду і штовхнула в калюжу. Я мокрий як хлющ. Мама здуріє.

Чолов'яга глянув услід хмарі куряви, що віддалялася.

— От клята, вкрала моє курчатко. Я щойно його купив. Поцупила прямо з торби. Це б^тв мій обід.

— От собацюри, — прохрипів я. — І що з ними робити? Одні тільки прикрощі.

Здоровань пильно до мене придивився.

— Вона справді не твоя?

— Та якби я мав такого собаку, це була б справжня трагедія, — зазначив я, відчуваючи неабияку втіху, бо цього разу анітрохи не клеїв дурня. Це була свята правда.

Чолов'яга, заспокоюючись, похилив плечі й почухався.

— Прямо з торби, ціле смажене курчатко... тю-тю. І що мені тепер робити?

— Може, купіть собі ще одне, запропонував я.

Чолов'яга вигнув брови й кивнув.

— Мабуть, так і зроблю.

Вш щось прогарчав, хвицьнув здоровенною ножиською повітря, а тоді почалапав геть вулицею.

— Якщо колись побачиш ту псюру, дай їй від мене добрячого копняка, — порадив він мені на прощання.

Дати Стрілці копняка? Ніколи в житті! Стрілка була найкращою у світі собакою! Просто інколи вона бувала трохи непередбачуваною. І безконтрольною. І сиділа всім як кістка в горлі. І коїла всілякі злочини, й багато чого іншого. Та все одно її не можна було не любити — принаймні я б цього не зміг. Стрілка найрозумніша собачка з тих, яких я знаю, а знаю я, ну, щойнайменше двох собак. Вона, мабуть, найрозумніша в усій Собаколандії.

Коли я прийшов додому, Стрілка сиділа вже там на сходах, життєрадісно вишкірившись, а довкола неї лежали курячі кісточки.

Дивіться такожДжеремі Стронг — Канікули з близнятамиДжеремі Стронг — Гармидер серед піратівДжеремі Стронг — Кімнатні піратиЩе 1 твір →Біографія Джеремі Стронга

Мама вистромила з вікна голову й суворо повідомила.

— Треворе, вона притягла додому смажене курча. Знову щось украла?

— Мамо, вона ж не розуміє, що це крадіжка, пояснив я. — Вона ж собака.

— Я її не пустила в хату... принаймні, не з тим курчатком. Примусила сидіти надворі. Що ти з нею тепер робитимеш?

Як вам це подобається, коли батьки, отінившись у скрутному становищі, запитують у вас: що ВИ збираєтесь робити? Себе вони ніколи не запитують, правда? Якщо хочете знати, батьки повинні бути значно відповідальнішими.

— Може, це в неї такий життєвий етап, припустив я. — Раніше вона ніколи не крала харчі. Це почалося недавно. А винні в цьому ельзаські вівчарки Чарлі Смага.

Чарлі Смаг це син місцевого поліцая, сержанта Смага. У них є вдома три ельзаські вівчарки. Три! Вони завжди ганяються за Стрілкою, а останнім часом просто не дають їй проходу, підбурювані, звісно, самим Чарлі. "Дивіться, он сніданок! нацьковує він. — Уперед, гончаки смерті!" — Ви вже, мабуть, збагнули, що Чарлі зі своїм батьком аж ніяк не належать до найкращих моїх приятелів.

Так ось, пару тижнів тому вівчарки Чарлі оточили Стрілку за громадськими туалетами в парку. Вони гналися за нею через увесь парк, і я безнадійно відстав. Нічим не міг їй зарадити. Чув тільки гарчання і скавуління. Я був сам не свій. І тут раптом вівчарки вистрибнули з-за туалетів, а Стрілка вмить опинилася зверху, на дашку.

— Ату її, кусь! — знущався Чарлі. — Буде їй наука. Хоч би вони покусали її, таки добре покусали.

Бачите? Такий це був тип.

Стрілчина шерсть була наїжачена й брудна, але сама вона виглядала нормально, хоч і сиділа на туалетному дашку й була занадто збуджена. Але ж вона майже завжди надто збуджена, тому й нелегко визначити, коли вона насправді буває нор мильною. Ось чому іноді так важко зрозуміти, наскільки химерно вона поводиться. Але тепер вона явно змінилася. Стала ще скаженішою, ніж досі, і я вважаю, що їй у голові все перекрутилося саме після сутички з ельзаськими вівчарками. Так я 1 сказав мамі.

— Можливо, але це в неї вже стає звичкою. Це вже третє смажене курча, а ще вона приносила додому піцу і гамбургер. Стала якоюсь злодійкою на чотирьох лапах.

Завжди моя мама все перебільшує. Але тут вона мала слушність. Стрілка ще ніколи так себе не поводила. Якщо так піде й далі, вона стане подібною на якусь свиню, а не собаку.

— Мусиш щось із нею зробити, і то швидко, буркнула мама, а тоді рвучко зачинила вікно.

Як завжди. Собака накапостить, а винний я. А я ж іще дитина! Це мене треба доглядати. Мене треба любити Й леліяти, а вони, замість того, щоб давати мені кишенькові гроші (як мало б воно бути), звалюють на мене всю відповідальність за собаку, що не піддається жодній дресурі. Це ж несправедливо.

— Треба брати відповідальність, щоб дорослішати, сказав мені тато минулого тижня, коли ми стояли в садку й дивилися на Стрілку, що охороняла невеличку купку крадених сосисок.

— Тату, а чому 6 тобі не взяти на себе відповідальність? Ти вже й так дорослий, і тобі це буде значно легше.

Тато набрав повні груди повітря, міркуючи над цим. Тоді ще раз позіхнув.

— Тебе що, у школі вчать сперечатися? сказав він урешті-решт, і не встиг я відповісти, як він повів далі:

— Стрілка твоя. Ти нею й займайся.

— Якщо на те пішло, то вона моєю не була, — зауважив я. — Ти мені її віддав лише тоді, коли вона стала нестерпною.

Тато поклав мені руку на плече.

— Треворе, ми родина, і ми ділимося речами. Я поділився а тобою відповідальністю за Стрілку, бо знаю, який ти розважливий...

— Ти не казав, що я розважливий, коли я випадково розбив вікно в сараї, урвав його я.

— ...Я знаю, який ти розважливий, — незвично твердо наполіг тато. Я впевне ний, що ти даси собі раду зі Стрілкою, а я мушу дати собі раду а грою в гольф, яка мене чекає.

— Кожному своє, гукнув я йому вслід, а він пішов собі, шкірячись, геть.

От і будь мудрим. Я найменший, най молодший член сім'ї, а на мене звалили найважчий тягар Стрілку. Ви тільки правильно мене зрозумійте, я її страшенно люблю.

Біда в тому, що вона завжди чинить, як забажає, а її бажання майже ніколи не співпадають а бажаннями інших. Вона гасає, немовби проковтнула ракету, не відгукується на власне ім'я і не розуміє команду "стій!", а тепер ще й захопилася проектом "Грандіозне викрадання їжі".

Лише одне могло мене врятувати. Треба піти й порадитися а Тіною. А це вже нові проблеми.

Мені подобається Тіна, але, на жаль, я їй теж подобаюся, але не так, скажімо, як "подобаються" інші люди, а так, як... ну... самі знаєте! Бе-е. Типу... на букву "Л". Мені вона теж подобається, і я навіть подарував їй браслетик, але тепер вона вбила собі в голову, ніби ми вже одружені чи щось такого! Завжди вона забігає трохи наперед.

Але Тіна тямуща, треба віддати їй належне, і це одна з причин, чому вона мені подобається. Як то кажуть: що дві голови — то не одна.

Тіна має пса, якого кличуть Мишкою. Це такий жарт, бо Мишка — сенбернар; знаєте, один із тих псів, що величезні, мов гіпопотами, але значно кудлатіші.

Тіна завжди має цікаві ідеї. А навіть якщо сама їх не має, то часто допомагає мені щось вигадувати.

Ми гарно працюємо в парі. Нас так і називають у школі: "пара ТТ". Принаймні більшість учнів. Бо Чарлі Смаг називає нас "пісуар ТуалеТ", і це йому здається неймовірно кумедним, але ж у нього мозок менший, ніж у тупого бронтозавра, то що від нього сподіватися?

Тіна сіла, перехрестивши ноги, на ліжку й поплескала долонею по ковдрі біля себе.

— Можеш тут сісти, сказала вона.

Я стояв біля вікна, де почував себе безпечніше, й дивився надвір.

Десь там полює на їжу божевільний собака, пробурмотів я.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розшукується Ракета на чотирьох лапах, Стронг Джеремі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Розшукується Ракета на чотирьох лапах, Стронг Джеремі"