Читати книгу - "Життя, Сухомлинський Василь"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Сухомлинський Василь
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Бабуся Марія помирала. Вона багато прожила, багато виходила доріг своїми ногами, виростила п'ятеро синів і п'ятеро дочок, виняньчила тридцять п'ять онуків і десять правнуків.
Тепер прийшов її час.
До постелі бабусі Марії підходили один за одним сини, дочки, онуки й правнуки. Підходили прощатися.
Бабусине ліжко стояло біля вікна. За вікном співали пташки, літали метелики, дзижчали бджоли. Біля самого вікна зліпила гніздечко ластівка. Вона годувала своїх пташенят.
До бабусі часто приходила найменша правнучка — трирічна Оля. Бабуся розповідала їй, як ластівка будувала гніздо.
Оля дивилась, як пташка носить пташенятам їжу, і все питала:
— Чи скоро пташенята виглядатимуть з гнізда?
— Скоро. Через кілька днів.
І ось мама привела Олю попрощатися з бабусею. Оля розуміла, що бабусю віднесуть на цвинтар, що любимої людини більше не буде.
Але які сили творять людину й забирають її у небуття — дівчинка не могла збагнути й плакала.
— Прощайте, бабусю,— вимовила Оля слова, яких навчила її мама, й поцілувала суху, зморшкувату руку.
І в цю ж мить із ластівчиного гнізда визирнуло жовтороте пташеня, поглянуло допитливим оком на людей і дзвінко запищало.
Оля підняла голову, й очі її, повні сліз, посміхнулись. Посміхнулася мама, посміхнувся батько, посміхнулась бабуся.
— Прощай, Оленько, — тихо, з посмішкою сказала бабуся.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя, Сухомлинський Василь», після закриття браузера.
