Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"
- Жанр: 💙 Сучасна проза
- Автор: Інна Земець
- 434
- 0
- 20.10.23
На сайті readukrainianbooks.com вас чекає захоплююча подорож у світ нашої української літератури! Однією з найцікавіших книг, яку ми маємо для вас, є "Збій системи" від талановитої письменниці Інни Земець.
📚 Про книгу: "Збій системи"
У цій книзі автор розповідає історію, яка стається в майбутньому, в світі, де технології контролюють кожний аспект життя. Одного дня, головний герой опиняється в центрі подій, коли величезна комп'ютерна система, яка керує світом, зазнає непередбаченого збою. Це важке випробування вимагає від нього виживання у світі, де кожен крок контролюється машинами.
🖊️ Про автора: Інна Земець
Інна Земець - це відома українська письменниця, яка завоювала серця читачів своєю винахідливістю та теплотою своїх творів. Її книги завжди наповнені глибокими емоціями та цікавим сюжетом. За кожною її сторінкою ви знайдете світ, який зачаровує та залишає незабутні враження.
🔓 Чому читати на readukrainianbooks.com?
Наш сайт - це можливість безкоштовно зануритися у світ літератури українською мовою. Ми пишаємося тим, що надаємо доступ до найкращих творів без обмежень і реєстрації. Це не просто місце для читання, але і спільнота, яка підтримує українську мову. Читати українською - це круто! 📖
На readukrainianbooks.com вас чекають найкращі бестселери та шедеври світової літератури, які зможуть вас захопити та змусити забути про час. Читайте українською - підтримуйте нашу культуру та розвивайте мову разом з нами! 🌟
Не губіть можливість зануритися у світ емоцій та пригод. Запрошуємо до readukrainianbooks.com, де кожна сторінка - це новий світ, який чекає на вас! 📚✨
Читати ще книги автора Інни Земець:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Величезна будівля здіймалась високо в небо, крадучи ще ледь теплі промінці несміливого весняного сонця. Це добрий знак чи поганий? Передчуття ніби хороші. Та й нещодавня співбесіда пройшла більш ніж успішно, адже відтепер я співробітниця цієї корпорації. Дорогою сюди, замислювалась, як виглядала б аналогічна фарма за кордоном і з подивом резюмувала - не уявляю собі нічого іншого. Офіс і зовні і зсередини нагадував мені досконалий і майстерно зібраний механізм, де кожен знав своє місце і в якому навіть думку про форс-мажорні обставини допустити було складно. Мабуть, саме так і має бути, коли компанію не отримують як «все готове» у дарунок чи не віджимають у попередників. Невелика регіональна мережа аптек «СД-Фарм» доволі швико виросла до великого бізнесу з власними виробничими потужностями – дев’яти років вистачило. Я багато знала про цю команію та про її засновників – тут працювала Валентина, моя подруга інститутських часів. Її протекції я не потребувала, а от за пораду подякувала, адже в місті віднедавна і знайти хорошу вакансію була рада. Від приятельки довідадась, що засновник аптек в далекі дев’яності Демид Сердюк вже десять років як полишив цей світ, а швидкий зріст і успіх цієї фарми – це результат наполегливої праці його сина Гліба. Валентина більше шести років перебувала на посаді особистого секретаря Великого і Могутнього, як жартівливо але з повагом казали про нього підлеглі – Сердюком-молодшим ніхто не називав. За кілька місяців мені вже здавалося, що це ідеальне місце роботи. Велика компанія - знахідка для людини, що бажає непомітності: незліченна кількість працівників, великі просторі приміщення, купа департаментів і натовп, серед якого можна лишатись маленьким гвинтиком великої системи. За весь час роботи тут, в юридичному відділі, у мне не виникало думки пошукати щось краще, адже і колеги і фінансовий аспект мене цілком вдовольняли, а відносини з безпосереднім керівником тішили стабільною відсутністю частої потреби в особистому спілкуванні. Ідеально! Великий офіс біля самісінького центру вабив око сучасним дизайном, що повністю гармоніювало з корпоративною політикою компанії. Тренінги, вебінари, курси, продумана система матеріального стимулювання. Кажу ж – Європа! Не дуже цивілізованою складовою в ций місцині була невеличка балакуча жіноча компанія, в яку я влилась швидко і органічно. Валя сама познайомила мене зі своїми колегами – секретарками викончавчого директора та інших «топів» цієї компанії. Жіночий клуб, що складався з Валентини, Аліни, Марії та Галини прийняв мене без вагань, та невдовзі і підняв питання про виключення з сестринства.
- Сьогодні п’ятниця! Аня, не прокидуй нас ще раз – пішли разом, трохи розважимось, - Аліна – чорнява і яскрава серетарка виконавчого не хотіла чути відмов.
- Ой, ні! Не люблю галасу і натовпу. Не ламай мій ідеальний вечір.
- Сьогодні корпоративна вечірка, хоч цього разу не уникай, - підключилась Марія, секретарка фінансового директора. – Орендовано круту місцину, концерт! Ну чого ти?
- Відчепіться, так не уламаєте – вона вперта до сказу, - Валя давно махнула рукою, знаючи що з місця мене так легко не зрушити.
Мовчала поки лиш Галя, набиваючи чергове повідомлення своєму коханому – заручини, плани, закоханість, мільйон повідомлень на день – так буває. Та кохання-коханням, а питання мала.
- А правду кажуть, що він вже розлучений?
Я ж казала, що жіночий клуб трохи навіжений? Всі нашорошили вуха і, наче по команді, повернулись до Валі, чекаючи на її сольну партію. Вона потягнула кілька секунд паузу і тихо та урочисто зрекла:
- Так. Документи від юриста ще два місяці тому отримав. Тільки без галасу!
Страшне, що робиться, наче ми на порозі відкриття сезону Великого Полювання – очі дівчат замерехтіли цікавістю. Я не стрималась і зареготала.
- Теж мені, мен-хантери! Дві одружені, третя заручена, четверта давно на порозі чогось захопливого.
- Та ти ж ні, - Аліна глянула на мене і перевела погляд на мою подругу. – Може вона його вже бачила?
- Великого і Могутнього? – засміялась я.
Щоразу смішно, як вона говорить про генерального, ніби це хтось з грецьких богів, що полишив Олімп і зійшов на нашу грішну землю.
- Звісно, і не один раз.
- І так просто?
Певно, вона очікувала більш виразної реакції.
- Схопитись за серце? Прикрити мрійливо очі? Може навіть втратити свідомість?
- А ти чого гидуєш? Такого не гріх уві сні побачити.
- Мене еротичні сни не мучають.
- Мене теж ні – скоріше тішать, - розсміялася вона.
- Головне чоловіку не кажи, - підбила підсумок Валя і подивилась на годинник. – Час по місцях, дами.
Кожна рушила в своєму напрямку, та Валя затрималась.
- Аня, а й правда, може підеш?
- От хоч ти дурні жарти кидай!
- Та забудь про ту балаканину, - відмахнулась Валя. - Просто складеш мені компанію.
- Там вся компанія буде – без мене місцина не спорожніє.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.