Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Присягнись, що моя, Поліна Ендрі 📚 - Українською

Читати книгу - "Присягнись, що моя, Поліна Ендрі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Присягнись, що моя" автора Поліна Ендрі. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 44
Перейти на сторінку:
9

У клубі щосили гримить музика, бар вибухає оглушальною какафонією сміху, червонощокі офіціанти вештаються від столика до столика з повними напоїв тацями. Скрізь панує безрозсудне буйство молодості та веселощів, що просякнули атмосферу щасливою безтурботністю і жагою взяти від цього вечора по самий максимум.

Жаль, що Кім не любить такі тусовки. Та й зараз їй явно не до розваг: поїхавши на тиждень (а то й більше) у відрядження, Кейн майже благав її залишитися з його молодшою ​​сестрою. Подруга поки не сильно тане, але я знаю, ще трохи і він розтопить її серце. Вона ж кохає його. Ви напевно скажете, а що ж може бути між нами спільного з такими різними інтересами? Та я й сама не знаю. Ми просто з нею дружимо і нам добре разом.

Тут я справді розслабляюсь і дозволяю собі ненадовго викинути з голови всі думки про те, що за світ чекає на мене за межами цього місця. А назва цього «світу» - Фредерік. Мій колишній хлопець. Хоча й він так не вважає. Не минуло й двох днів, як я прилетіла до рідного міста з надією на те, що він все-таки якимось дивним чином дасть мені спокій. І сьогодні вранці мені впала смска на телефон:

«Я знаю, де ти.»

І все. Мене ніби стіною прибило. Страх заповнив собою артерії та вени. Весь день була як на голках, моталась туди-сюди, а ввечері рвонула до клубу, щоб відвести себе від думок. Завзята ідея познайомитися тут з кимось, щоб скоротати вечір і знайти хоч якийсь уявний захист, уже здається не такою хорошою. Мені страшно. І найжахливіше, що мені й справді немає кому допомогти, хоч і Блейк вчора пообіцяв мені допомогу... 

У нас із Фредеріком нічого не було. Звичайно ж, поцілунки, обіймашки і таке інше було, але до ліжка так і не дійшло. Не те щоб я сильно не наважувалася, адже давно вже не дівчинка і знаю про інтимне життя більше, ніж будь-яка дівчина мого віку. Але з ним чомусь не одразу хотілося. До останнього тягла, не дозволяючи йому зайти далі. А потім він проявив себе. Психований маніяк, одержимий любов'ю до дівчини. Він реально мною одержимий. У його очах я той самий ідеал, якого більше не існує у цьому світі. І я зараз не про тих чоловіків, яких так люблять романтизувати наївні дівчата. Фредерік любить мене, але любов його хвора, ненормальна, що межує з криміналом і насильством. Мені страшно, дуже-дуже страшно.

За цим потоком думок я не відразу помічаю, як починаю спостерігати за відвідувачами. Бачу біля барної стійки ту саму дівчинку з рожевим пасмом, тільки вже без подружки. Вона із хлопцем. Посміхається йому, дивиться закоханими очима. Хлопець замовляє випивку та пропонує їй. Молодий, симпатичний. Із сережкою у вусі та срібним ланцюгом на чорних штанах. Бармен, який протирає склянки, невпевнено коситься на дівчину, очевидно, розмірковуючи, чи можна їй взагалі було давати алкоголь чи ні. Чесно кажучи, я вже сама не знаю, чи правильно вчинила, допомагаючи цим дівчатам пробратися до клубу. А й справді, я ж уявлення не маю, повнолітні вони чи ні. Та й хлопець біля неї якийсь дивний... Дивиться на неї так підозріло. Усміхається хитро і якось підступно. Наче чекає від неї чогось. А вона ніби й не помічає цього, попиваючи через трубочку напій. Так, цей погляд я впізнаю завжди. На мене так дивляться чоловіки дуже часто. З пожадливістю та голодом. Всередині чомусь коле голка тривоги за цю дівчинку. Чорт забирай, якщо це те, про що я думаю, то...

Від думок мене відволікає різкий оглушливий гуркіт. Я відволікаюсь і повертаю голову у бік звуку. У лівому крилі приміщення хтось розбив імпортну пляшку напою. За лічені секунди наростає гул, до столика підходять офіціанти і збільшується незадоволений шум із з'ясуваннями та сварками.

Я раптом розумію, що все це марно. Встаю швидко з-за свого столика і хапаю сумку. Добре, що до мене ніхто не встиг підійти познайомитись, адже навряд чи я зараз на це здатна. Так, мені краще піти. Слідуючи переповненим задушливим приміщенням, голосно відстукуючи підборами, звук яких губиться в загальній масі клубного гулу. Щоб наступної миті завмерти, оголюючи лише верхівку айсберга шокованої розгубленості, яка раптом хвилями обрушується на все моє тіло.

Я завмираю, затискаючи в руці ідіотський клатч, завмираю, бачачи те, у що не в змозі повірити в перші секунди. Адже там хтось стоїть, хтось, хто до білизни кісточок стиснув руки в кулаки, але я не в змозі підняти погляд на дюйм вище, просто не можу. Мені видно лише його постать, що застигла в нерухомості, його сірий приталений піджак, золоті запонки на рукавах і ці стиснуті в пальці кулаки. Я все-таки підводжу очі. Обличчя його палає, ніздрі роздмухуються, погляд стривожений і розгніваний. Люто оглядаючи зал у пошуках когось, на порозі закладу стоїть Блейк Моріс.

 

Мій телеграм-канал тут: https://t.me/Polina_Endri

Там ви зможете брати участь у розіграшах, побачити цікаві спойлери і просто насолодитись естетикою героїв) Підписуйтесь)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 9 10 11 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Присягнись, що моя, Поліна Ендрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Присягнись, що моя, Поліна Ендрі"