Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

 Вранці Тесс прокинулася і зрозуміла, що лягла спати не вмившись, не прийнявши душ і не змінивши одяг. Обличчя, особливо очі, свербіло і дівчина рішуче встала з дивана і пробігла до ванної кімнати, не маючи бажання терпіти цей дискомфорт. Вона намагалась не заохочувати себе до подібного, не любила засипати нафарбованою. Але інколи таке траплялось. Тесс взагалі прагнула до порядку у своєму житті, до графіка та розкладу подій, щоб наблизитись до мети стати хорошим лікарем. 
 Прийнявши теплий душ і змивши всю косметику, яка була лише невеликим підкресленням миловидних рис обличчя, Тесс обмотала тіло рушником і вийшла з ванної кімнати. Але відразу здригнулася всім тілом і застигла на місці. Вона зустрілася поглядом з очима незнайомого їй чоловіка, що ошелешено дивився на неї.
 Високий, трохи огрядний чоловік середнього віку стояв у коридорі і похитуючись, застібав гудзики на своїй квітчастій сорочці. На його обличчі була густа щетина, а губи та брови розбиті зі слідами запеченою крові. Він був так само спантеличений і здивований несподіваній зустрічі, тому просто кивнув дівчині і почухав потилицю, забувши про решту трьох гудзиків, що повинні були закрити його волохаті груди.
 – Доброго ранку! - хрипко привітався незнайомець, а Тесс лише сильніше стиснула руки на рушникові і сковтнула ком розпачу.
– Доброго ранку! – Відповіла вона і не змогла зрушити з місця.
– От так зустріч! – прохрипів другий більш басовитий голос. Перевівши погляд у його бік, Тесс зрозуміла, що втрапила в неприємності. Тікати було нікуди. Єдиний шлях відступу назад у ванну кімнату. – Ел не казав, що будуть ранкові подарунки. – радісно відказав чоловік, що не був ні кращим ані гіршим за першого бо мав пошарпаний вигляд.
– Так він наче щось казав. – засумнівався високий з волохатими грудьми.
– Казав, що ми посидимо цього разу у його подруги. Та не казав як вона виглядає.
– Так треба у інших запитать.
– Навіщо? 
– А де Елліас? – несміливо запитала Тесс, зупиняючи безглузду розмову незнайомих їй чоловіків.
– А ми чим тебе не влаштовуємо? – запитав той, що з басовитим голосом.
– Я вас зовсім не знаю. – Видихнула Тесс.
– Так давай знайомитися! – радісно вигукнув перший, відпускаючи хрюкаючий смішок.
– Відійшли від неї! – прогарчав чоловік, який щойно переступив поріг квартири. Він швидко підійшов до Тесс, і закриваючи її своєю спиною, незадоволено оглянув чоловіків.
– Ел, ми це, – зам'явся майже огрядний і опустивши голову, пройшов на кухню. 
– То це і є твоя подруга. – кивнув другий і мовчки схиливши голову, прослідував за своїм приятелем.
 Тесс не знала, куди себе подіти і як не згоріти від сорому. Її шкіра спалахнула червоним полум'ям, а серце здавалося проб'є грудну клітку, намагаючись звільнитись від полону. У животі стався переворот і все тіло почало тремтіти в наростаючому ознобі. Елліас розвернувся до сусідки і не зводячи з неї хижого погляду, зрозумів, що не може навіть припустити щоб інший чоловік зайняв його місце. Він не хотів втрачати таку ніжну дівчинку, відмінну від усіх жінок його світу.
– Пробач, що доводиться терпіти незручності. – спокійно сказав Елліас і потер рукою своє підборіддя та щоку. – Вони зникнуть за кілька хвилин і не повернуться більше.
– Добре. – Кивнула вона і все ще утримуючи рушник пішла до своєї кімнати за одягом. Намагаючись не зачіпити сусіда, Тесс обійшла його і перечипившись через килимок, втратила рівновагу. Вона не впала, лише тому, що опинилася в руках Елліаса, який притримав її за плечі. – Вибач. – пискнула, примруживши очі і сильніше стиснула рушник.
– Нема за що вибачатись. – Усміхнувся сусід. – Мені навіть приємно!
– Вибач. – повторила Тесс і спробувала випростатися.
– Не поспішай. – Прошепотів Елліас в її скроню. – Насолоджуйся миттю.
 Вона не розуміла, що відбувається і чому сусід так дивно поводиться. Якби він хотів завдати їй шкоди чи образити, давно б зробив це. Якби хотів скористатись нею, то мав таку можливість і раніше. Але Тесс не могла приховати від самої себе, що таке хижацьке поводження Елліаса подобається їй. Дівчина інтуїтивно тягнеться до небезпеки та таємниці, яка оточує його. Вона просто не здатна чинити йому опір.
– Що робиш ввечері? – несподівано запитав Елліас, прибравши руки від сусідки і дозволивши їй відійти від нього.
– Сиджу в анатомці. – Чесно відповіла Тесс.
– Звільнися раніше. – пропонує сусід, не відриваючи свого пронизливого погляду від її обличчя. Хоча це було занадно важким випробуванням для нього.
– Я не зможу. – шепоче вона і здригається, коли з кухні виходять непрохані гості.
– А ти постарайся.
– Ел, ми готові! – Прохрипів один з чоловіків, не зводячи очей з Елліаса, ніби не бажаючи помічати напівоголену дівчину у рушнику. Тесса одразу помітила зміни у незнайомцях. Жоден з них не наважувався кинути в її бік навіть швидкоплинного погляду, що було дивним. Вони дивилися тільки на її сусіда, ігноруючи її присутність.
– Поїхали! – кивнув Елліас, пропускаючи своїх приятелів. Він прослідував за ними і зупинившись на порозі, знов звернувся до сусідки. – Якщо ти не повернешся до шостої, я сам приїду до твоєї анатомки. Зрозуміла мене, сусідко?
– Зрозуміла. – Відповіла Тесс, округливши очі.