Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Зламані янголи 📚 - Українською

Читати книгу - "Зламані янголи"

239
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зламані янголи" автора Річард К. Морган. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Зламані янголи» була написана автором - Річард К. Морган, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Зламані янголи" в соціальних мережах: 

Цинічний, імпульсивний Такеші Ковач, колишній посланець ООН і нинішній приватний детектив, знову змінив професію й тіло. Із детективів він перейшов до лав бійців, найманих воїнів, і допомагає уряду далекої планети придушити криваву революцію.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 129
Перейти на сторінку:

Річард Морґан

Зламані янголи

Присвячую Вірджинії Коттінеллі —

моїй compañera

alfileres, camas, sacapuntas

Частина перша

Потерпілі сторони

Війна подібна до будь-яких нездорових стосунків. Урвати їх хочеться, та якою ціною? А ще важливіше, мабуть, оце: чи почуватиметеся ви бодай на йоту ліпше опісля?

Квеллкриста Сокольнича, «Похідні щоденники»

Розділ перший

Вперше з Яном Шнайдером я зустрівся в орбітальному шпиталі Протекторату на висоті трьохсот кілометрів, над пошарпаними хмарами Санкції-IV, коли мучився страшним болем. Формально в системі Санкція взагалі не мало бути контингенту Протекторату: останні представники планетарного уряду невтомно репетували зі своїх бункерів, що це — справа внутрішня, а місцеві корпоративні гравці мовчки погодилися тимчасово підписатися під цими словами.

Відповідно, судна Протекторату, що валандалися системою, відколи Джошуа Кемп підняв свій революційний стяг у Індиго-Сіті, змінили свої розпізнавальні коди, а фактично їх викупили на умовах довгострокової оренди різні задіяні в цьому корпорації, які тоді передали їх в оренду воюючому уряду як частину неоподатковуваного фонду місцевого розвитку. Ті ж, яких не збили з неба старенькі Кемпові бомби-мародери, що виявилися несподівано ефективними, перепродадуть Протекторату до завершення терміну оренди, знову списавши будь-які чисті втрати на податки. І в усіх, куди не глянь, чисті руки. Тим часом усіх представників керівного складу, травмованих у боях із Кемповими силами, відвезли шатлами від гріха подалі; саме про це я передусім і думав, обираючи для себе сторону конфлікту. Ця війна, поза сумнівом, була брудна.

Шатл вивантажив нас просто на ангарну палубу шпиталю, з відверто безцеремонним поспіхом викинувши десятки капсульних нош за допомогою пристрою, чимось подібного до величезної стрічки з набоями. Коли ми з гуркотом і клацанням вибралися на крило і спустилися на палубу, я ще чув, як стихає пронизливий вереск моторів корабля; а коли мою капсулу відкрили, повітря в ангарі обпалило мені легені холодом нещодавно звільненого твердого космосу. Все враз укрилося шаром крижинок, і моє обличчя теж.

— Ти! — голос був жіночий, грубий від стресу. — Тобі боляче?

Покліпавши, я прибрав з очей кригу, поглянув на свій залитий кров’ю бойовий однострій і прохрипів:

— А вгадайте.

— Санітаре! Введіть йому ендорфіни та загальний противірусний засіб.

Вона знову схилилася наді мною, і я одночасно відчув дотик до своєї голови пальців у рукавичці та холодний укол безголкового шприца в шию. Біль різко ослабнув.

— Ви з Івенфоллського фронту?

— Ні, — видушив із себе я. — Атакував Північний рубіж. А що сталося під Івенфоллом?

— Якийсь сраний кнопкоголовий з терміналу щойно повідомив про тактичний ядерний удар, — у голосі лікарки відчувався стриманий холодний гнів. Її руки обмацували моє тіло згори вниз, оцінюючи ушкодження. — Отже, радіаційної травми немає. А що з хімічними речовинами?

Я ледь помітно схилив голову набік, до лацкана.

— Експозиметр. Має показати. Там.

— Він зник, — огризнулася вона. — Як і більша частина плеча.

— Ой, — я здобувся на кілька слів. — Здається, я чистий. А ви хіба не можете провести клітинне дослідження?

— Ні, тут — ні. Сканери клітинного рівня вбудовані в палуби-палати. От як зуміємо звільнити там місце для вас усіх, тоді, може, й візьмемося за це.

Руки мене облишили.

— Де ваш штрих-код?

— На лівій скроні.

Хтось витер кров у відповідній зоні, і я відчув, як по моєму обличчю проводять лазерним сканером. Схвально защебетав якийсь апарат, і мене лишили самого. Обробленого.

Якийсь час я просто лежав, радо дозволивши заряду ендорфінів з люб’язним поспіхом дворецького, що бере в когось капелюх і пальто, звільнити мене як від болю, так і від тями. Промелькнула думка, чи можна буде врятувати тіло, яке я носив, а чи мене доведеться перечохлити. Я знав, що Клин Каррери тримає кілька невеликих банків клонів для своїх так званих незамінних бійців, а я як один із усього п’ятьох колишніх посланців, що воювали за Карреру, просто не міг не належати до цього елітного кола. На жаль, незамінність — це двогострий меч. З одного боку, вона надає право на елітне медичне обслуговування, включно з повною заміною тіла. Та є й мінус: єдина мета цього обслуговування — кинути бійця назад у пекло, щойно з’явиться така можливість. У планктонного рядового, чиє тіло дістало непоправні ушкодження, просто витягнули б кортикальну пам’ять із затишної схованки на вершині хребетного стовпа, а тоді засунули б її в банку для зберігання, де вона б, мабуть, лишилася до остаточного закінчення війни. Не найкращий вихід, та й, хоч і вважалося, що Клин дбає про своїх, реальної гарантії перечохлення не було, але часом у крикливому хаосі останніх кількох місяців цей крок у забуття на зберіганні видавався мені майже безмежно приємним.

— Полковнику. Агов, полковнику.

Я не знав напевне, в чому річ: чи то мені не дає заснути обробка посланця, чи то мене повернув до тями настирливий голос неподалік. Я мляво повернув голову, щоб побачити, хто говорить.

Виглядало на те, що ми досі в ангарі. На ношах біля мене лежав мускулистий на вигляд молодик із пишним жорстким чорним волоссям; у його рисах відчувався проникливий розум, який не міг приховати навіть ошелешений від дози ендорфінів вираз обличчя. Він був одягнений у такий самий бойовий однострій Клину, як і я, але одяг сидів на ньому не дуже добре, і здавалося, ніби отвори в однострої не збігаються з отворами в ньому самому. На лівій скроні, там, де мав бути штрих-код, був вдалий бластерний опік.

— Ти це мені?

— Так, сер, — він підвівся і сперся на лікоть. Йому, певно, дали набагато меншу дозу, ніж мені. — А ми таки реально погнали там Кемпа, еге ж?

— Цікаве бачення, — мій мозок ненадовго заполонив потік яскравих спогадів про те, як 391 взвод ріжуть довкола мене на шматки. — А куди він, по-твоєму, побіжить? Ну, зважаючи на те, що це — його планета.

— Гм, я думав…

— Я б тобі цього не радив, бійцю. Ти що, не читав умов вступу на службу? А тепер стули пельку й побережи дихання. Воно тобі знадобиться.

— Гм, так, сер.

Він трохи вирячив очі, а судячи з того, що я почув, як на навколишніх ношах повертаються голови, не він один здивувався, почувши, як офіцер Клину Каррери так говорить. Бойові дії на Санкції-IV, як і

1 2 ... 129
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зламані янголи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зламані янголи"