Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

Та нічого не могло зіпсувати мій настрій сьогодні.

Окрім Керр...

Яку я помітив в одному з кутків великої, гарно прикрашеної, зали в будинку батька. Вона стояла в довгій і надто відкритій зеленій сукні, яка гарно підкреслила обриси її худоби, з відкритими плечима і довгим рукавом. Розрізи на ногах уздовж сукні, дозволяли уявити, що ховалось вище, а зелені босоніжки на каблуку додавали їй зросту. Келих шампанського в руках дівчини був ледь надпитий, лишивши слід червоної помади. Її перелякані очі бігали по заповненій залі і я бачив які вони червоні від сліз. Ніби шукали порятунку.

Що вона тут робить?

Та ось нарешті її блакитний погляд зіткнувся з моїм і вона зробила крок вперед, та хтось смикнув її назад до стіни.

Я впевнено попрямував до пташки з наміром зʼясувати її присутність тут і десь всередині сподівався, що пояснення буде простішим ніж я думаю. Аж раптом помітив Тайлера, який тримав її на короткому повідку.

А як же... чого б Керр гаяла час, коли є ще один Тернер, багатший і успішніший.

Та який би я не був на неї злий, все всередині кипіло лише від того, що до неї хтось торкався. Бо якщо вона не моя, то нічия. Як вона відібрала в мене серце, так я відбираю в неї шанс на кохання.

Тому я таки підійшов до вишуканої пари і обмінявся поглядами з Тайлером.

-Думав не дочекаюсь тебе.-каже брат і я засовую руки, які сверблять йому врізати по пиці, в кишені.

-Як ніс?-гарчу я оглядаючи його досі залатану фізіономію. Я мало приклався. Треба було просто його вбити.

-Керр знає як мене лікувати.-знущається з мене брюнет і кладе руку на талію дівчини. Вона сіпається і намагається виплутатись, та в блондинки з кучерями погано виходить.

-Тайлер, будь ласка.-просить вона надривним голосом і я відчуваю що вона ось-ось заплаче. Це бʼє мене в серце розрядом струму.

Я нахиляю голову до плеча, прохрустівши шиєю. Стриманість мені вартує великих зусиль. Бо якби моя воля, я б вбив брата просто ось тут, а тоді забрав звідси пташку і мабуть зацілував би все її тіло.

-Руку забери.-гарчу я, відвівши погляд від дівчини і Тайлер видає смішок.

-Кем, ти щось не так зрозумів.-сміється Тайлер і силою підтягує Керр до себе. Вона плутається в своїх власних ногах і ледь не падає.-Це моя дівчина.

-Тайлер.-знову благає Софі і я не витримую, знаючи, що це просто брехня.

Вдаривши Тайлера в живіт, я притримую його, щоб той не схилявся і не привертав зайвої уваги. Він хрипить, намагаючись вдихнути, та я потрапив чітко відпрацьованим ударом у саме сонячне сплетіння.

-Коли я щось кажу, краще це виконувати.-гарчу я, приставивши хлопця до стіни, щоб той вирівнявся. Плескаю його кілька разів по плечі, щоб впевнитись, що ніхто не помітив цієї сутечки і хапаю пташку за руку, повівши крізь залу в туалет.

На щастя тут вільно і я одразу запихаю її в середину, замкнувши за нами двері.

Велике дзеркало підсвічується білим світлом і це єдине освітлення в маленькій кімнаті. Крім того, тут надто тісно, тому я підштовхую Софі до раковини, притискаючи дівчину до неї всім тілом. Обидві мої руки блокують їй вихід і я бачу як моя дівчинка ледь тримається щоб не заплакати. Вона важко ковтає і відводить погляд, смикаючи себе за пальці.

-Що ти тут робиш?-шиплю я і врешті по щоці Керр біжить сльоза, яку вона намагається чимшвидше витерти. Всі її дії незрозуміло різкі, ніби вона на межі зриву, а губи тремтять, ніяк не видаючи слова.

Надто боляче бачити її в такому стані, як вона плаче.

-Невже ти не бачиш?-надривно каже вона. Її голос тріпоче як листочок від вітру.-Невже не розумієш?

Я міцно стискаю щелепу, щоб втриматись і не наблизитись до неї.

Я розумію і бачу. Вона слухається Тайлера, як пес господаря. Та я не знаю чому. Не знаю звідки в мого брата більше впливу на пташку, ніж в мене. Від чого я маю її врятувати?

-Якого біса ти його слухаєш?-гаркаю я і Софі хитає головою, даючи зрозуміти, що не розповість подробиць. Чому? Боїться? Він погрожує їй, це й дурень зрозуміє. Та чим? Що такого він має, щоб погрожувати?

-Бо повинна.-відповідає вона і я втрачаю терпіння.

Хапаю однією рукою мʼяке, і тепер вже коротке, волосся дівчини і стискаю його в кулак, змушуючи дивитись на мене, а іншою притискаю її крихітну талію до себе. Цей порив гніву перетворюється у порив ревнощів і пристрасті. Я хочу її як і раніше і це лякає. Хочу пташку просто тут і зараз.

-Що бл*ть мені зробити, щоб припинити бачити тебе в чужих руках?-гарчу я з усією ненавистю, яку маю до неї, проте тримаю в руках з усім коханням, яке досі горить у грудях.-Вбити тебе?