Читати книгу - "Трояндове весілля, Олена Воротнікова"

 

Зал глядачів був майже заповнений. По один бік батьків Єви сиділа Богдана з донькою, яка на канікули приїхала додому із закордонного університету, по другий бік сидів Богдан. Усі мовчки чекали початок вистави.

На колінах у матусі Єви лежав величезний букет білих троянд, аромат яких перебивав специфічний запах сцени та театру. Аж ось погасло світло, заграла музика і великий прожектор висвітив на сцені її - Кармен. Чорне трико із великим декольте та з довгими рукавами підкреслювало ідеальні форми балерини, дуже коротка чорна сукня із червоним мереживом по долу відкривала лялькові ноги у пуантах тілесного кольору. Під незрівняну музику Бізе, Єва усім своїм тілом дивовижно передавала сміливий та нескорений характер Кармен. Червоний гребінець у підібраному темному волоссі був, як виклик усім.

«Ось що ховалося під домашнім халатом» - думала Богдана і пишалася своєю сусідкою.

«Від неї неможливо відірвати очей. Навіть не помічаєш інших танцюристів на сцені» - пронеслося в голові Богдана.

Хіба це наша Єва? – прошепотів батько, - це ж брюнетка! Так треба було для образу, - теж шепотом відповіла мама Єви. А хто цей хлопець на сцені? – не міг вгамуватися батько. Відкрий лібрето та прочитай. Тобі ж його на вході подарували, - вже нервувала матуся. Я без окулярів нічого не бачу, - продовжував шепотіти батько Єви.

Вони заспокоїлися, коли із сусідніх рядів почали на них цикати. Богдан дивися на це неспокійне сімейство і мріяв, що колись він, вже старенький, прийде з дружиною на концерт своєї доньки-прими-балерини й точнісінько отак будуть шепотіти та сперечатися у темному залі…

 

Єва разом зі своїми колегами кілька разів виходили на поклін, зал їх не відпускав. Прем’єра вдалася! Це неймовірний успіх не тільки модерн балету, а й особисто Єви. В її руках вже не містилися квіти і вона їх складала прямо на сцені.

Ось, нарешті, завіса закрилася і Єва, втомлена, але щаслива, зайшла в свою гримерку, усілася на стілець перед дзеркалом і стала витягати із волосся кріплення та грібенець, по скроням тоненьким струмком стікав піт, все тіло тремтіло від напруги…

Єва у дзеркалі побачила за спиною кошик із рожевими трояндами, який стояв на підлозі, поруч з вхідними дверями, розвернулася і підійшла до нього.

Вона підняла квіти і понюхала їх -  незрівнянний аромат рожевих троянд, а ось і конверт:

«Вітаю з прем’єрою, Єво! – Богдан» - було написано на листівці та у конверті ще щось було…

«Сертифікат? Цікаво! На скільки??? Індивідуальне виготовлення шафи!» - Шокована Єва ще раз передивилася сертифікат…

У двері постукали, вона обернулася і побачила Семена:

Цей день суцільних сюрпризів, - тяжко видохнула Єва. Я прийшов обговорити про нашу машину, вірніше сказати тобі, що це моя машина, я її заробив, а ти ніколи не працювала, - більш із наїздом, ніж із проханням, вимовив її колишній чоловік.

Єва ще пару хвилин вислуховувала Семена:

Зупинись, будь ласка. Машина твоя. Я на неї не буду претендувати. Документ тобі перешле мій адвокат. А тепер – все. Від щирого серця бажаю тобі щастя. Тільки зроби милість – не з’являйся більше у моєму житті. Я завжди знав, що ти добра та справедлива, - не очікувавши такого швидкого погодження Семен аж розгубився. Люба, ти сьогодні була блискуча! – Олесь, не звертаючи увагу на колишнього чоловіка Єви, зайшов до гримерки по свійські і почав цілувати плечі прими.

Семен не добре посміхнувся і поспішив вийти із гримерки.

Я замовив для нас номер в готелі і вечерю із шампанським!

Єва подивилася на Олеся і загадково підняла брови.

 

***

Минуло п’ять років.

Грала тихенько класична музика авторадіо. Єва сиділа у шезлонгу та з насолодою дивилася на свою донечку, яка танцювала на сонячній галявині і витягуючи пальці ніг, нібито в пуантах, крутилася навколо себе і присідала, як справжня балерина, тільки маленька. Віночок із жовтої кульбабки, який вони разом сплели, постійно з’їжджав з шовкового волосся їй на очі і заважав малечі нахилятися. Але вона з серйозним виразом обличчя, тримала його однією рукою і продовжувала робити па та батман.

Вся в тебе! Росте справжня красуня й балерина! – Богдан обійняв дружину, поцілував у щоку і повернувся до багаття, бо треба було доварити юшку. Мамо, тато, а де мої оплески! –  Софійка закінчила танцювати і робила реверанси. Звичайно, усі оплески тільки тобі, наша принцесо! – відповіла Єва і закохано подивилася на свого чоловіка.

 

Кінець