Читати книгу - "Метист. Бандит для нареченої, Влада Калина"

- Я може і бандит, але не вбивця, - поклав руку на плече Лому Метист. Той здригнувся, знаючи якийсь важкий кулак у хлопця. Він недавно йому врізав. Лом напився і стрибав до нього битися. Тверезий би не поліз.

" Шкода бити, цей шматок лайна але він знову напрошується, "- подумав Метист.

- Я не вбиваю, але й не заважаю робити це іншим, - Метист хоч і був бандитом, але десь там глибоко, інша половина його серця була доброю. Він жодного разу не вбив людину. Бив багато разів, але не до смерті. Не міг узяти на душу такий гріх. Але, якби загрожувала небезпека його матері, або коханій дівчині якої ще немає, то він звісно змінив би свої принципи.

- А я що? А я нічого, - не знав, що відповісти. Злякався Лом.

- Не бійся! Я дітей не ображаю. Цього разу, бити не буду, - Метист засміявся, блиснувши білосніжною усмішкою. - Хоча руки так і сверблять. - Підморгнув, щоб ще більше налякати. Трішки познущатися, це ж весело, особливо коли в цій лісовій халупі робити нічого.

- То, що нам доведеться завтра робити? - Маз перепитав бо так ніякої інформації ніхто і не озвучив. - Якщо потрібні такі богатирі, як ми… - кивнув на Метиста і на себе, -... то мабуть робота не злегких. Слона в фургон грузити, чи що? - почався сміх. Бандити ржали з його дурнуватих жартиків.

- Тобі не все одно, - мовив Бос. - Ти ж відмовився щось носити. Ти м'яза на руці потягнув.

- Чув Метист, той слон твій! - Маз повернувся до хлопця. 

Його підколювання і знущання на Метиста не діяли. Та хоч сам фургон зі слоном підніме, раз так потрібно буде.

 - Співчуваю. - Полегшано видихнув. Йому стало дійсно легше зрозумівши, що брудну роботу на цей раз виконуватиме Метист. Цей " білоручка ", який неначе в палаці народився. Він вічно поводив себе по-інтелігентськи, немов в ньому текла блакитна кров. І здавалося, що Метист на рівень вищий за них усіх. Ці бісові його аристократичні манери виводили Маза із себе. 

- Метист, не хвилюйся, - Бос підійшов ближче. - Слона не буде. Потрібно всього навсього викрасти одну дівку у весільній сукні. З дуже заможної родини. За яку обіцяли кучу бабла.

- Що?! - всі бандити роти повідкривали. Це їм почулося, чи це свято насправді наступило? Адже якщо дівка красива, то з нею можна буде і порозважатися трішки. Аж слинки потекли.

- Слину з підлоги підберіть. Ідіоти! - крикнув Бос. - Вона нам потрібна не для розваг. Це всього лише наша робота і ми її виконаємо! Просто потрібно викрасти наречену з весілля, от і все.

- От, Дідько! Чому мені так не щастить! - Маз вдарив кулаком в стіну. - Та краще б то був слон! - подивився заздрісно на Метиста.

- Це точно! Краще б то був слон, - буркнув собі під ніс Метист. - Ненавиджу цих дівуль. - Прошепотів, вимкнув мобільний і вийшов з хатини на вулицю. - Ненавиджу! Особливо із заможних родин… Боже, дай мені сили і терпіння завтра не скрутити цій нареченій шию.