Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

СОФІ КЕРР

Сьогодні в мене був вихідний і я збиралась провести його з користю, тому ще зранку домовилась з Інес про зустріч, щоб дізнатися чи не відомо їй щось про арешт Стіва. Я мала погане передчуття щодо цього.

Та всі мої плани зруйнував клятий Тайлер. Він зʼявився дуже неочікувано, без запрошення. Ніби самі чорти його принесли.

Його біленький вимитий мерседес заїхав на подвірʼя зі свистом шин і він вилетів з авто наче вихор, який ніс за собою страшні руйнування.

Я знову впіймала себе на думці, які ж вони з Кемероном схожі. Навіть марка авто їм подобалась однакова, хоч і модель Тайлера була значно новішою і дорожчою.

Я стуснула головою, щоб позбутися цих дурних думок.

Нічого вони не схожі, Керр. Тайлер сама подоба зла і ненависті.

-Якого біса?-запитала я, коли хлопець увірвався до квартири. Вперше я жалкувала, що перейняла звичку Кемерона не зачиняти двері. Це ставало небезпечно для життя і я зробила в голові помітку, що вже досить бути такою не відповідальною. Тепер я належала лише собі і мала дбати про все сама.

Та хлопець був надто злий, щоб відповісти мені. Він різким рухом вхопив мене за лікоть і приставив до стіни, ніби я його іграшка, а не людина.

-Мені боляче!-вигукнула я від його міцної хватки, хапаючи ротом повітря і хлопець вдарив іншою рукою по стіні поряд з моєю головою. Звук удару ехом роздався в моїх вухах і здавалось стіна задрижала.

Шлунок стиснувся у вузел, видчи болісний спазм по всьому тілу від викиду страху.

-Що за ігри ти ведеш?-гаркнув Тайлер і я злякано смикнулась в його руках.

-Що?-не зрозуміла я. Вже другий день поспіль мене у чомусь звинувачують, а я навіть не причетна до цього. Я і гадки не мала, що такого могло статись, щоб Тайлер подумав ніби до цього причетна я.-Про що ти говориш?-знову повторила я, намагаючись набрати в легені повітря. Та це важко, коли твоє горло стискає клешня. Я вхопилась пальцями за його руку, щоб якось відірвати від себе Тайлера, та марно. Я не мала сил його здолати.

-Вчора ти бачилась в клубі з Кемом, а на ранок він приїхав і заявив що претендує на свою частку в бізнесі.-гаркнув хлопець і я широко відкрила очі. Цього я точно не очікувала, як і власне звинувачень у свою сторону.

-Це не повʼязано зі мною.-крехтіла я, відчуваючи як моє обличчя червоніє, від перекритого доступу до кислороду, а кров погано циркулює до голови. Ще трохи і я певно втрачу свідомість, як у тих фільмах про бандитів.

-В нас була домовленість і здається ти її порушуєш, крихітко.-прошипів він крізь зуби і я піднялась на носочки, сильніше стискаючи пальцями його руку.

-Тайлер, відпусти.-благала я, та хлопець стиснув щелепу і вдивлявся в мої очі. Я вже заледве дихала і чула як пульсує вена в моїх скронях.

-Збирайся, Керр.-наказав він холодним рівним тоном і відштовхнув мене. Я хапала ротом повітря, ледь тримаючись на ногах. Спершись на стіну, щоб не впасти, я прикрила очі, намагаючись зібратись до купи і дати відпір.

-Куди?-крізь кашель, спитала я, потерши свою уражену гнівом Тайлера шию. Болюче відчуття його клешні досі було присутнє на горлі.

-Батько організовує неофіційну зустріч з інвесторами, щоб знайти якийсь вихід. Поїдеш зі мною.-наказав він і я нарешті помітила офіційний вигляд Тайлера. Біла попрасована сорочка, дорогий синій костюм з золотими гудзиками, який певно вартував як уся ця крихітна квартирка і золотий годинник на руці. Він виблискував у денному світлі так, немов кричав: подивіться, я ознака багатства.

Ось і перша відмінність між братами, яка сильно кидалась в очі. Кемерон носить тільки срібло. Не через те, що не має грошей, їх у нього певно вистачило б на такий годинник. Він просто не прихильник цього пафосу і певно за це я його обожнювала.

-В якості кого я маю поїхати?-прошипіла я, не розуміючи дурної витівки Тайлера і хлопець повільно пройшов в кухню. Його тіло вальяжно впало на деревʼяний стільчик, той скрипнув, і Тернер молодший розстебнув гудзик на піджаку.

-В якості трофею. Подратуємо Кема.-піднявши кутик губ, сказав хлопець. Ні, радше диявол у людській подобі.

Я раптом вдавилась повітрям і ще сильніше закашлялась, не в змозі переварити цю інформацію.

-Я нікуди не поїду.-заперечила я, якомога рівнішим тоном, щоб видатись рішучою і Тайлер схопився з місця.

-Ти здається забула, що Кем досі не в колонії, тому що я не подав позов. Нагадай, що ти обіцяла взамін?-гаркнув він, активно жестикулюючи руками і потягнувши мене на себе за передпліччя.

-Слухатись тебе.-процідила я, відвернувшись. Гидке почуття зрадництва знову повернулось.

-То слухайся! Інакше Кем сяде!-попередив він.

Тайлер вкотре відштовхнув мене і я прикрила очі від нудотного відчуття приниження.

Та годі, Керр, ти сама у цьому винна.

Моє приниження і близько не стоїть на рівні з тим, що через мене Кемерон міг знову потрапити до колонії. Так, саме через мене. Бо якби я мала більше розуму, не втрапила б у цю халепу з Тайлером. Я мала б одразу зрозуміти, що він змій, який вдушить нас усіх своїм хвостом. Варто було розповісти Кемерону усе одразу і тоді мені б не довелося виконувати накази ляльковода, ніби я маріонетка, щоб прикрити чийсь зад.

-Вдягни щось зелене.-наказав Тайлер і я сіпнулась.-Обожнюю цей колір.

________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

Я веселішав лише від однієї думки, що батько аж так злякався мене, що скликав засідання інвесторів. Я мав бути там присутній, інакше як про мене б дізналась купка підстаркуватих чоловіків з завищеним ЕГО.

Чорні вкорочені брюки і такого ж кольору піджак сиділи на мені ідеально за допомоги чарівної консультантки в магазині одягу. Білу сорочку я лишив не застібнутою на верхній гудзик, а білі кросівки гарно виглядали з усім цим офіційним контрастом, який я хотів розбавити.

Коли я зайшов в родинний маєток, батько крізь зуби зі мною привітався і я вже уявляв, що він встиг про мене наговорити, лише для того щоб хоча б половина всіх цих інвесторів зʼявилась на суді і свідчила проти мене.