Читати книгу - "Зайчикова хатка, Н. Забіла"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Н. Забіла
- 437
- 0
- 29.05.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Поселились біля річкиСірий зайчик та лисичка.
Зайчик – в хатці луб'яній,А лисичка – в крижаній.
Ось постукала в віконцяТепла сонячна весна,І розтанула на сонціБіла хатка крижана.
Почала лиса зітхати:
– Як я житиму без хати?
Зараз зайця проженуЙ влізу в хатку луб'яну!
Де вже зайчику маломуСуперечить хижаку!
Довелось тікати з домуБідолашному звірку.
А лисиця та хвостатаВлізла в зайчикову хатуІ в хатинці луб'янійОселилась, як в своїй.
Пострибав по лісі зайчик,Сірий зайчик-побігайчик,Сльози річкою ллючи:
Страшно в лісі уночі!
Раптом вовк іде до ньогоТа й питає: – Що таке?
Мабуть, в зайчика малогоЛихо трапилось тяжке?
– Ой, мене прогнала з хатиЛюта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
– Годі, годі, зайчик, плакать,Витри слізоньки свої.
Знаю я цю розбишаку,Зараз вижену її!
Підійшли вони до хати,Вовк гарчить: – Ану, хвостата!
Забирайся звідсіля! –А лисиця відмовля:
– От як скочу, як підскочу, –Полетить від тебе клоччя,На шматочки роздеру,Ще й на порох розітру!
Вовк злякався – та й тікати!
А зайча пішло вночіЗнову захисту шукати,Сльози річкою ллючи.
Враз ведмідь іде до ньогоТа й питає: – Що таке?
Мабуть, в зайчика малогоЛихо трапилось тяжке?
– Ой, мене прогнала з хатиЛюта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
– Годі, годі, зайчик, плакать,Витри слізоньки свої.
Знаю я цю розбишаку,Зараз вижену її!
Підійшли вони до хати.
– Геть! – загримав волохатий.
Забирайся звідсіля! –А лисиця відмовля:
– От як скочу, як підскочу –Полетить із тебе клоччя,На шматочки роздеру,Ще й на порох розітру!
Як почув ведмідь цю мову –Враз сховався у кущі,І побрів наш зайчик знову,Сльози річкою ллючи.
Стріла зайчика собака,Розпитала, що та як.
– Годі, – каже, – годі плакать,Не боюсь я розбишак!
Підійшла й вона до хати,Загарчала: – Геть, хвостата!
Забирайся звідсіля! –А лисиця відмовля:
– От як скочу, як підскочу, –Полетить від тебе клоччя,На шматочки роздеру,Ще й на порох розітру!
Утекла й собака зразу!
А зайчатко уночіЗнов побігло, від образиСльози річкою ллючи.
Враз іде назустріч півник,Гострі шпори на ногах.
– Що з тобою? Дуже дивноЗайця бачити в сльозах!
– Ой, мене прогнала з хатиЛюта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
– Що ж, провчу я розбишаку!
– Де вже, півничок, тобі?!
Вовк, ведмедик і собакаВідступились в боротьбі...
– Ну, за мене не страшися!
Сам побачиш, – от ходім! –Вийшли друзі на узлісся,Де стояв зайчатин дім.
Місяць виглянув з-за хмари.
Півник крилами ударив.
– Годі спать – ку-ку-рі-ку! –На чужім пуховику!
Вмить лиса продерла очі.
– Хто там ходить по двору?
От як скочу, як підскочу –На шматочки роздеру!
Не злякався півник смілийТа на ґанок як стрибне.
– Забирайся, поки ціла!
Не дратуй, гляди, мене!
Відкида лиса запори,Бачить: півник-молодець,Гострий дзьоб, сталеві шпориЩе й червоний гребінець.
Тут лиса аж закрутилась– Я хороша! Я не зла!
Я з зайчатком не сварилась,По-сусідському жила!..
А сама – мерщій на ґанок,Та – по східцях, та у ліс!..
І зустрінув зайчик ранокЗнов веселий, як колись.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зайчикова хатка, Н. Забіла», після закриття браузера.
