Читати книгу - "Чорний вир, Сергій Козлов"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Сергій Козлов
- 244
- 0
- 23.05.23
📚 Чорний вир 🌊: Анотація
🌊 Погрузьтеся в хвилюємо пригоди і таємниці у захоплюючому романі "Чорний вир" від визнаного автора Сергія Козлова! Ця книга занурить вас у світ небезпеки та величі морських глибин, де кожна сторінка викличе збудження та адреналін.
⚓ У цьому захоплюючому творі Сергій Козлов веде нас у подорож до загадкового місця, відому як Чорний вир. Це таємничий океанський простір, де живуть неймовірні істоти та древні секрети. Головний герой, інтригуючий дослідник Джеймс Картер, ризикує своїм життям, щоб розкрити містику цих глибин та знайти втрачене багатство.
🔎 Завдяки майстерному пера Сергія Козлова, "Чорний вир" переплітає в собі небувалу напругу, динамічні сцени та несподівані повороти подій. Вирушайте в цю небезпечну подорож разом із Джеймсом Картером, відчуйте моторошну красу океану та стикніться з таємницями, які можуть змінити хід історії.
🐠 "Чорний вир" - це не просто книга про пригоди та небезпеку, це виклик для тих, хто мріє відкрити невідоме та пройти через випробування. Вона розкриває нашу внутрішню сміливість та пошук пригоди, яка чекає нас за межами звичайного.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жив–був Заєць у лісі і всього боявся.
Боявся Вовка...
Боявся Лисицю...
Боявся Пугача.
І навіть куща осіннього, коли з нього обсипалося листя, – боявся.
Прийшов Заєць до Чорного Виру.
– Чорний Вире, – каже, – я у тебе кинуся і потону: набридло мені всіх боятися!
– Не роби цього, Зайцю! Потонути завжди встигнеш. А ти краще іди й не бійся!
– Як це? – здивувався Заєць.
– А так. Чого тобі боятися, якщо ти вже до мене приходив, потонути зважився? Іди й не бійся!
Пішов Заєць та по дорозі зустрів Вовка.
– От кого я зараз з'їм! – зрадів Вовк.
А Заєць йде собі, посвистує.
– Чому ти мене не боїшся? Чому не біжиш? – крикнув Вовк.
– А нащо мені тебе боятися? – каже Заєць. – Я біля Чорного Виру був. Чого мені тебе, сірого, боятися?
Здивувався Вовк, підібгав хвоста, задумався.
Зустрів Заєць Лисицю.
– А–а–а!.. – посміхнулася Лисиця. – Парна зайчатинка тупотить! Іди–но сюди, вухастику, я тебе з'їм.
Але Заєць пройшов, навіть голови не повернув.
– Я біля Чорного Виру, – каже, – був, сірого Вовка не злякався, – ото хіба вже тебе мені, руда, боятися?..
Настав вечір.
Сидить Заєць на пеньку посеред галявини; прийшов до нього пішки поважний Пугач у хутряних чобітках.
– Сидиш? – запитав Пугач.
– Сиджу!– сказав Заєць.
– Не боїшся сидіти?
– Якби боявся не сидів би.
– А що такий пихатий став? Чи то осмілів на ніч?
– Я біля Чорного Виру був, сірого Вовка не побоявся, повз Лисицю пройшов – не помітив, а про тебе, старий птах, і думати не хочу.
– Ти йди з нашого лісу, Зайцю, – подумавши, сказав Пугач. – Дивлячись на тебе, всі зайці такими стануть.
– Не стануть, – сказав Заєць, – всі ж бо...
Прийшла осінь. Листя сиплеться...
Сидить Заєць під кущем, тремтить, сам думає:
"Вовка сірого не боюся. Лисиці рудої – ані крапельки. Пугача мохноногого – тим більше, а от коли шарудить листя і обсипається – страшно мені... "
Прийшов до Чорного Виру, запитав:
– Чому, коли листя сиплеться, страшно мені?
– Це не листя сиплеться – це час шарудить, – сказав Чорний Вир, – а ми – слухаємо. Всім страшно.
Тут сніг випав. Заєць бігає по снігу, нікого не боїться.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорний вир, Сергій Козлов», після закриття браузера.
