Читати книгу - "Трояндове весілля, Олена Воротнікова"

Єва дивилася на величезний зал із дзеркальними стінами та «станком», на дівчат та хлопців, які відпочивали на м’яких кріслах. Їй все подобалося.

Мій велетень – вже не мій! – вона відповіла надто легко, що сама здивувалася, - так, я хочу тут працювати. Балетмейстером, - додала Єва і усміхнулася.

Олесь зачарований дивився на красуню і не розумів, що ж повинно було трапитися у житті, щоб сталося таке перевтілення. Та Єва у супермаркеті і ця Єва – зовсім різні жінки, принаймні, зовнішньо.

Мені потрібен хореограф на постійній основі, але зараз я пропоную тобі на один сезон стати солісткою в сучасній постановці «Кармен», - Олесь бачив, що у Єви зараз гарна вага, навіть, для «па» із партнером.

«Ого!» - пронеслось у Єви в голові: «Із «Сплячої красуні» та відразу у «Кармен».

 - А чом і ні? – додала вона вголос і подумала, що зараз найкращі ліки для неї – поринути з головою в роботу, - тільки мені треба відкоригувати свої вечірні заняття сучасного танцю.

- Все вирішимо, не панікуй! Переведеш своїх танцюристів у мою студію, наразі не будеш платити там за оренду, -  Олесь чим більше дивився на Єву, тім більше хотів її. Для творчої людини треба нові емоції, нові жінки, нова закоханість – його дружина звикла до цих пустощів. Він же творча людина!

Єва зразу передяглася у чорне трико та взула свої рожеві пуанти, які на всякий випадок поклала у сумку-шопер. Вона заворожено дивилася на свій новий колектив, на їх злагодженість рухів під неймовірну музику Ж. Бізе і зразу почала вчити свою партію. В цій модерн постановці Кармен була перебільшено зухвалою ніж класична, але це тільки додавало цікавості до сучасної постановки.

 

Отак в новій роботі і пролетів цілий тиждень. Олесь був задоволений своєю солісткою, Єва віддавала усю себе балету, свою партію виконувала блискуче, наче і не було десяти років перерви.

Вона все ж наважилася і зателефонувала батькам. Але ніяк не сподівалася на таку реакцію:

Це не гарно, доню? – почула Єва рідний голос татуся у телефоні, -Треба повернути Семена у родину! Ти мене не чуєш, тато! Він мене кинув і живе з іншою! - намагалася донести свою біль Єва. Єво, дитино! В житті різне буває, треба вміти вибачати! Так роблять усі, хто хоче зберегти родину, - взяла у тата телефон матуся.

Єва не знала, як на це реагувати… відповіла тільки:

Я люблю вас. Подзвоню пізніше.

 

Вона сиділа у кріслі, підігнувши під себе ноги й прибувала в шоці, не стала казати батькам, що в її кишені офіційний лист із суду щодо розлучення і розподілу квартири.

Їй треба було з кимось виговоритися і вона пішла до сусідки.

Нічого, що я так пізно? – вибачилася Єва. Та все норм, заходь, - Богдана зробила крок назад, щоб пропустити сусідку у кухню.

За чаєм Єва розповіла про все, що трапилося з нею за тиждень: про нову роботу, про залицяння режисера Олеся, про розмову з батьками і про лист із суду.

Який розподіл житла? Ти ж казала, що це квартира твоїх батьків? – розтопирила Богдана свої величезні блакитні очі. Він думає, що має тут свою частину, - Єва показала рукою на стіну своєї квартири.

Богдана піднялася із-за столу і пішла до залу, та хвилину повернулася у кухню із візиткою в руці:

Тримай! Перевірений адвокат у сімейних справах, - протягнула візитку Єві, - він хоч і молодий, але досвідчений! – додала Богдана. На скільки молодий? – чомусь зацікавилася Єва. Десь років сорок, - відповіла Богдана і пошелестіла обгорткою цукерки. Якій же він молодий? – аж поперхнулася чаєм Єва і промокнула уста паперовою серветкою. Для адвокатів – молодий! Повір мені, - і поклала на язик шоколадну цукерку, - не зволікай, дзвони йому завтра же, - пропонувала Богдана.

Щоб підняти собі настрій на ніч, Єва ще довго розповідала  про сучасний балет, що для неї це нові емоції і новий колектив…

А що там у тебе із Олесем? – поцікавилася сусідка. Нічого! Робочі стосунки. Він мені подобався завжди, але у нього є дружина, - Єва подивилася на годинник, час пролетів, як хвилина. Може тобі просто з ним розвіятися? Щоб швидше забути Семена? – запропонувала Богдана і підморгнула.

Вона пообіцяла подумати над цим, подякувала за підтримку Богдані і пішла додому.

 

***

 

Єва прокинулася від щебетання пташок за вікном, потягнулася, зрозуміла, що спала по діагоналі великого ліжка і усміхнулася: «Така можливість спати є тільки у одиначок», але засумувала:

«Ніхто не хоче бути одиначкою, може і справді, погодитися на каву із Олесем, від якого такі пропозиції отримувала постійно»…

 

Вже перед виходом на роботу, побачила на тумбочці в прихожій візитку: «Адвокат по сімейним справам. Богдан Лісовий. Номер телефону… Офіс находиться за адресою…».

«Не спізнюся» - подумала Єва і зателефонувала:

Я Вас слухаю, - почула вона солідний неспішний чоловічий голос із хрипотою. Доброго ранку, Богдане! Вас рекомендувала моя сусідка Богдана, вона працює ріелтором, - випалила Єва і тільки зрозуміла, що у адвоката і сусідки однакові імена, - мені потрібна допомога. Ок, треба приїхати до мого офісу, щоб обговорити справу, - запропонував Богдан і визначив для зустрічі час, який влаштовував обох.

 

Поки Єва на метро добиралася до студії, думала про зустріч адвокатом. Раніше, ще коли вона була заміжня, усі такі заходи брав на себе Семен, він був майстром спілкування, а тепер у неї нове життя, нові зобов’язання. Життя, так би мовити, спочатку. Подобається їй це чи ні - вибору вона не має. Її весь час бентежить те, що вона і гадки не мала, що чоловік їй зраджує. Чи він був неперевершеним актором чи вона сліпа дурепа. А її батьки? Вони зовсім її не люблять? А якщо люблять, то чому бажають їй життя у зрадах і нещастях?