Книги Українською Мовою » 💛 Дитяча література » Гон Шен, Foma 📚 - Українською

Читати книгу - "Гон Шен, Foma"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гон Шен" автора Foma. Жанр книги: 💛 Дитяча література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 24
Перейти на сторінку:
Дружба

     — О. Гон Шен.

     — Привіт друзі.

     — Що тут у нас? 200 гривень! Дякую Гон Шене! — показав зуби Саша, і поклав конверт в рюкзак.

     — Привіт Гон Шене! Давай їсти шашлик.

     Батько Сашка дав Гон Шену пластикову тарілку з шашликом, і запросив до столу. Він налив собі сік, і почав один їсти.

     — Приємного. — Підсіла Мансі.

     — Дякую.

     — Ти уявляєш? Він так і сказав!

     — А ти Гон Шен, що думаєш з цього приводу?

     — З якого?

     — Бєламі, котрий африканець. Памʼятаєш?

     — Памʼятаю. І що?

     — Він на фізкультурі завжди перший прибігає. Я в нього запитав, чому він швидше всіх бігає, а він знаєш, що відповів? Каже, що звик на водойму перший прибігати, поки всю воду не випили. Ну, не сміх?

     — І сміх і гріх. Хахаха…

     — А з чого ж тут сміятися? Якщо людина здатна про себе пожартувати, то це впершу чергу вказує на її силу. А якщо інші кепкують з того, через що багато людей страждають, то це вказує на не повагу, але на низький рівень розвитку.

     — А ти Гон Шене, не правильно мене зрозумів. — Тамуючи сміх, посуворішав Саша.

     — Та годі тобі, Олександре. Він все правильно сказав.

     — То ти заступаєшся за нього? В чому твоя проблема, Гон Шене? Ти не хочеш радіти таким дрібницям? Чи ти вважаєш, що повага до оточуючих тебе людей, не може проявлятись через гумор?

     — Але такі жарти, це низько. — Вступилася Мансі.

     — А я згадав… Ти ж дивний. Мені Вільям якось розповідав, що в дитинстві ти хотів краном неба дістатись. Навіщо?

     — Не твоє діло.

     — Ну, а як це. Нам цікаво. Наший друг не може бути дивним. Якщо хтось дізнається, що мій друг дивак, то і про мене так подумають. Памʼятаєш ту стару поговорку?

     — І що? Що тут дивного?

     Батько Олександра відійшов покурити з іншими батьками, і Сашка почала переповнювати впевненість.

     — А те, що нормальна людина не думатиме про дурниці. Дорослі люди — прагматики, і не забивають голову всілякою дурнею.

     — І що з того? — став між Сашою, і Гон Шеном Джозеф, який весь час сидів на лавочці. — Почінмо з того, що це не Гон Шенова мрія, а моя.

     — Твоя? Так це вкрай змінює справу. Якби Гон Шен про таке думав, я б хвилювався. Адже він не розуміє жартів, але якщо ти Джозефе, то я спокійний.

      Знову повеселішавши, пішов до своїх Саша, і вже забув про всю, щойно награну серйозність.

     — Ходімо Гон Шене. — Мансі взяла за руку Гон Шена, і вони втрьох з Джозефом пішли ще теплою дорогою на метро.

     Вони вийшли з парку і пішли пити каву. Гон Шену було до сліз приємно, що його товариш, вищий усіх на голову, заступився за нього, і захистив його від Саші.

     — Ось кава.

     — Дякую Джозефе.

     — Та нема за що. Мій батько знає, що таке достаток. Тому ми можемо пити каву. — Самовдоволено всміхнувся Джозеф.

     — А що, Вільям справді таке говорив? — звернулася Мансі до Джозефа. — Навіщо?

     — Ну, — зніяковів, що аж зблід Джозеф. — Це я ще в 2 класі розповів. Але зараз мені так соромно через це. Поки малий був геть не думав, що говорив. Вибач Гон Шене. Мені дуже прикро… Тоді я не думав, що за слова потрібно буде відповідати.

     — Нічого страшного, друже. Не друг мені той, хто допоможе з нагоди, але той хто визнає свою провину, і стане стіною, коли вітер збиватиме з ніг.

     Стримуючи сльози, розчулився Джозеф, і поставивши каву, нахилився до Гон Шена, і так по братерському приобійняв його.

     — Як гадаєте, дорослі курять бо більше не діти?

     — Не знаю. Мама завжди мені відповідала, що коли я виросту, я її зрозумію. Каже, мов, без батька геть тяжко, тому і курить. — Відповіла Мансі.

     — Так! Ось що я вам скажу, — набравшись снаги, потвердішав в голосі Гон Шен. — Нехай клятва наша тримається на нашій дружбі, і завжди веде нас у путь, куди б ми не йшли. Якщо дорослі стають такими нудними, через те, що згубили дитинство, так нехай усі діти в світі більше ніколи не гублять своїх мрій. Нехай усі наші надії здійснюються, і не згорають в роках. Щоб ми ніколи не курили, не пили, і не дай Бог нам втратити віру в безмежні дитячі мрії.

     — Золоті слова.

     — За мрію, друзі. — Гон Шен, як і його дід на його дні народженні — підвівся, і так по доброму всміхнувся своїм друзям. — За вас, і за вічну дитячу мрію. Я вірю, що поки дорослі не повірять в дитячі мрії, цей світ так і погасне в куриві тих, хто зневірився в кольорових надіях.

     — За тебе Гон Шене. Нехай буде любов.

     — За любов в усьому світі, друзі!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 9 10 11 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гон Шен, Foma», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гон Шен, Foma"