Читати книгу - "Новий рік 1854, Устиянович Микола"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Устиянович Микола
- 138
- 0
- 15.04.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Спущено трупа, згашено походні,
Росте могила над дверми безодні,
А на могилі помершого брата
Новий рік тайні відчиняє врата.
Судьба засіла на поранній зари
Роздавати дари.
Блиснуло світло в піднебесні зводи.
К лицю востока тиснуться народи,
Щастя благают Адама сини:
Мати Галича! чи щастя і ти?
"О ні, царице! то меч двоюсічний,
Блеск його – язва для серця і ока,
А над ним хмара темнієсь широка
І грім укори, нехибний, відвічний.
Горе країні, де цьому божищу
Приносять жертву, зажигають свіщу:
За її столами сидить порожнь щасна,
Її жизнь – лелітка, кінчина – ужасна.
О, істукан сей не єсть нам в потребі,
Ми служим Богу одному на небі.
Судьба засіла на поранній зари
Роздавати дари.
Блиснуло світло в піднебесні зводи.
К лицю востока тиснуться народи,
Радощей просять Адама сини –
Мати Галича! радощей і ти?
"І радощей ніт! Всі, ах всі тії,
Що в моє серце колись заблудили,
О як же скоро вони ся розилили,
І не лишили лиш кольці острії
І грудь порожну і рани на груди
І пам'ять більну за безилатні труди.
Ясно сверкають лучі сонця літа,
Но враз за ними сунесь молнія скрита
І рве всі вінці нечайним ударом.
О, не дари нас, судьбо, таким даром!
Ми зросли в жалю, ми утіх не знали,
Прото і звука на радість не мали".
Судьба засіла на поранній зари
Роздавати дари.
Блиснуло світло в піднебесні зводи.
К лицю востока тиснуться народи,
Другів благают Адама сини –
Мати Галича! чи другів і ти?
"Другів? і тих ні, судьбо мовчалива!
Многі, ах многі в моїм серці били,
Що ся другами колись-то творили;
Но горе, горе! всі тії огнива
Ковала користь, зрада їх зривала,
А нова користь наново зливала,
Доки не висхли животнії струї.
Лиши сей дар твій, нехай льстятся другі,
Мені дость болю, що-м льщена до нині,
Отець дружину заступить дитині".
Минає хвиля, минає благая,
О що ж ти просиш, невісто блідая?
"Царице світа! небо засвітало,
А попід небо вражда вихрі гонить,
Рідний брат брату піснь гробову звонить,
Яр ниви гріє, а плугів так мало,
Жмінка при скибі, і тих двоят спори,
Храм мій в заснові, висихают нори.
Дай любов братню, дай мир для дітей,
Притни, царице, вражді число дней!
Дай огнь охоти, дай до трудів сили,
Даруй дитя мні з орлиними крили,
І гусль Бояна зложи при єй боку
О се, небесна, прошу тя в тім року!"
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новий рік 1854, Устиянович Микола», після закриття браузера.
