Читати книгу - "Множення в умі, або Плинність часу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Іс-клю-че-но!
Петро (жеманно).
Ой. Как інтересно. Можна я попробую?
З цими словами Петро спочатку висовує з мішка мізінчик з довгим пофарбованим нігтем, який негайно хтиво пхає собі в рота, а згодом вистромлює елегантну волохату ніжку.
Патрікєєвна.
О, закрой своі блєдниє ногі!
Микита (до Миші).
А ти чого, пацан, інтєрєсуєшся? Дивись у меня!
Миша.
Так. Інтересно, папа.
Микита.
Кушать хочеш?
Миша.
Нєа. Так, чіста по пріколу.
Микита.
Дебіл. (До Гриші.) І ти тоже дебїл. Кругом дебіли. Бля дь, дело всей жизні накривається пиздою.
Микита у розпачі хуярить м'ясорубкою в замизгану стінку, котру прикрашає плакат з написом «Депеш Мод». В тому місці, в яке влучила м'ясорубка, з'являється діра. В діру одразу струменіє сонячний промінь.
Петро.
Кукаріку!
Патрікєєвна.
Ти, придурок, качумай свої галіцизми.
Петро (грайливо).
А то что будет?
Патрікєєвна.
Нос аткушу!
З цими словами Патрікєєвна хижо клацає зубами в небезпечній дистанціїбіля напудреного носіка Петра.
Петро від несподіванки голосно пердить.
Петро.
Ой. Ізвінітє. Я, кажется, пукнул.
Микита грізно підходить до Петра, небезпечно граючись важким тесаком.
Микита.
Це тобі нє кажется!
В цю отвєтствєнну мить двері хатинки відлітають нахуй від страшного удару і в проломі, в переможному сяйві золотої сонячної пилюки, з'являється Василь. Він схожий на роздратованого сенбернара. На плечаху нього сидить Позитивна Енергія. Позитивна Енергія плигає з Василя на підлогу і рішуче пиздує в хату. Там вона здирає зі стін плакати, проколює шприцем развратних резинових хун і підмітає вєніком сміття, яке складається, головним чином, з шприців, тюбіків клєя, людських черепів та інших кісток. Потім Позитивна Енергія відкриває вікна і ставні, і похмура оселя людожерів заливається сонячним сяйвом. В цьому сяйві стоїть Василь в позі Кінг-Конга і пиздить себе кулаками в груди. Від кулаків і грудей струменіють світлі промені, в яких несамовито грається пилюка. Із-за могуньої спини Василя визирають редактори «Гома» і «Бздюча» і Заібуня. яка повністю ще не оговталась після своїх статевих пригод. Василь страшно кричить, як Кінг-Конг.
Василь.
УУ-УУУ-УУУ!!!
Заїбуня.
Ааа-ооо-ааа!
Від їхніх криків стіни людожерської хатинки падають, здіймаючи при падінні титанічну куряву. Залякані людожери падають навкарачки. З того боку, де метушаться редактори, чути крики: «Ти, долбойоб, де камера?», дзвін важкого софіта, який гепнувся комусь на ногу, і волаючий про допомогу крик: «Бля-ядь!».
Миша і Гриша, які очуняли після першого потрясіння, повставали з брудної підлоги і всілися під стіл, закритий клейонкою. Там їм зручно хтиво лапати Позитивну Енергію і пригощати її косяком. Екзальтована Заїбуня з криками: «Сестричка!» обнімається з рудою курвою Патрікєєвною. «Чого ви там сидите? – кричить Заїбуня хлопцям. – А нумо, всі вставайте, будемо гратися в паровозіка», – і сама становиться попереду – паровозом. Патрікєєвна тримає її за талію, а за неї тримається Позитивна Енергія.
Далі ідуть Миша і Гриша, а замикає поїзд Василь в ролі останнього вагона. Вінхтиво лапає підлітків, яким це лапання вочевидь подобається. Микита, який сидить навкарачках, як це полюбляють робити зеки на зоні, качається взад і вперед, охопивши руками гострі вуха, весь віддаючись солодкому почуттю горя.
Микита.
Вся жизнь коту під хвіст. Вся жизнь.
Паровозік.
Чучу-чучу-чучу!..
Петро ніжно пестить Микиту по голові.
Петро.
Нє плач, дядя. Ми отдохньом, ми отдохньом.
Заїбуня свистить паровозом. Паровоз іде в бік сонця. Петро зустрічає сонце переможними криками.
Петро.
Кукаріку-кукаріку!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Множення в умі, або Плинність часу», після закриття браузера.