Читати книгу - "Знайди мене, Євген Дмитренко"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Євген Дмитренко
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Так сталося, що мене сховали між слів цієї казки. Та так добре сховали, що я й сам не можу себе знайти. Тому, пропоную тобі відшукати мене.
І так, для початку, потрібно представитися. Я іграшка. Звичайна пожежна машинка. І в мене, як й в усіх інших іграшок, є ім'я. І звучить воно так — Ути-кути-тути-віу! Звісно ж, не я собі це ім'я обрав. Його мені подарував мій найкращий друг — Іван. До речі, я його улюблена іграшка.
Ну що, юний читач, якщо ти не проти, то почнімо мене шукати.
Почалося все з того, що я, разом зі своїм товаришем, поїхав гасити пожежу.
І так швидко поїхав, що після підлоги, мої колеса торкнулися стіни.
Десь там, я звернув праворуч й поїхав по настінній полиці та дверцятах шафи.
Ліве дзеркало заднього виду добряче стукнулося об стіну, але це нас не зупинило.
Іван увесь час кричав “вперед”, тому, в який би ми бік не їхали, ми завжди їхали вперед.
Жовті смуги шпалер, миготіли в моїх очах так швидко, що я не встигав їх рахувати.
Коли Івана покликала матуся, то від маху руки, я полетів в дальній куток кімнати.
Опинившись на підлозі, я подивився довкола, та довкола було дуже темно.
Мені тут страшно одному, тому пропоную почати шукати мене?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайди мене, Євген Дмитренко», після закриття браузера.
