Читати книгу - "Небесна заступниця, Коваленко Надія"

Невтомна праця для блага Святої Родини, піклування про її добробут, намагання взяти на себе побільше обов'язків забирало багато сил. Він досяг лише шістдесяти років, а сили покидали його. Йосиф слабував вісім років, але намагався якнайбільше допомогти Марії й Ісусу, проте його земний шлях завершувався. Марія намагалася щиро піклуватися про нього, завжди була біля нього, звернулася до сина, щоб той допоміг земному батьку у цю важку годину відійти у мирі і надії на спасіння, зваживши на його вірність і старанність, праведні заслуги і чесноти, з якими він у поті свого чола підтримував Святу Родину. Спаситель сказав, що Йосиф займе гідне місце серед святих, і всі люди віддадуть йому належну шану. Пресвята Богородиця сердечно подякувала за цю ласку. Дев'ять днів і ночей доглядали хворого Ісус і Марія. Тричі вдень по велінню Господа Ангели виспівували похвальні гімни, наповнювали кімнату Небесною музикою і ароматом. У день перед відходом святий Йосиф дістав надприродне видіння він побачив сутність Бога, незбагненну Божественність тайни Втілення і Відкуплення, святу Церкву з її тайнами. Все це віддзеркалювалось у душі Пречистої Діви, і вона сердечно дякувала за все Богу. Обличчя святого Йосифа осяяло ясним світлом і благодаттю і він попросив благословення у своєї дружини. Сам Ісус поблагословив його, а Марія на колінах благала, щоб Йосиф поблагословив її. Він попросив у неї пробачення за своє недосягання у службі і Любові і сказав:

— Благословенна Ти між жінками!.. Нехай усі покоління знають, восхваляють і прославляють Твою гідність.

Спаситель дарував йому своє Благословення і мовив:

— Мій батьку! Спочинь у мирі і ласці мого Предвічного Отця і також у Моїй.

Це були останні слова, що їх почув Йосиф. Ісус сам закрив йому очі. Ангели із хвалебними гімнами занесли його святу душу, яка світилася незрівнянною славою.

Прожив Йосиф із Марією 27 років. На час смерті Йосифа, їй було всього сорок два роки, хоч виглядала вона на ЗО-річну жінку, залишаючись такою до кінця свого життя. Задля його святості, Найвищий надав Йосифу багато привілеїв: це отримати чесноту невинності, перемогти чуттєві нахили плоті, намагання уникнути гріха і привернути прихильність Бога, щоб збільшити любов і почитания Пречистої Діви, відігнати демонів нагадуванням його імені, отримати тілесне здоров'я і поміч у всяких труднощах, забезпечити добробут у сім'ї та багато інших благодатей для тих, хто шукає заступництва у Діви Марії. Він у Божій присутності є однією з найбільш улюблених осіб і має надзвичайну силу, щоб відвернути руку Божої відплати. Що Йосиф попросить Господа в Небі, те дарується на землі, бо від його заступництва залежить неземне щастя і гармонія між Сином та Матір'ю.

Ісус, як наймиліший син, намагався полегшити тугу Матері за вірним Йосифом. Він своєю ревною синівською службою підніс Матір до найбільшої гідності, передав їй владу над усім створеним з усіма дарами, ласками, благословеннями. Мати, повна покори, вдячності, великої гарячої любові до сина, як найсвятішого із святих, як джерело власної святості, як її найбільшого добродія. Вона старанно вчила і вчилася у Його школі Божественної любові, наслідувала усі діяння Сина.

Це був прекрасний час неземного щастя, гармонії, взаємної любові Матері й Сина. Але раптом Бог закликав Марію принести в жертву її ненаглядного Сина.

ПОДВИГ САМОПОЖЕРТВИ МАТЕРІ

Марія розуміла, що наближалася невблаганна година його жертвування. Її покликали перед трон Пресвятої Трійці, і могутній голос промовив до неї:

— Маріє, Моя Доню і Дружино! Пожертвуй, як офіру, твого единородного Сина.

Душа Матері затріпотіла від почуттів, що розривали її: підкорення, любові до Бога і людей, співчуття і невимовної скорботи через грядущі страждання Сина. Її безстрашне і шляхетне серце затріпотіло, але вона відповіла:

— Він є Твій, Предвічний Отче, бо Ти народив його перед віками, перед ранковою зорею (Пс. 110, 3). Ти є і будеш його родителем повіки. Уступити його Тобі, що один Ти знаєш його вартість? Але віддати Його в руки жорстоких ворогів ради задоволення Твоєї справедливості ціною Його життя, більш дорогоцінного ніж усі труди Сотворения!? Справді, найвищий Господи,-великої жертви Ти просиш у Його матері! Але нехай не моя воля буде, а Твоя!

Ніхто і ніколи, за винятком самого Відкупителя, не жертвував Богові так багато, як Марія у цю хвилину. Бо вона любила свого Сина більш, ніж власне життя. Жертвувала б себе тисячу разів, щоб Він не мусив страждати.

Пресвята Трійця винагородила Божу Матір за тяжке випробування, якому вона добровільно підкорилася заради спасіння людства. Її невимовний біль був трохи погамований, коли побачила, які незліченні скарби людству принесе Спаситель. Вона одержала розуміння і силу діяти, як вірний Помічник і товариш Ісуса у порятунку людства. Її чекала розлука із Сином, бо Ісус вирішив піти у пустелю для сорокаденного посту. На прощання він звернувся до Матері із ніжністю і любов'ю:

— Моя Мамо!.. Я вважаю себе часткою від Тебе і твоїм Сином, більше, ніж визнавав дотепер, чи визнає будь-який син своєї Матері. Дай же мені Твій дозвіл і згоду, щоб виконати Волю Мого Предвічного Отця. Прийшов час, коли Я мушу залишити Твоє товариство і милу бесіду і почати працю над Відкупленням людини. І ти маєш бути моїм супутником і помічником у підготовці моїх страждань і Смерті на Хресті. Моє благословення залишиться з Тобою і Моя сильна і пильна охорона..."

Не стримуючи сліз. Господь обняв свою ніжну Матір. Та вони опанували свої почуття, бо були великі у своєму терпінні. Мати сказала, що жертвує свою волю, як офіру, для здійснення волі Всевишнього і єдиного просила: супроводити Сина в трудах і Твоїм Хресті. Разом підійшли до виходу. Мати припала до Нього і попросила благословення. Він поблагословив Матір і рушив до Йордану, як добрий Пастир, що шукає загублених овечок, щоб перенести їх на плечах на дорогу вічного життя (Лука 15, 5).

РОЗЛУКА З МАТІР'Ю ¡ХРЕЩЕННЯ ІСУСА

Ісус попрямував до Витанії, на другому березі Йордану, до Йоана-Хрестителя, який там проповідував і хрестив. Убого одягнений, незнаний нікому Месія спішив на порятунок людства. По дорозі він роздавав свої благословення, знімаючи у багатьох зустрічних тягарі тілесних і душевних недуг. Захвилювалося серце Святого Йоана, коли він побачив Ісуса. Він відчув велику радість і піднесення; бо Спаситель йде до нього, щоб похреститися. Ось Господь зайшов у натовп і дочекався своєї черги. Йоан відразу впізнав його, впав на коліна і сказав:

— Мені самому треба хреститися у Тебе, а Ти приходиш до мене? (Так записано у Св. Матфея).

Христос відповів:

— Залиш це тепер! Так бо личить нам здійснити всяку правду.

Христос опустився у воду і Йоан похрестив його. У цей час розкрилося небо Святий Дух у вигляді голуба зійшов на Христоса і пролунав могутній голос Бога-Отця:

— Це Син Мій, що його я вподобав!

Багато з присутніх, що мали ласку в Бога, почули цей голос і бачили Святого Духа. Отець засвідчив, що Ісус Його справжній Син, він відновив честь свого сина, що упокорив себе Хрещенням на відпущення гріхів, яких не мав.

Пресвята Марія, провівши Сина, довго дивилася йому вслід, доки дорога між пагорбами поглинула його. Вернулася до своєї світлички, відокремилася від світу, так, як і Син, почала постувати. її було Боже видіння і вона могла бачити все, що діється із сином. Вона наслідувала всі його дії. А він після Хрещення пішов з Йордану в пустелю лише в товаристві ангелів.

ШЛЯХ ДО НЕБЕСНОГО ОТЦЯ

Ісус між похмурих скель знайшов печеру і припав до землі у найглибшій покорі, віддав шану Богові Отцю за всі труди і ревно молився за спасіння людей до Предвічного Бога протягом усього посту. Сорок днів Спаситель не приймав їжі, надолужив за людські гріхи обжорства. Щоб стати Проповідником і Учителем, Ісус наперед мусив побороти кожен окремий порок у смертних, протиставляючи їм чесноти. За нашу гординю власним упокоренням, за пожадливість — повним своїм добровільним убожеством, за низькі і хтиві нахили покутою і строгістю до себе, за нашу запальність і мстивий гнів лагідністю і милосердям до ворогів, за нашу лінь і недбальство своїми невсипущими трудами, за нашу неправду і заздрість відвертістю і праведною щирістю.

Так він невтомно благав Небесного суддю, випрошував прощення провин для людства. Бог побажав виявити свою любов до нас безкінечним, ніким неперевершеним стражданням і Хресною смертю, щоб не мали виправдання для себе навіть найбільш невдячні і затверділі серця.

Пресвятая Марія у цей час ретельно повторювала всі дії Бога, всі його молитви і прощення, дарувала своє милосердне заступництво всьому людству і могла спілкуватися через ангелів із Ісусом.

Люцифер стежив за діяннями Ісуса Христа, він хибно думав, що це просто дуже свята і праведна людина і вирішив спокусити його.

ПОЄДИНОК ІСУСА ІЗ САТАНОЮ

Поєдинок почався на 35-й день Христового посту в пустелі. Люцифер став перед Христом, як чужинець, хоч, як Ангел одягнув себе у сяйво і, знаючи, що Ісус терпить муки голоду, так промовив:

— Коли ти, Син Божий, то звели, щоб це каміння та й стало хлібом (мат. 4, 3). Так він хотів перевірити свою тривогу, чи цей чоловік не є Месія. Христос коротко відповів:

— Написано: "Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих". Це був нищівний доказ із Святого Письма, супроводженого силою духу Господа, але Люцифер продовжував свою спокусу. За дозволом Ісуса, він переніс його в Єрусалим і поставив на наріжник храму, хотів розбудити марне жадання слави від народу, що був унизу і сказав:

— Коли ти Син Божий, кинься додолу: написано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спіткнувся об камінь (Мат. 4, 6).

Але Христос відповів:

— Написано також, не будеш спокушати Господа, Бога твого (Втор. 6,16).

Ця відповідь була дана з такою гідністю і таким маєстатом, що нанесла нищівний удар зарозумілості диявола і спричинила незнані йому раніше муки і замішання.

Тоді він вирішив спокусити славою і владарюванням світу, пропонуючи те, що йому не належало, а підлягало лише Богові.

— Оце дам тобі, — казав він, поставивши його на високу гору, звідки видно було багато земель, — як упадеш ниць і мені поклонишся.

Христос обірвав розмову:

— Геть, сатано! Написано бо: Господу Богу Твоєму поклонишся і Йому Єдиному будеш служити.

Цим наказом Христос припинив спроби Люцифера і скинув його разом з легіоном нечистих в найглибші провалля пекла.