Читати книгу - "Сестричка Оленка і братик Іванко, російська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: російська казка
- 216
- 0
- 14.09.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жили собі дід і баба, у них була дочка Оленка і синок Іванко.
Дід із бабою померли. Лишилися Оленка з Іванком самі-самісінькі.
Пішла Оленка на роботу і братика із собою взяла. Ідуть вони далекою дорогою, широким полем, і захотілося Іванкові пити.
– Сестричко Оленко, я пити хочу!
– Зачекай, братику, дійдемо до колодязя.
Ішли-ішли – сонце високо, колодязь далеко, спрага доймає, піт виступає. Стоїть коров’яче копитце повне водиці.
– Сестричко Оленко, сьорбну я з копитця!
– Не пий, братику, телятком станеш!
Братик послухався, пішли далі.
Сонце високо, колодязь далеко, спрага доймає, піт виступає. Стоїть кінське копитце повне водиці.
– Сестричко Оленко, нап’юся я з копитця!
– Не пий, братику, лошатком станеш!
Зітхнув Іванко, знову пішли далі.
Сонце високо, колодязь далеко, спрага доймає, піт виступає. Стоїть козяче копитце повне водиці.
Іванко каже:
– Сестричко Оленко, не можу більше: нап’юсь я з копитця!
– Не пий, братику, козликом станеш!
Не послухався Іванко й напився з козячого копитця.
Напився і став козликом…
Кличе Оленка братика, а замість Іванка біжить за нею біленький козлик.
Залилася Оленка слізьми, сіла під стіжок – плаче, а козлик біля неї скаче.
У той час їхав повз них купець:
– Чого, красна дівчино, плачеш?
Розповіла йому Оленка про свою біду.
Купець їй каже:
– Виходь за мене заміж. Я тебе вберу в золото-срібло, і козлик з нами житиме.
Оленка подумала, подумала і вийшла заміж за купця. Стали вони жити-поживати, і козлик із ними живе, їсть-п’є з Оленкою з однієї чашки.
Якось купця не було вдома. Коли це приходить відьма: стала під Оленчине віконце і так ласкаво почала кликати її купатися на річку.
Привела відьма Оленку на річку. Накинулася на неї, прив’язала Оленці на шию камінь і кинула у воду.
А сама обернулась Оленкою, вбралася в її плаття і прийшла до її оселі. Ніхто відьму не впізнав. Купець повернувся – і той не впізнав.
Самому козлику все було відомо. Похнюпив він голову, не п’є, не їсть. Уранці й увечері ходить по бережку біля водиці й кличе:
Оленочко, сестриченько!..
Виплинь, виплинь на бережок...
Дізналася про це відьма і стала просити чоловіка – заріж та й заріж козлика…
Купцеві шкода було козлика, звик до нього. А відьма так причепилася, так умовляє, – нічого не вдієш, купець погодився:
– Ну, заріж його…
Веліла відьма розкласти багаття високі, гріти казани чавунні, гострити ножі булатні.
Козлик довідався, що йому недовго жити, й каже названому батьку:
– Перед смертю пусти мене на річку сходити, кишечки прополоскати.
– Ну, сходи.
Прибіг козлик на річку, став на бережку і жалібненько закричав:
Оленочко, сестриченько!
Виплинь, виплинь на бережок.
Багаття горять високії,
Казани киплять чавуннії,
Ножі гострять булатнії,
Хочуть мене зарізати!
Оленка з річки йому відповідає:
Ой, братику Іваночку!
Важкий камінь на дно тягне,
Шовкова трава ноги сплела,
Жовті піски на груди лягли.
А відьма шукає козлика, не може знайти і посилає слугу:
– Піди знайди козлика, приведи його до мене. Пішов слуга на річку і бачить: по берегу бігає козлик і жалібненько кличе:
Оленочко, сестриченько!
Виплинь, виплинь на бережок.
Багаття горять високії,
Казани киплять чавуннії,
Ножі гострять булатнії,
Хочуть мене зарізати!
А з річки йому відповідають:
Ой, братику Іваночку!
Важкий камінь на дно тягне,
Шовкова трава ноги сплела,
Жовті піски на груди лягли.
Слуга побіг додому й розповів купцеві про те, що чув на річці. Зібрали людей, пішли на річку, закинули сіті шовкові й витягли Оленку на берег. Зняли камінь із шиї, скупали її в джерельній воді, одягли в пишне плаття. Оленка ожила і стала гарніша, ніж була.
А козлик на радощах тричі перекинувся через голову і обернувся хлопчиком Іванком.
Відьму прив’язали до конячого хвоста і пустили в чисте поле.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестричка Оленка і братик Іванко, російська казка», після закриття браузера.
