Читати книгу - "Небесна заступниця, Коваленко Надія"

Щаслива розчулена мати вперше невміло піднесла подячну молитву до Єдиного Бога. Дівчина цілувала руки Марії й малому Ісусу, а він по-дорослому сказав: ''Встань і будь здорова." Тіло, щойно покрите страшними виразками, світилося здоров'ям і красою. Веста упала до ніг Святої Марії й Ісуса: "Слава Єдиному Богу!" "Навіки слава!" — відповіла Марія, піднімаючи жінку з підлоги.

ШЛЯХДОДОМУ

Минав сьомий рік перебування в Єгипті. Згідно з постановою Небесного Отця сімейство мало повертатися до рідного краю і оселитися в Назарет!, як було заповідано пророками. Господній Ангел уві сні сповістив Йосифа про смерть Ірода, тому Святе Сімейство могло повертатися до Галілеї.

Тяжким було прощання єгиптян із Святим Сімейством, нелегко прощатися з такими щирими помічниками й утішителями у горі. Напередодні Веста привела Марії двох осликів з повними кошиками припасів для людей і тварин. Свята Діва відмовлялася, та Веста була наполегливою, пояснюючи, які переваги у дорозі нададуть тварини Пані, пожалійте Йосифа, він і так втомився, тяжко працюючи. " Тепер Святе Сімейство мало по ослику. Вже й семирічний Ісус міг керувати твариною. Друзі проводжали їх далеко за місто. Незабаром з'явились ангели і склали Святому Сімейству товариство.

Скрізь, де пролягав шлях, Святі подорожні творили добро, їх зустрічали сотні невтішених, хворих і знаходили ласку, добро, полегшення для тіла і душі.

Знову втомлива важка дорога піщані бурі, дощ, холодний вітер, але це була дорога додому, тому її легше зносити, кожен крок наближав зустріч з рідною землею. Зворотний шлях пролягав через Аксалонську долину, пам'ятну через єдиноборство Давида з Голіафом. Дорога слалася від криниці до криниці, та прийшовши в долину Гігантів, побачили сухий колодязь. Мучила спрага, ревіли ослики, просячи води. Сили продовжувати шлях не було, тварини без відпочинку попадали на землю. Сімейство вирішило заночувати тут. За кілька хвилин скелю пробив струмінь прекрасної чистої води. До джерела кинулись спраглі тварини і люди. Згодом його так і назвуть: ''Джерелом Пресвятої Діви", яке і в наш час напуває мандрівників животворною водою.

Саме тут Йосифу було послане від Бога видіння, щоб Святе Сімейство не залишалось в Іудеї, а прямувало до Галілейської землі в Назарет, що Святий Йосиф і виконав. Перебування Ісуса в Єгипті підготувало країну до того, що вона стала прихистком подвижників християнського благочестя і виховала сотні славних святих, де була переможена влада диявола. І сьогодні серед ісламізму збереглося шанобливе ставлення до християнських святинь.

РІДНИЙ ДІМ

Дім у Назарет! зустрів господарів повним порядком, затишком, квітучим садом, бо доглядався родичкою, свояченицею Йосифа, яку той листовно попросив. Ввійшовши у дім, Марія впала на коліна і сердечно подякувала за опіку й благословення, отримані в дорозі від Отця, на чужині, за врятованого Сина, який вже виріс і співпрацював зі Святою Матір'ю для спасения душ.

Всі старання Марії були спрямовані на чітке виконання місії, покладеної Богом Отцем. Святий Йосиф взяв на себе обов'язки утримувати родину, щоб звільнити Марію від праці рукодільниці. Вона піклувалася про Йосифа та Сина, готувала їжу, шила одяг, дбала про всі сімейні потреби, дякувала Найвищому за ласку. Добрим людям була вдячна за прихильні вчинки, а недобрим, — що терпіли її біля себе, що давало нагоду вдосконалюватися у доброчесності. Це найбільше подобалося Найвищому, цим захоплювалися Небесні Ангели. Марія і Йосиф ніколи не падали духом, були завжди готові виконати Божу Волю.

В один із сонячних теплих днів Йосиф стояв біля дверей майстерні, спостерігаючи за грою Ісуса, який посадив із гілочок ліс, намагався створити біля нього озеро. Взявши стару посудину, наповнював її водою і ніс до лісу, але дорогою вода майже вся витікала. Йосиф витер мокрі рученята, завів хлопчика до майстерні, дав маленькі інструменти, які спеціально придбав для Ісуса, і показав як із дошки зробити посудину, зачистити її, покрити лаком. Ісус, закусивши від напруження губенята, старанно стругав дошку, час від часу витираючи піт. У майстерню зайшла Марія, із сльозами радості дивилась на роботу сина, а він підвів голову і сказав: "Мамо, я зроблю тобі зручний стільчик, щоб тобі добре на ньому сидіти". Ось і є у Йосифа помічник, — подумала Марія, радіючи за сина.

Таку праці, єднанні з небом, молитвах, допомозі недужим минали роки. До їх гостинного дому приходили родичі, у Йосифа було декілька братів і сестер, у всіх були діти, ровесники Ісуса. Вони радо гралися з Ісусом, що придумував різні ігри, в основному, на біблійні сюжети.

Якось Марія вийшла в сад. Перед нею діти гралися у вихід євреїв з Єгипту. Місію Мойсея взяв на себе Ісус. Коли він, вивівши свій народ до землі обітованої, упав мертвим, бо на рубежі засумнівався у словах Єгови. Марія кинулась до сина: "Синку, не умирай, вставай, не треба тобі таке, грайтеся у інші ігри", — і пригорнула його до себе. "Мамо, чому ти плачеш, — обізвався Ісус, — адже я був як Мойсей, то мусив умерти, не ввійшовши на обітовану землю". "Так, так, мій синочку, але ти не умирай, чуєш, світло очей моїх."

Невдовзі після повернення з Єгипту Ісус вирішив піддати випробуванню свою Пречисту Матір, бо вежа святості в її серці повинна знятися понад усе високо. Він замкнувся у собі, перестав виявляти зовнішні ознаки уваги і ніжної синівської любові, закрив свою душу, яку раніше могла читати, як відкриту книгу. Це глибоко вразило Маріїне серце. Син бачив страждання матері, вони розчулювали його, розпалювали ще палкішу любов. Проте зовнішня холодність Сина приносила невимовні страждання Матері. Вона ревно молилась Всевишньому. Шукала причини синівського ставлення у собі, поновлювала у духу святі акти віри і любові.

Цілих тридцять днів тривало це відчуження. Врешті не витримала і упала перед Сином з гарячою молитвою простити її, якщо була не ретельною в службі і знову відкрити свою душу. Виплеск найбільшої любові зворушив Божого Сина, спраглий товариства Святої Матері, ніжно промовив: "Моя Матінко, встань!" Марію заповнила небесна ласка, сльози змінились радістю, терпіння насолодою, гіркота блаженством. Так вона стала першим Учнем Ісуса, прикладом для наслідування всіх святих.

ДО ОТЦЯ НЕБЕСНОГО

Ісусові виповнилося 12 років. Він був гарний, як сонячний промінь, повний Божої ласки і смирення. Надходили дні святої Пасхи, яка тривала цілий тиждень і Свята Родина пішла в Єрусалим. Коли вертались назад, Ісус непомітно для інших залишився в Єрусалимі. Марія з Йосифом не зауважили цього, бо думали, що він іде з молоддю. Після цілоденного шляху, на зупинці, Марія з Йосифом почали шукати Сина, проте його ніхто не бачив. Кинулися назад до міста. Марія обшукала всіх кревних, знайомих, та марно, кинулася до тюрем та лікарень. Ходила вулицями, розпитувала у людей. Одна жінка сказала, що саме такий хлопець просив у неї милостиню, інші городяни підтвердили. Свята Марія відразу пішла до шпиталю, там бачили подібну дитину, яка провідувала хворих з добрим словом потіхи та милостинею. Раптом вона згадала про храм, певно, її син мусить бути там.

В одному з храмових будинків відбувалося засідання вчених-рабинів, де обговорювалось питання часу приходу Месії, чи вже є він у світі. Ісус зайшов до них з такою певністю і гідністю, такий гарний і чаруючий, що заворожив їх серця. Мудрість і вагомі докази приголомшили вчених, та ніхто й гадки не мав, що перед ними Месія. Коли закінчив, всі учителі-рабини радо привітали його, дивуючись мудрості і знанням. В цей час ввійшли Марія з Йосифом. Ледь жива від радості, що відшукала Сина, Марія мовила, як записав Лука: "Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько Твій і я, боліючи, Тебе шукали". Ісус відповів: "Чому ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?" Марія пригорнула його до себе і просила не карати їх своїм відходом. Гаряча материнська любов зворушила Ісуса, він пообіцяв бути її Невідлучним Учителем і товаришем до відповідної пори. Але слів його про "справи Отця мого" отці церкви тоді ще не зрозуміли, пише євангеліст Лука.

Свята Родина повернулась до Назарету. Згадує євангеліст Лука, що дитиною Ісус був слухняний своїм батькам, невідлучно з ними. Марія назавжди зберегла у серці ці події. Навіть ангели дивувалися із того послуху і покори Ісуса своїм батькам. Марія відповіла на це гарячою вдячністю, повною у покорі служачи йому. Материна безмежна відданість глибоко вразила Ісуса, посилила в серці велику любов до неї. Вона — його перша справжня учениця і однодумець. Ми не в силі зрозуміти їх бесіди, повні Божої Премудрості. Ісус знайомив Матір з усіма подіями, які відбудуться аж до кінця світу, обоє гаряче молилися за спасіння людей. Ісус усвідомлював, що люди будуть і далі грішити і йти на вічну кару, не зважаючи на його страдницьку смерть за гріхи. Він дуже страждав і обливався кривавим потом, Марія співпереживала сину, ніжно витирала йому обличчя, а він шептав молитви: "Я прийшов з Неба для єдиної мети щоб запросити їх наслідувати Мене і потоваришувати зі Мною, моє серце навіть тепер і повсякчас відкрито, щоб обняти і збагатити всіх людей. Прийдіть же ви, сліпі, до світла. Прийдіть ви, убогі, до скарбів Мого милосердя. Прийдіть ви, маленькі, до пестощів і насолод вашого правдивого Отця. Прийдіть до Мене, всі втомлені і обтяжені, і Я облегшу вас." (Мат. 11,28)

Материнське серце стискалося від горя і вона тихо промовляла: ''Оберніть (люди) свою нелюдську жорстокість проти Мене! Вражайте і ображайте Мене скільки вам завгодно,— тільки віддайте Моєму любому Господові пошану і любов, які ви винні йому, за виявлену до вас ніжність. Ти, Мій Син і Господь! Ти Світло від Світла. Син Предвічного Отця, Образ Його сутності."

Інколи Марія знаходила Його преображеним, у сяючій славі, як через літа на горі Тавор (Мат.17,2) в оточенні ангелів, що поклонялися Йому і милозвучними піснями воздавали хвалу і Подяку единородному від Отця, що став чоловіком. Нерідко Бог Отець приймав його благання про долю людей, тоді Марія поклонялася Всевишньому, жертвувала себе за гріхи людства, дякувала за всі Його присуди.

Підводячи підсумки цього періоду можна сказати:

■ Вифлеем Ісус Христос вибрав для місця свого народження;

■ Назарет місце свого виховання;

■ Капернаум місце свого прихистку і вияву Божественної суті;

■ Єрусалим місце своєї слави, смерті і воскресіння як Господа-Спасителя.

ХВОРОБА І СМЕРТЬ СВЯТОГО ЙОСИФА

Полум'я сильної жертовної любові Йосифа до Марії й Ісуса підірвали його здоров'я.