Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Нові казки під подушку 📚 - Українською

Читати книгу - "Нові казки під подушку"

345
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нові казки під подушку" автора Андрій Антонюк. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Нові казки під подушку» була написана автором - Андрій Антонюк, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Нові казки під подушку" в соціальних мережах: 

"Нові казки під подушку" - це вісім чарівних різдвяних історій, розказаних знаними й улюбленими ведучими радіо "Львівська Хвиля" та їхніми друзями, без яких годі уявити собі український музичний та довколамузичний світ. Сашко Лірник, "Піккардійська Терція", Наталка Карпа, гурт "Патириція" та "Антитіла" нагадують нам про те, що музика живе в душі у кожного, добро завжди повертається сторицею, а талант і трошечки впевненості можуть перевернути світ. Доповнені фантастичними ілюстраціями семи художників, кожному з яких притаманний свій стиль і своє відчуття дива, ці історії стануть гарним приводом посидіти у родинному колі затишним зимовим вечором і бодай на трішки поринути в казку.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

НОВІ КАЗКИ ПІД ПОДУШКУ

Андрій Антонюк

Диво перед Різдвом

Хлопчик на ім’я Юрчик мешкав у невеликому містечку, в теплому будиночку з садком, разом зі своїми мамою і татом. Він був дуже добрим і щиро, всією душею вірив у дива. Напевно, тому справжнє диво трапилося саме з ним, а не з якою-небудь іншою дитиною.

Відбулося це напередодні Різдва. У містечку прикрасили центральну площу, вбрали велику ялинку і поставили карусель. Про цю мить мріяли всі тутешні дітлахи, адже це був їхній єдиний шанс покататися на такій яскравій і веселій каруселі. Юрчик також з нетерпінням чекав, коли ж вони з батьками вирушать на площу.

І ось цей час настав! Мама й тато, закінчивши всі домашні справи, повели сина на прогулянку. Скільки людей було на площі! Звідусіль лунали співи, дитячий сміх і жарти. У ятках продавали різні солодощі, іграшки та сувеніри. В повітрі пахло корицею, імбиром, шоколадом та цитринами. І ялинка радісно поблискувала вогниками. Юрчику здавалося, що вона була більшою за найвищий будинок у містечку.

А от і карусель. Малий миттю потягнув татка в бік каси, де продавали квитки.

Карусель була круглою, на її платформі стояли білі й чорні конячки із золотими гривами та карети. Але найдивнішими були екзотичні тваринки — зебри і слони. Був навіть довгоногий страус, з якого ніяк не хотіла злазити маленька дівчинка. Вона каталася на каруселі втретє поспіль, і тепер оченята їй затуманили сльози, бо мама намагалася забрати її додому.

Юрчик обрав білосніжного коня. Він був майже як справжній. Коли карусель закрутилася, хлоп’яті здалося, що коник ось-ось трусне гривою і поскаче в далеку далеч. Юрчик уявив, як вони мчать лугами й степами, і наздогнати їх може лише вітер…

Тато дозволив малому двічі покататися на каруселі. Потім вони подалися шукати маму, яка купувала десь у крамниці духмяний різдвяний чай із прянощами. На прощання Юрчик обернувся і прошепотів конику: — Бувай!

Хлопчині навіть здалося, що той підморгнув йому своїм карим оком.

— Синку, чому ти такий смутний? — запитала мама, коли вони нарешті зустрілися.

— Матусю, мені так не хотілося злазити з каруселі, — зізнався Юрчик.

— Не хвилюйся. Вона ж не останній день тут! — намагався підбадьорити його тато. — Ходімо краще до чарівника. Кажуть, він уміє виконувати бажання.

Тато підвів сина до дядечка у дивакуватому гостроверхому капелюсі. Його зусібіч обступили діти. Коли Юрчику нарешті вдалося дістатися до чарівника і той запитав, чого він хоче, малий відповів: — Я бажаю, щоб мій золотогривий кінь із каруселі ожив і щоб ми з ним змогли посправжньому покататися!

— Гарне бажання. Найкраще за сьогодні! — усміхаючись, промовив чарівник. — Хай же воно здійсниться!

Після цих слів він змахнув своєю чарівною паличкою.

— Дякую, — прошепотів хлопчик.

— А я би краще снігу попросив, — уголос міркував тато.

— Так, сніг на Різдво — то тепер хіба чарівникові під силу, — погодилася мама.

Річ у тому, що в їхньому містечку останніми роками сніг випадав дуже рідко.

— А моє бажання він виконає? — запитав Юрчик.

— Думаю, зі снігом йому таки буде легше… — знизав плечима тато.

Ввечері, лежачи у ліжечку, хлопчик згадував про чарівника і про своє бажання. Мама, поцілувавши сина на добраніч, прошепотіла: — Спи, спи, любий. Завтра найкращий день року!

— Мам, невже моє бажання так і не здійсниться? — сумно запитав Юрчик.

— Не знаю, — чесно відповіла мама. — Всяке буває.

Мама зачинила за собою двері. Малий залишився сам у темряві. Він ніяк не міг заснути, лежав і думав. І слухав тишу, що панувала в оселі. Чарівну передсвяткову тишу.

Раптом хлопчині здалося, що він почув якийсь дивний звук на вулиці. Ніби коник заіржав. Юрчик підскочив до вікна. І завмер від подиву: за парканом стояв білосніжний кінь, а його золота грива розвівалася на вітрі.

Хлопчик вибіг з кімнати, прокрався повз батьківську спальню, проминув вітальню із вбраною ялинкою, швидко взув чобітки, вдягнув пальто, шарф і шапку та вийшов на вулицю. Рушив доріжкою через садок, потім хутенько відчинив браму і зрозумів, що не помилився: там, посеред ночі, освітлений лише ліхтарями, стояв білосніжний кінь із золотою гривою.

— Привіт, конику! — промовив Юрчик.

— Вітаю, — труснув гривою коник. — Сідай швидше, у нас обмаль часу!

Золотогривий став на коліна, Юрчик заліз йому на спину, обійняв за шию, і вони помчали. Кінь майже летів, його копита ледве торкалися землі. Незабаром мандрівники вже були за містом. Довкола стелилися голі поля. І тільки вітер свистів у вухах. Юрчик ніколи в житті не почувався таким щасливим.

— Ну що ж, нам час повертатися, — промовив Золотогривий. — У мене є лише година.

Юрчик нічого не відповів, просто міцніше обійняв його за шию.

Кінь повернув додому.

Коли вони наближалися до містечка, Золотогривий сказав:

— Подивися угору!

Хлопчина поглянув на небо й побачив, що, кружляючи у повітрі, на них спадають білі сніжинки. Справжні-справжнісінькі, про які мріяли всі місцеві мешканці — від малого до старого.

Коли кінь зупинився перед будинком Юрчика, той поцілував його в щоку і прошепотів:

— Спасибі тобі, друже!

— Це тобі спасибі! Завдяки твоєму бажанню збулася моя заповітна мрія! Якби не ти, Юрчику, я б так усе життя і простояв на тій каруселі.

— А можна, я ще до тебе прийду? — запитав малюк.

— Приходь, я чекатиму, — кивнув Золотогривий і побіг у бік площі. Юрчик іще довго стояв і дивився у темряву — туди, куди помчав його коник. А сніг падав і падав, застеляючи все навколо пухнастою ковдрою.

Доцик (Олег Михальчук) 

Усьому свій час, або палка молитва

В одному селі мешкав хлопчик Дмитрик. Жив він у дуже бідній сім’ї, яка ледве давала собі раду. Особливо взимку. Важко було: одні чоботи на родину, один кожушок. Та й запасів харчів з літа ледь-ледь вистачало, щоб хоч якось дотягнути до весни. Так і жили з року в рік…

Дмитрик, насправді, не жалівся ніколи і нікому, та голодні миші виїдали його спустошену злиднями душу… Він часто вночі тихенько плакав. Але знав, що все може змінитися. Знав і вірив. І вірив він найбільше Святому Миколаю! Вірив і молився…

Того

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нові казки під подушку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нові казки під подушку"