Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

Місяця травня в 1-й день

Житіє, пророцтво і страждання святого пророка Єремії, із Божественного Писання коротко зібране

Святий пророк Єремія був з Анатота, града священичого в уділі Веніяміновому, недалеко Єрусалиму — десь за три милі, народжений від батька Хелкії, первосвященика. Вибраний же й освячений був на пророкування з лона матері своєї, як же про те сам Господь до нього сказав: "Швидше, ніж Я створив тебе в утробі, Я знав тебе, і перш ніж ти вийшов з матері своєї, освятив Я тебе, і пророком для народів дав тебе". Був же Єремія святий (за свідченням святого Ігнатія Богоносця) дівствеником протягом цілого життя свого, священиком, і учителем, і пророком, від Бога посланим. Почав пророкувати в юнацькому віці, що очевидно з першої глави книги його, де ж говорить до Бога: "Владико Господи, та не вмію я промовляти, бо юний ". Господь же юності його дав розум мужа дорослого, сказав до нього: "Не кажи, що юним ти є, але веління мого послухай і йди, куди пошлю тебе, і кажи все, що звелів Я тобі, не лякайся перед лицем царів, і князів, і вельмож, бо Я з тобою і визволю тебе". Те сказавши, Господь торкнувся рукою своєю уст Єремії і сказав: "Ось дав Я слова свої в уста твої. І ось поставив тебе сьогодні над народами і над царствами, щоб витягати, і руйнувати, і нищити, і губити (смертні гріхи і беззаконня людське), щоб будувати і насаджувати (покаяння і навернення до життя)". Те слово Господнє до Єремії було в дні Йосії, царя юдейського, у тринадцятий рік царювання його. Був же тоді святому Єремії від народження рік п'ятнадцятий, у такому юному хлопцеві почала велика діяти благодать Божа. У ті часи юдейський народ хоч і служив Богові істинному, який вивів його з Єгипту, проте не слухав Його насправді, але розбестився від язичників; з ними змішавшись і навчившись діл їхніх, служив ідольській мерзоті переважно. І було так, що не лише навколо Єрусалиму, на горбах і в дібровах, а й у самому Єрусалимі, при храмі Господньому, що його збудував Соломон, стояли ідоли, їм же розбещені люди приносили жертви, як же й Богові. Тому розгнівався Господь на людей своїх, готував їм швидке знищення і згубу, що показав Єремії через палицю пильнуючу і горнець киплячий. Палиця пильнуюча знаменувала швидку кару Божу: не забариться праведний месник відвідати жезлом їхні беззаконня і ранами неправди їхні. Горнець же киплячий знаменував те, що Єрусалим-град наповниться кров'ю і закипить збентеженням, гублений мечем і вогнем ворогів, що мають напасти на нього. І велів Господь Єремії, пророкові своєму, аби сповіщав людям гнів той Божий, який йшов на них, і переконав їх до покаяння. Пророкував-бо Єремія святий у дні, як же мовиться, царя Йосії, і в дні сина його Єгоахаза, і в дні брата Єгоахазового Єгоякима, і в дні Єгояхіна, сина Єгоякимового, і в дні Седекії, що був братом Єгоахаза і Єгоякима, сином же Йосії. І страждав пророк Божий багато від своїх же людей, що не вірили словам його, сповіщав-бо грізні погрози Господа Саваота і проповідував слова Божі, у дворі церковному стоячи і на ґанок церковний виходячи. Коли перед царів і князів приводили його, говорив усім сміливо, що, коли не покаються і від ідолопоклоніння не відвернуться, то скоро прийде до них все погане, що найде з північних сторін, на всіх, що перебувають у землі юдейській. Так-бо говорить Господь: "Скличу Я всі племена царств північних, і прийдуть на Ізраїль, і поставить кожне з них престол свій на вході воріт Єрусалимських, і на всіх мурах його, і у всіх градах юдейських, і будуть вони юдеям суддями і катами. Це ж через те допущу на них, що покинули мене, і принесли жертви богам чужим, і поклонилися ділам рук своїх. Почуй слово Господнє, доме Яковів і всі племена дому Ізраїлевого". Так сказав Господь: "Що неправедне знайшли у мені отці ваші, що віддалилися від мене, і пішли за суєтою, і осуєтилися. Через те наведу на вас зло з півночі і розруху велику. І в той день загине серце цареве і серця князів, і вжахнуться священики, і пророки думкою збентежаться". Такі й инших багато слів пророчо говорив до людей святий Єремія, у пророчій книзі його їх записано детально. І все сказане збувалося.

Початок же хвороб і бід Єрусалиму був у царство Йосії такий. Цар єгипетський, фараон, названий Нехо (тобто кривий), ішов ополченням проти царя асирійського на ріку Єфрат. А тому що шлях його був повз межі юдейські, цар Юдеї Йосія зібрав воїв своїх, вийшов проти Нехо, царя єгипетського. Нехо ж послав до нього посланців своїх, кажучи: "Що мені і тобі, царю Юдеї. Не проти тебе я йду воювати, але проти иншого виступаю, на якого мені бог поспішно іти наказав. Ти ж припини перепону чинити велінню бога, який зі мною, щоб і тебе не убив". Йосія ж не послухав Нехо, виступив проти нього — і була битва на полі Маґіддо, що у володіннях Манасіїних. Поранений був Йосія від стрільців Нехо і, до Єрусалиму привезений, помер, і похований був у гробах отців своїх. І плакав за Йосією цілий Єрусалим риданням великим, був-бо цар вельми добрий і до Бога благочестивий. Нехо ж, цар єгипетський, перемігши силу царя юдейського Йосії, пішов на асирійців. А в Єрусалимі люди помазали на царювання молодшого Йосіїного сина Єгоахаза, і царював лише три місяці, допоки Нехо єгипетський затримався на асирійській війні. Коли повертався Нехо з перемогою, взяв у володіння своє Єрусалим-град і цілу землю Юдину й Ізраїлеву. І відставив із царювання в Юдеї Єгоахаза, якого ж народ вибрав, а замість нього поставив царем старшого брата Єгоахазового, сина Йосії, на ім'я Єліяким, перейменувавши його на Єгоякима: звичай-бо був царям-переможцям переможеному й покореному цареві ім'я міняти. І наклав Нехо данину на землю Юдину й Ізраїлеву: сто талантів срібла і сто талантів золота, а Єгоахаза, відставленого від царювання, закованого, повів до Єгипту, де ж і помер Єгоахаз. І так насіння Авраамове, народ вільний, і царство знамените Юдейське почало підкорятися иншому царству й маліти рукою катівською — через гріхи, якими ж Бога Вишнього прогнівали й засмутили, не покаялися, не дали вмовити себе словами пророчими.

На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, було