Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » З часів неволі. Сосновка-7, Левко Григорович Лук'яненко 📚 - Українською

Читати книгу - "З часів неволі. Сосновка-7, Левко Григорович Лук'яненко"

50
0
07.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З часів неволі. Сосновка-7" автора Левко Григорович Лук'яненко. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 165
Перейти на сторінку:
читати підшивку газет. Повертаючись, казав про це своїм співкамерникам, розповідав якусь цікавинку з газети чи щось із політичних подій. Аксельрод не виявляв цікавости. Може тому що недавно сам зі свободи, тож старі новини його не обходили, а Хаїм слухав уважно.

Якось, заходячи до камери, я помітив, що співкамерники, зиркнувши на мене, різко припинили жваву розмову. “Чого б це? — подумав. — Що, вони бояться мене?”

За кілька днів мене вивели з камери нібито до підшивки газет, а привели до кабінету начальника управління КДБ полковника Шевченка.

— Добрий день! — привітався я.

— Добрий день! — відповів Шевченко — Ну, як поводить себе ваш підопічний?

— Мій підопічний?! — здивовано перепитав я.

Шевченко, не давши мені отямитися, продовжив:

— Ми заарештували велику групу, що підривала економічну могутність Радянського Союзу. Аксельрод один із організаторів групи. Вони створили у Львові паралельно з державною фабрикою і під її прикриттям свою окрему фабрику. Продукцію цієї фабрики продавали, вели облік окремо і весь прибуток забирали собі. Таку ж фабрику створили у Чернівцях і ще деяких містах. Активно розширювали свою підпільну підприємницьку діяльність. Втрати від їхньої діяльности для держави величезні.

— Втрати? Величезні? Вони випускали добру продукцію? Їхня продукція знаходила покупців? Яку зарплату отримували трудящі на цих підприємствах? — спитав здивовано я.

— Вони випускали добру продукцію, у магазинах вона не залежувалася, робітникам платили у два-три рази більшу зарплатню, — відказав Шевченко.

— Вони зуміли підвищити продуктивність праці на цих підприємствах? — знову перепитав я.

— Так, у них вища продуктивність праці. Більша зарплата дала можливість припинити розгардіяш і підвищити дисципліну.

— Так це ж добре!

— Нічого собі “добре”! — щиро подивував начальник. — Це ж підриває засади нашої соціялістичної економіки! Робітники, які виконують одну і ту ж роботу на державному і приватному підприємствах, на останньому отримують утричі більшу зарплатню. Вони подумають, що соціялістична система гірша, а справа ж у тому, що підпільне підприємство не платить податки. Воно фактично грабує державу.

— Так, платити податки всі зобов’язані. Але в них вища продуктивність праці, а це головне.

— Допустити таку діяльність означає дозволити грабувати державу і стати на шлях повзучого повернення капіталізму. Це контрреволюція, і ми її не допустимо! Між іншим, що читає Аксельрод?

— Ви знову за те саме: то мій підопічний, то що читає. Не вийде цей номер у вас. Батько й мати мене виховали в любові до чесности, правди і ненависти до сексотів. Підслуховувати й доносити — підло. І ці методи ви, українець, використовуєте проти України! Полковницьке звання заробили на придушуванні прагнення України вирватися з-під влади Москви! А ці ваші москалі Сергадєєв, Денисов аж палають ненавистю до мене і всіх таких, як я. Та що я кажу “ваші” Сергадєєв, Денисов?! Це ви їхній! Вони захищають ось тут у Львові, в Галичині московські імперські інтереси. А ви їм допомагаєте. Це про вас Шевченко писав: “Раби, підніжки, грязь Москви…”

— А ще носите прізвище нашого пророка! Не ганьбили б! — з обуренням виплеснув я.

— Диви, як розійшовся! — сказав Шевченко зло з притиском. — Два місяці тому сидів смирно! А тепер який сміливий став! І так обдурив нас!

— Ну, та ви в цій тюрмі таки багато чому мене навчили! — знову огризнувся я.

— Шкода, що Верховний Суд повірив тобі і скасував смертну кару. Я знав, що ти не виправишся і вимагав розстріляти, а вони в Києві повірили і залишили живим. Ну та нічого, час і стіни тюрми зроблять своє. Хочеш руйнувати радянську владу, а будеш зміцнювати її своїми ж руками. Ми вміємо будь-кого примусити працювати на нас.

Він покликав наглядача і гаркнув:

— Відведіть!

Коли я відчинив двері великої камери, мої співкамерники сиділи поряд і щось жваво обговорювали. Побачивши мене, Хаїм Беркович шепнув щось Аксельродові і відсунувся від нього.

Ага, блиснула у мене думка, так ось яку схему тут здійснюють чекісти: я ходив до вільної камери читати газети, а Аксельрод думав, що в цей час я розповідаю чекістам про нього. Він сприйняв мене за сексота! Мене пройняв сором, і я весь почервонів від думки, що так можна було про мене подумати.

“А роль Хаїма?” — думав я. Коли наглядач відчиняв двері, щоб завести мене до камери після читання газет, Хаїм і Аксельрод завжди щось жваво обговорювали і коли я опинявся в камері, розмова тут же припинялася. Вони обоє мені не довіряють. Либонь, Хаїм, спрямовуючи підозріння Аксельрода у мій бік, зумів викликати довіру до себе. То хто ж він і хто я в цьому трикутнику? Агов, та все ясно: Хаїм — сексот, “квочка”, а я — громовідвід! Цю роль чекісти відвели мені від самого початку і з цією метою посадили мене до цих двох євреїв. Аби відвести підозри від Хаїма, його поселили після мене. Мене виводили з камери на моє прохання. Я й не здогадувався, що мою відсутність можна було подати так, буцім я ходив доносити на Аксельрода. Будучи “громовідводом”, об’єктивно допомагав Хаїмові втертися в довіру до Аксельрода, тобто допомагав чекістам. А чорти б вас побрали!

Примітка: Уже в концтаборі, завдяки розповідям членів Українського національного комітету (УНК), чимало з яких сиділо з членами групи Аксельрода, у мене вимальовувалася така картина: Аксельрод і ще кілька десятків людей розгорнули мережу нелегальних цехів біля державних фабрик і під їхнім прикриттям. Вони не були приватні, але діяли окремішньо — робота в них була організована добре, продуктивність праці постійно зростала, зарплата робітників у два-три рази перевищувала зарплату на державних підприємствах. Мережа нелегальних цехів швидко зростала. Керівники отримували фантастичні гроші і жили по-королівськи. З кількох десятків арештованих судили 18 осіб. П’ятьох, у тому числі й Аксельрода, стратили. А Хаїм Беркович, як виглядало, — це “квочка” з Дрогобицького карного табору, яку Львівський КДБ використовував уже не раз і супроти українських націоналістів. Родом він нібито з Харкова. Наглядачі ніколи не називали його інакше як “Беркович”, тож невідомо, чи ще його прізвище, чи це по батькові, чи якесь псевдо?

Наступного дня у вранішньому обході камер брав участь начальник слідчої в’язниці, я звернувся до нього:

— Громадянине начальнику в’язниці! Ви держите мене, засудженого, зі звинуваченим Аксельродом, який не є засудженим. Це порушення закону. Ви не маєте права тримати в одній камері засуджених із не засудженими, тому я вимагаю перевести мене з цієї

1 ... 9 10 11 ... 165
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З часів неволі. Сосновка-7, Левко Григорович Лук'яненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З часів неволі. Сосновка-7, Левко Григорович Лук'яненко"