Читати книгу - "Корінці та вершки, Н. Забіла"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Н. Забіла
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
От колись ведмідь угледів,Корінці та вершкияк у полі оре дід,і схотілося ведмедюпоживитися як слід.
До старого він підходить,каже: «Нумо вдвох робить,а усе, що в полі вродить,будем нарівно ділить.
А коли немає згоди –бережись, бо відплачу:
нароблю тобі я шкодий поле все потолочу!»Як тут станеш відмовляти?
Дуже лютий той ведмідь;може й плуга поламати,може й воликів побить.
Та дідусь був хитрий зродуі на вигадки мастак.
Він ведмедю каже: «Згода!
Ми ділитись будем так:
Хай мені – саме коріння,а тобі – самі вершки!»Ну, а сам узяв насіннята й посіяв буряки.
От і проріст зеленіє.
Дід і поле, й полива.
А ведмідь ніяк не вміє,знай лежить, відпочива.
Проминуло красне літо,підійшов роботі край.
Наступає час ділитивже достиглий урожай.
Дід повнісіньке підпіллябуряків понакладав.
А всю гичку та бадилляклишоногому віддав.
От лежить ведмідь сердитийта у лігві лапу ссе.
– Почекай, на друге літопоквитаюся за все!
Вже й весна ведмедя будить,от він знову пристає:
– Хай твої вершечки будуть,а коріння все моє!
Ну, а діду все єдино,він погоджується вмить:
недаремно ж він – людина,а ведмідь – таки ведмідь!
Посіяв дід пшеницю,посміхаючись під вус.
Знов ведмідь одно – ліниться,а працює сам дідусь.
Пролетіло красне літо,і жнивам приходить край.
Узялися знов ділитидід з ведмедем урожай.
В діда збіжжя у коморах –і на хліб, і на млинці.
А ведмідь, за договором,забирає корінці!
Як розсердивсь клишоногий,та й поплентався у ліс.
Йде по лісі без дорогий буркотить собі під ніс:
– От іще лиха година!
Я ж не знав заздалегідь,що людина – це людина,а ведмідь – таки ведмідь!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Корінці та вершки, Н. Забіла», після закриття браузера.
