Читати книгу - "Звідки вітер дме, Борис Заходер"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Борис Заходер
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Пощастило якось Ведмедеві на полюванні – примудрився він куріпку спіймати.
Хотів бува Ведмідь її одразу з'їсти, але потім передумав.
«Піду-но я, – думає, – пройдуся по лісі, похвалюся. Нехай усі звірі моєю здобиччю помилуються та мені позаздрять. Досить їм мене незграбним та клишавим звати – нехай знають, що я за мисливець!»
Трішки прим'яв Ведмідь куріпку зубами, – і пішов лісом, кущі ламати, дерева валити.
А назустріч йому – Лисичка-кума. Зупинився Ведмідь, лапи в боки, носа задер та й чекає, що йому Лисиця скаже.
А Лисиця, як на лихо, ніби нічого й не помічає. Теж ніс задерла, повітря нюхає, а Ведмедя з куріпкою ніби й не бачить!
Прикро стало Ведмедеві. Підійшов він ближче та й бурчить крізь зуби – адже куріпка в роті:
– Гм-гм! Гм-гм!
Тут Лисиця його помітила.
– А, це ти, Ведмедику? Вітаю! Бач, погода яка гарна! Так хороше! Тільки щось не зрозумію: звідки сьогодні вітер дме? Чи не скажеш?
А Ведмідь знову крізь зуби бурчить – адже куріпка у ньому:
– Гм-гм!
– З півдня, кажеш? – питає Лисиця. – Та ні, наче не з півдня!..
А Ведмідь знову:
– Гм-гм!
– Нічого я, Ведмедику, не розберу, – каже Лисиця. – Каша у тебе в роті, чи що? Чи може зуби загубив? Та не бурчи ти, зроби ласку, а кажи до діла: звідки вітер дме?
Тут вже Ведмідь не втерпів: роззявив пащу так як гаркне:
– Із заходу!
І не встиг він це слово вимовити, куріпка – фрр! – і поминай її як звали!
Став Ведмідь Лисицю лаяти.
– Через тебе, – каже, – я своєї здобичі позбувся! Де вона, куріпка? Де?
А Лисиця – ну реготати! Регоче, а сама за боки тримається, щоб від сміху не луснути.
– Ой, насмішив! Ох, і дивак же ти, клишоногий! Ти куріпку впустив, а я винна! Я тут до чого?
– Та як же, – каже Ведмідь. – Навіщо ти питала, звідки вітер дме? Усе через питання твої!
А Лисиця – знову до сліз реготати. Насилу заспокоїлася, сльози витерла й каже:
– Дивак ти, Ведмедику! Це не питання мої, а дурість твоя винна! Я ж тобі казала, щоб ти до ладу відповідав! От якби в мене в роті куріпка була, та мене б запитали, звідки вітер дме, – я б ніколи в житті не сказала «із заходу».
– А як би ти сказала? – здивувався Ведмідь.
А Лисиця щелепи міцніше стиснула та крізь зуби процідила:
– З півночі! З півночі, Ведмедику!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Звідки вітер дме, Борис Заходер», після закриття браузера.
